Рішення № 33457458, 09.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц/775/106/13(м) Головуючий у 1 інстанції Гальченко І.В.

Категорія 41 Доповідач Сорока Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Ігнатоля Т.Г.,

суддів - Сороки Г.П., Кочегарової Л.М.,

при секретарі - Велигоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення та визнання такими, що втратили право користування житлом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

03 серпня 2012 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю, який в подальшому уточнила та в остаточній редакції позовної заяви просила виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на жилу площу та зняти його з реєстрації за вказаною адресою.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вказана квартира належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2004 року. З 22.02.2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, у зв'язку з чим він вселився в квартиру та був зареєстрований в ній. Рішенням суду від 06.09.2011 року шлюб між ними було розірвано, але відповідач не звільнив квартиру, без її дозволу вселив в квартиру свою другу дружину - ОСОБА_3, перешкоджає їй проживати в даній квартирі. Оскільки відповідач був прописаний в її квартирі як її чоловік, а на сьогоднішній день вони розлучені, він не є членом її сім'ї, тому втратив право користування жилим приміщенням, враховуючи те, що відповідач відмовився укласти з нею договір найму житла, веде антигромадський спосіб життя, зловживає спиртними напоями та порушує громадський порядок і умови нормального співжиття. Вважає, що перебування в квартирі колишнього чоловіка з ОСОБА_3 порушує її права та законні інтереси.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1, та знято його з реєстрації. Виселено ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, але лише після 01.05.2013 року. Також стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 1214,60грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення суду про виселення, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, скасувати рішення в частині «але після 01.05.2013 року», посилаючись на необґрунтованість рішення суду в цій частині та порушення норм процесуального права.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяву про відкладення розгляду справи не подали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать телефонограма, , зареєстрована в журналі телефонограм за №1504, а також повідомлення про вручення судової повістки. Тому, відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити, скасувати рішення в частині відстрочення виконання рішення, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається зі справи, позивачка оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відстрочення виконання рішення в частині виселення. В решті частини рішення суду ніким не оскаржується. Тому, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність рішення суду лише в частині відстрочення виселення, а в решті частини законність рішення суду не перевіряє у зв'язку з відсутністю апеляційного оскарження.

Згідно вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання рішення не тим суддею, який розглянув справу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачці на підставі договору купівлі-продажу від 27.05.2004 року. З 22.02.2005 року позивачка з відповідачем ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Відповідач ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу з позивачкою вселився в належну на праві власності позивачці квартиру АДРЕСА_1 як член сім'ї та був зареєстрованим в цій квартирі за згодою позивачки. Відповідно набув право користування жилим приміщенням квартири. Спільне проживання припинили у серпні 2011р., а 06.09.2011 року рішенням суду шлюб між подружжям був розірваний. Відповідач ОСОБА_2 перестав бути членом сім'ї позивачки, але залишився проживати в спірній квартирі. Між колишнім подружжям не досягнуто згоди щодо безоплатного проживання відповідача в квартирі, укласти з власником квартири договір найму житлового приміщення відповідач відмовився, без згоди власника квартири вселив в квартиру ОСОБА_3

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.155-162, 168-169 ЖК України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачі підлягають виселенню зі спірної квартири, а відповідач ОСОБА_2 як такий, що втратив право користування житлом також підлягає зняттю з реєстрації у цій квартирі.

В даній частині рішення суду ніким не оскаржується, тому його законність апеляційним судом не перевіряється.

Приймаючи рішення про відстрочення виселення відповідачів після 01.05.2013 року, суд першої інстанції послався на опалювальний період.

З такими висновками суду колегія суддів погодитись не може.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані(пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак рішення суду в оскаржуваній частині цим вимогам не відповідає.

Відповідно до вимог ст.217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає у рішенні.

Як вбачається зі справи, приймаючи рішення про відстрочення виселення, суд першої інстанції свої висновки не мотивував та не обгрунтував вимогами закону.

Позивачка в своїй позовній заяві, в заявах про уточнення позовних вимог (а.с.3-5,18,45-46) не заявляла вимог про проведення виселення відповідачів після 01.05.2013 року. В судовому засіданні наполягала на задоволенні позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні в суді першої інстанції посилався на те, що в період шлюбу він з позивачкою придбали житловий будинок в с.Новотроїцьке на ім'я позивачки, який не поділений, в будинку ніхто не проживає, бо він непридатний для проживання. Для придбання цього будинку він продав свою квартиру, тому вважає, що позивачка повинна придбати для нього однокімнатну квартиру, після чого він залишить її квартиру і не буде претендувати на поділ будинку.

В суді першої інстанції відповідачі не заявляли прохання про відстрочення виселення, позов не визнавали та заперечували проти виселення.

Позивачка заперечувала проти непридатності для проживання житлового будинку придбаного нею з ОСОБА_2 в період шлюбу.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про відсутність у відповідачів іншого житла, наявність обставин, що утруднюють виконання рішення та дають підстави для відстрочення висенення. Не надано таких доказів і апеляційному суду.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що, розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, у суду першої інстанції не було підстав для відстрочення виселення відповідачів.

Тому рішення суду в частині відстрочення виконання рішення, проведення виселення після 01.05.2013 року, як таке, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону, підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційна скарга позивачки є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.307,309,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 13 листопада 2012 року в частині відстрочення виконання рішення скасувати, виключити з резолютивної частини рішення слова та цифри «але після 01.05.2013 року».

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Ігнатоля Т.Г.

Судді : Сорока Г.П.

Кочегарова Л.М.