Рішення № 33458494, 04.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Курбанова Н.М.

Категорія 52 Доповідач Песоцька Л.І.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

4 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.

Попової С.А., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Чепіга Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Донецька залізниця» про скасування наказу про припинення контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом. В остаточній редакції позовної заяви просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на роботі провідником вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26139,52 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. та утриману із заробітної плати грошову суму в розмірі 5098,30 грн. Зазначав, що 1 вересня 2011 року він був переведений на роботу провідником пасажирського вагону за контрактом. 5 грудня 2012 року наказом № 1122/ОС був звільнений з роботи за п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення умов п. 18 «а» контракту - провіз безбілетних пасажирів. З даним наказом не згодний, оскільки за вказівкою начальника потягу розмістив безбілетних пасажирів у вагоні, який обслуговував, перевірка вагонів працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту була проведена з порушенням встановленого порядку і розпочата після відправлення потягу від станції. При звільненні не було отримано згоди профспілкового комітету. Крім того, при звільненні він був вимушений написати заяву про утримання з його заробітної плати суми штрафних санкцій у розмірі 5098,30 грн.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року визнано наказ начальника вагонного депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» № 1122/ос від 5 грудня 2012 року про звільнення ОСОБА_3 з роботи незаконним і скасовано; поновлено його на роботі провідником пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» з 6 грудня 2012 року; стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26139,52 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. та майнової шкоди у розмірі 3017,23 грн. і на користь держави судовий збір в розмірі 521,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду, представник ДП «Донецька залізниця» Сіньков В.Г. в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, ухвалити рішення по відмову у задоволені позову, посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДП «Донецька залізниця» Сінькова В.Г., який підтримав доводи скарги, пояснення ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_5, які заперечували проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що за контрактом № 372 від 31 серпня 2011 року ОСОБА_3 працював провідником пасажирського вагону пасажирського вагонного депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» (а.с.6-10).

Наказом (розпорядженням) № 1122/ОС від 5 грудня 2012 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18 «а» контракту, а саме встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів (а.с.11, 76).

Згідно акту № 031254 від 20 листопада 2012 року при перевірці потягу № 77 сполученням Москва-Маріуполь під керівництвом начальника поїзда ОСОБА_6 на ділянці Москва-Тула працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту ВАТ «Федеральна пасажирська компанія», було виявлено у вагоні № 7/20700, який обслуговував провідник ОСОБА_7, провезення трьох безквиткових пасажирів, які проїжджали від ст. Москва до ст. Білгород (а.с. 78-79).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем не підтверджена вина позивача у провозі безквиткових пасажирів, в акті перевірки не зазначені обставини знаходження цих пасажирів у вагоні та місце його складання. Проте, з висновками суду погодитися не можна.

Згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність та додаткові підстави розірвання договору.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 764. Серед інших категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, цим переліком віднесено провідників пасажирських вагонів.

За п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті, для його розірвання.

Відповідно до контракту від 31 серпня 2011 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу провідником пасажирського вагону Вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця» строком до 1 вересня 2016 року.

Пунктом 18 «а» контракту, укладеного між сторонами, передбачено, що працівник може бути звільнений, а цей контракт припинений з ініціативи роботодавця до закінчення терміну його дії у разі встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з актом від 20 листопада 2012 року у вагоні № 7, провідником якого був позивач, після відправлення потягу зі ст. Москва на ділянці Москва-Тула були виявлені три безквиткових пасажири. Акт складений у присутності провідника ОСОБА_3 і начальника потягу ОСОБА_6 і підписаний ними без зауважень (а.с. 78-79).

В поясненнях до цього акту, наданих 20 листопада 2012 року, ОСОБА_3 вказав, що на станції Москва посадив 3-х осіб у свій вагон до станції Білгород (а.с.80).

Згідно графіку руху поїздів відправлення потягу Москва-Маріуполь зі ст. Москва о 16 год 25 хв., перевірка у вагоні № 7 проводилась з 17 год.35 хв. (а.с.78, 95).

З рейсового журналу вбачається, що 20 листопада 2012 року при перевірці потягу Москва-Маріуполь ревізорами було виявлено, крім 3 безквиткових пасажирів у 7-му вагоні, безквиткові пасажири у вагонах 2, 3, 4, 5, 9, 10, 12, 15 від 1 до 5 осіб, у тому числі 5 безквиткових пасажирів у штабному вагоні (а.с.93).

Наказом від 5 грудня 2012 року ОСОБА_3 було звільнено з роботи провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь за п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18 «а» контракту, а саме встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Таким чином, оскільки встановлено факт перевезення позивачем безквиткових пасажирів, висновок суду про відсутність підстав для його звільнення за п. 8 ст. 36 КЗпП України, є помилковим.

Посилання позивача на те, що безквиткових пасажирів він взяв за вказівкою начальника потягу, не є підставою для визнання його звільнення з роботи незаконним. Оскільки згідно п. 3.9.5 «Інструкції провіднику пасажирських потягів» на шляху прямування, у пунктах формування та обороту провідникам забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у тому числі, безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею і в укладеному з позивачем контракті сторонами було передбачено додатковою підставою припинення та розірвання контракту встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів.

Згідно п. 4.1 Угоди про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів і непередачу для реалізації місць в пасажирських поїздах сполученням між державами - учасниками Співдружності, яку підписала Укрзалізниця, за перевезення кожного безбілетного пасажира залізнична адміністрація формування потягу (вагона) несе відповідальність перед залізничною адміністрацією проходження потягу (вагону) у розмірі повної вартості проїзду у вагоні відповідної категорії від прикордонної станції цієї дороги до конечної станції призначення потягу (якщо вона знаходиться у межах перевіряющої залізниці) або до вихідної прикордонної станції (якщо станція призначення знаходиться за межами перевіряющої дороги) (а.с.36-40).

Згідно ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або виправити пошкоджене.

Зі справи вбачається, що за перевезення позивачем безквиткових пасажирів ДП «Донецька залізниця» сплачено економічну санкцію в розмірі 5240,47 грн.

За письмовою заявою ОСОБА_3 з його заробітку за листопад 2012 року було утримано 5098 грн. і ним доплачено у касу підприємства 5 квітня 2013 року 142,17 коп. (а.с.73, 167).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 про стягнення суми економічної санкції і стягуючи на його користь 3017,23 коп., суд виходив з того, що відсутня його вина у перевезенні безквиткових пасажирів.

Проте, оскільки встановлено, що позивач допустив факт перевезення безквиткових пасажирів і відшкодував відповідачеві шкоду, спричинену сплатою економічної санкції за його дії, законних підстав для задоволення позову в зазначеній частині немає.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним рішення суду, як таке, що не відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 213-214 ЦПК України, ст. ст. 21, 36 п.8, 130 КЗпП України суду скасувати, у задоволені позовів ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про скасування наказу про припинення контракту, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та майнової шкоди відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

апеляційну скаргу державного підприємства «Донецька залізниця» вагонне депо Маріуполь задовольнити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 липня 2013 року скасувати.

У задоволені позову ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про скасування наказу про припинення контракту, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної та майнової шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді