Ухвала суду № 33457666, 12.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Федотова В.М.

Категорія 31 Доповідач Мальцева Є.Є.

У Х В АЛ А

І м е н е м У к р а ї н и

12 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 85 040,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 100 000 грн..

Додатковим рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 грудня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі: за вимоги майнового характеру 850,4 грн, за вимоги немайнового характеру 107,3 грн..

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість судового рішення, нез'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 і його представника адвоката ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу задовольнити, заперечення позивачки ОСОБА_5 і її представника адвоката ОСОБА_6, які просили скаргу відхилити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди повністю, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є обґрунтованими, і вина відповідача у спричиненні матеріальної шкоди позивачу і заподіянні моральної шкоди підтверджена належними доказами, наданими суду позивачем.

З висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися у зв'язку з тим, що він відповідає обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, і є обґрунтованим, оскільки підтверджується дослідженими судом і викладеними в рішенні доказами.

Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 13.10. 2009 року приблизно об 11 год. 45 хв. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_2, порушив п.п. 8.7.3 (е), 8.10 ПД України, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 березня 2010 року, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ч.2 ст. 286 КК України.

Судом також встановлено, що майнова шкода, спричинена позивачці в результаті ДТП складається з витрат на лікування неповнолітнього сина ОСОБА_2 в розмірі 85 040,59 грн, підтвердженими наданими до матеріалів справи копіями чеків на придбання ліків та медичних засобів, виписних епікризів з історії хвороби ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.21-209).

Згідно до положень ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до вимог ч.3 ст.1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати шкоду на загальних підставах.

Згідно до вимог ст.1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров»я малолітній особи фізична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов'язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

З пояснень відповідача апеляційному суду вбачається, що правових підстав на володіння чи управління транспортним засобом«ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_2 під час скоєння ДТП він не мав, даний автомобіль отримав в обмін на свій старий автомобіль від сторонньої особи, ніяких угод ані з власником автомобіля, ані з особою, що розпоряджалася ним на підставі довіреності, не укладав, і це не суперечить матеріалам справи.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що саме відповідач повинен відшкодувати заподіяну ОСОБА_2 шкоду, а не власник автомобіля ОСОБА_7, є правильним, підтверджений наданими доказами, і відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, власник автомобіля «ВАЗ 21093» державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_7 повинен відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, а не відповідач ОСОБА_3, спростовані поясненнями самого відповідача в судовому засіданні апеляційного суду.

Колегія суддів не приймає до уваги і доводи апеляції про недоведеність факту понесених нею витрат на лікування дитини ОСОБА_2, у зв'язку із тим, що сума грошових коштів, отриманих ОСОБА_1 за рахунок збору благодійних коштів та надання відповідачем добровільної матеріальної допомоги у розмірі 19 400 грн перевищує грошову суму, вказану у якості витрат на лікування дитини. З пояснень позивачки апеляційному суду слідує, що вона витратила на лікування дитини значно більшу суму, ніж заявила в позовних вимогах і яку змогла підтвердити документально, в тому числі витратила благодійні кошти.

У відповідності із ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У відповідності із ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, і тому суд дійшов до правильного висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачці та її дитині моральну шкоду.

У відповідності із п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року із змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних) яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди , суд керувався саме цим пунктом Постанови Пленуму, розмір відшкодування моральної шкоди визначив залежно від обставин спричинення і ступіню тяжкості тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_2, глибини та тривалості душевних страждань позивачки та її дитини, ступеня вини відповідача, враховано також вимоги розумності та справедливості .

Колегія суддів вважає, що підстав для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді :