Рішення № 33458506, 02.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Папаценко П.І.

Категорія 27 Доповідач Баркова Л.Л.

Р і ш е н н я

Іменем України

02 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Попової С.А.

при секретарі Костомановій А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, відсотків, інфляційного збільшення та пені

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2012 року

в с т а н о в и л а:

В листопаді 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення суми боргу, відсотків, інфляційного збільшення та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позики-застави, визнання договору позики-застави дійсним та звернення стягнення на предмет застави. Вказував, що 24.08.2009 року між ним та ОСОБА_4 укладено договір позики-застави, відповідно до якого відповідач ОСОБА_4 отримав гроші у розмірі 150 000 грн. зі сплатою відсотків за користування позикою у розмірі 6 % за кожен місяць користування позикою до часу повернення позики з кінцевим терміном повернення 24.02.2010 року. При несплаті щомісячно відсотків у встановлений строк до 24 числа кожного місяця, їх сума плюсується до суми позики й відсотки начисляються на загальну суму боргу в розмірі 8 % за кожен місяць нарахування боргу до часу його повернення. При несвоєчасному поверненні позики або сплаті відсотків позичальник відповідно до 1.4 договору зобов'язався сплатити позикодавцю пеню в розмірі 0,5 % від суми позики за кожен день прострочення зобов'язання, відшкодувати збитки згідно зі ст. 623 ЦК України, повернути борг з урахуванням інфляційного збільшення, а також відшкодувати позикодавцю усі необхідні витрати, пов'язані зі стягненням боргу. Умови договору відповідач ОСОБА_4 належним чином не виконав, заборгованість перед ним не погасив, у зв'язку з чим, станом на 24.08.2011 року заборгованість складає 871 330 грн., з яких: 15000 грн. - заборгованість за позикою; 288 000 - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 17 100 грн. - інфляційне збільшення, 6730 грн. -3% річних за прострочення виконання зобов'язань, 409 500 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яку він просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2012 року за письмовою заявою ОСОБА_3, його позовні вимоги до ОСОБА_4 в частині визнання договору позики-застави дійсним та звернення стягнення на предмет застави, залишено без розгляду.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2012 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу, відсотків, інфляційного збільшення та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позики задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики-застави б/н від 24.08.2009 року у розмірі 150 000 грн., відсотки за користування позикою в розмірі 288 000 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 6730 грн., інфляційне збільшення суми позики у розмірі 17 100 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 409 500 грн., всього на суму - 871 330 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 3219 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які неповно з»ясовані, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.

У відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу без участі відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, про що не заперечував і його представник ОСОБА_5

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, адвоката ОСОБА_5, який просив задовольнити апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_3, який просив рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

У відповідності з п.3,4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач ОСОБА_4 в установлений договором строк борг не повернув та прострочив його виконання, враховуючи умови кредитного договору та наданий позивачем розрахунок боргу, який відповідачем не спростований. є підстави для задоволення позову у повному обсязі.

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна.

Відповідно до положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із положеннями ст.14, ч.1 ст. 629 ЦК України цивільні обов»зки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Договір є обов»язковим для виконання сторін.

Відповідно до ч.1 статті 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання та у разі прострочення виконання його, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

Зі справи вбачається, що 24 серпня 2009 року між позивачем і відповідачем укладено в письмовій формі договір позики-застави, за умовами якого позивач передав відповідачеві у борг 150000 гривень, строком до 24 лютого 2010 року. Відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати за користування кредитом 6 % не пізніше 24 числа кожного місяця, а при несвоєчасній сплаті відсотків, їх розмір збільшується до 8%, за період про строчки сума процентів щомісячно плюсується до суми боргу, на яку начисляються відсотки до часу повернення боргу із урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три процента річних від простроченої суми, пеню за несвоєчасне повернення боргу і сплату відсотків в розмірі 0,5 відсотків за кожний день прострочення зобов'язань.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 24.02.2010 року до 24.08.2011 року, розмір заборгованості за даним договором складає 871330 грн., із яких: 150000 грн. - сума основного боргу, 288000 грн. - відсотки за користування, 17100 грн. - інфляційні нарахування, 6730 грн. - три процента річних, 409500 грн. - пені.

Цей розрахунок відповідачем і його представником як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суду не спростований.

Факт підписання договору позики та неповернення боргу за цим договором, який недійсним не визнавався, ними не заперечується.

Таким чином, виходячи із положень закону та умов договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову у зв»язку із невиконанням боржником грошового зобов»язання.

Між тим, ухвалюючи рішення судом не враховано положень ч.2 статті 551 ЦК України, за якими розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Тому, з урахуванням встановлених обставин справи та приймаючи до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов»язання, що визначений сторонами договору позики розмір неустойки не суперечить вимогам статей 549-552 ЦК України, але значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов»язання збитків та з урахуванням недоведеності негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов»язання, колегія суддів вважає можливим погодитися із доводами апеляційної скарги , в яких заявлено про зменшення розміру неустойки та зменшити її розмір до 150000 грн., задовольнивши частково в цій частині апеляційну скаргу та змінивши рішення суду.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за договором позики, що складає на період 24.08.2011 року - 611830 гривень, із яких: 150000 грн. - сума основного боргу, 288000 грн. - відсотки за користування, 17100 грн. - інфляційні нарахування, 6730 грн. - три процента річних, 150000 грн. - пені.

Доводи апеляційної скарги щодо нікчемності договору позики-застави, який підлягав нотаріальному посвідченню, є неспроможними, оскільки відповідно до положень статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину ( у даному випадку застави) не свідчить про його недійсність в частині позики, оскільки цей правочин був би вчинений і без включення до нього іншої частини, що пов»язана із передачею у заставу майна на забезпечення позики.

До того ж позовні вимоги в частині звернення боргу на майно боржника та визнання дійсним договору залога, ухвалою суду залишені без розгляду.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірності передбачення умовами договору позики подвійної юридичної відповідальності та сплати процентів за користування позикою, також є неспроможними, оскільки спростовуються положеннями статей 536,549,552,624,625,1048 ЦК України, роз'ясненням. викладеним у п.18 постанови Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року

Інші доводи апеляційної скарги також не приводять судову колегію до висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які є підставами до скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення (заочне) Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 06 липня 2012 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики укладеного 24 серпня 2009 року, в розмірі 611830 (шістсот одинадцять тисяч вісімсот тридцять) гривень, що складається із заборгованості в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, відсотків за користування в розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень, 3% річних від простроченої суми в розмірі 6730 (шість тисяч сімсот тридцять) гривень, інфляційне збільшення суми позики в розмірі 17100 (сімнадцять тисяч сто) гривень, пеню за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, станом на 24 серпня 2011 року.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді