Рішення № 33457284, 27.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

4

Головуючий першої інстанції Хмельницька Л.І.

Категорія 24 Доповідач Зайцева С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів ,посилаючись на те ,що відповідачі зареєстровані та мешкають адресою АДРЕСА_1., та користуються послугами опалення та гарячого водопостачання . Однак не в повному обсязі сплачують вартість спожитих послуг ,у зв*язку з чим за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року утворилася заборгованість у розмірі 8 786 грн. 66 коп.,яку просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку ,а також 3% річних у розмірі 209 грн. 76 коп., індекс інфляції у розмірі 38 грн. 35 коп.,судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2013 року позовні вимоги ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» - задоволено частково: стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість в сумі 1655 грн. 70 коп. за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року та судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити з тих підстав ,що судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини,що мають значення для справи,висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено вимоги матеріального та процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають,що судом при обчисленні суми основного боргу помилково було зараховано квитанції надані відповідачами, як сплачені за оскаржуваний період на загальну суму 7099,84 грн., оскільки зазначена сума була зарахована підприємством як оплата заборгованості станом на 01 грудня 2010 року, відповідно до позовних вимог представленого розрахунку заборгованості. На особовий рахунок абонентів ККП «Донецькміськтепломережа» Ощадбанк перераховує грошові кошти без зазначення про «призначення платежу», таким чином, підприємство не мало можливості знайомитись з первісними документами.Оплати відповідачі значно більші ніж нараховано за місяць за користування послугами підприємства за період зазначений в позові, тим самим підтверджуючи своїми діями визнання боргу у повному обсязі та намагання його погасити. Між позивачем та відповідачем укладено договір на оплату за користування тепловою енергією шляхом видачі розрахункової книжки, дана форма правочину закріплена в чинному законодавстві України, а саме ст. 639 ЦК України. Відмова суду у задоволенні індексу інфляції та 3% річних безпідставна.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» ,що діє за довіреністю Чаус О.О. підтримала доводи апеляційної скарги. ОСОБА_3 у судовому засіданні апеляційного суду просила апеляційну скаргу відхилити. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання апеляційного суду не з*явилися,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.75),надали суду заяви про можливість розгляду справи у їхню відсутність (а.с.68-69). Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,які беруть участь у справі,належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи,не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим,ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачі зареєстровані та мешкають за адресою АДРЕСА_1., та користуються послугами опалення та гарячого водопостачання . Однак не в повному обсязі сплачують вартість спожитих послуг ,у зв*язку з чим за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року мають заборгованість по оплаті цих послуг у розмірі 8 786 грн. 66 коп.(а.с.4,6).

Згідно з п.5 ч.3 ст.20 Закону України „ Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок відповідачів по оплаті наданих послуг з теплопостачання передбачений Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами), ст.64, 67, 68 ЖК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ,суд першої інстанції виходив з того,що при перерахунку у відповідності до розрахунку, надано позивачем (а.с. 4) було встановлено, що за період з 01.12.2010 року до 31.03.2013 року відповідачем було нараховане позивачам до оплати 8755 грн. 54 коп. Сума сальдо 8776,92 грн. станом на 01.12.2010 року не може прийматися до уваги, оскільки в судовому засіданні встановлено, що заборгованість станом на 01.11.2010 року була стягнута з відповідачів у відповідності до судових наказів від 09.08.2006 року, 27.02.2009 року, 21.01.2011 року. Зазначені судові накази виконані, сума заборгованості по ним сплачена в повному обсязі. Таким чином, суд вважав встановленим той факт, що за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року всього відповідачем було нараховане за теплопостачання 8755,54 грн. У відповідності до наданих відповідачем квитанцій, відповідачами було сплачено: 02.04.2011 року 200 грн. - заборгованість за січень 2011 року; 15.05.2011 року - 500 грн. - заборгованість; 27.05.2011 року за гарячу воду 729 грн. за квітень 2011 року; 22 липня 2011 року 1254 грн. за травень - червень 2011 року; у листопаді 2011 року 310 грн. 64 коп. за липень 2011 року; 18 січня 2012 року - 500 грн.; 17 березня 2012 року - 700 грн. - заборгованість за 2011 рік; 18.04.2012 року - 500 грн. за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 рік; 10 травня 2012 року - 1033 грн. за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року; 14 липня 2012 року - 521,60 грн.; 15 листопада 2012 року - 351,60 грн. за червень 2013 року. Крім того, суд прийняв за суму сплати 500 грн., які були сплачені 12.02.2013 року в якості заборгованості по судовому наказу від 03.12.2012 року, оскільки його було скасоване. Загальна сума оплат по квитанціям, внесена відповідачами за спірний період складає 7099,84 грн. Відповідачами недоплачена сума 8755,54 - 7099,84 грн. = 1655 грн. 70 коп. Крім того, суд відмовив позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідачів 3% річних та індексу інфляції за спірний період, оскільки представником позивача не надано розрахунок зазначених сум.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи .

Між позивачем та відповідачами існують договірні відносини,згідно яких позивач надає відповідачам послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання ,а відповідачі зобов*язувалися здійснювати своєчасно оплату за надані послуги ,які крім Закону України « Про житлово-комунальні послуги» регламентуються ст.526 ,527,530 ЦК України та нормами ЖК України.

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання,газ,теплова енергія та інші послуги ) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст.32 Закону України « Про житлово-комунальні послуги « плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно . Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами ,затвердженими в установленому порядку.

Пункт 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005 року « Про затвердження Правил надання послуг з центрального опалення , постачання холодної та горячої води і водовідвення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення ,постачання холодної та горячої води і водовідведення « чітко зазначає обов*язок власників ,наймачів квартир сплачувати комунальні послуги не пізніше 20 числа місяця ,що настає за розрахунковим.

За отримані послуги , наймачі квартир повинні оплачувати їх в повному обсязі.

Як встановлено судом, відповідачі зареєстровані та проживають у вищевказаній квартирі , отримують послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання ,мешкаючи в багатоквартирному будинку , та фактично користуються цими послугами на протязі відповідного тривалого часу.

Як вбачається з матеріалів справи , на користь позивача з відповідачів ОСОБА_2 трьома наказами : -від 09 серпня 2006 року за період з 01 липня 2005 року по 01 липня 2006 року стягнуто 1863,41 грн. ;

-від 27 лютого 2009 року за період з 01 липня 2006 року по 31 січня 2009 року стягнуто 6313,35 грн;

-від 21 січня 2011 року за період з 01 лютого 2009 року по 31 жовтня 2010 року стягнуто 2463,57 грн.

Судовий наказ від 03 вересня 2012 року скасовано ухвалою суду від 15 березня 2013 року.

Згідно наданого розрахунку заборгованость відповідачів за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року становить 8 786 грн. 66 коп. (а.с.4) . В розрахунок заборгованості увійшли суми сплачені за наданими відповідачами квитанціями ,а саме :

- квітень 2011 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 332,17 грн) сплата 845,80 грн. (квитанція від 02.04.2011 року за опалення без зазначення періоду платежу 200 грн. квитанція від 27.04.2011 року : опалення 500 грн.(за судовим наказом від 21.01.2011 року ),горяча вода 145,80 грн.-лютий 2011 року ) ;

-травень 2011 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 239,39 грн) сплата 2229 грн.(квитанція від 15.05.2011 року за опалення 500 грн. зазначення платежу- заборгованість ;квитанція від 27.05.2011 року за гарячу воду 729 грн.-призначення платежу квітень 2011 року ;квитанція від 15.05.2011 року за опалення 1000 грн. із зазначенням платежу (за судовим наказом від 21.01.2011 року );

-липень 2011 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 234,23 грн.) сплата 1254,16 грн. (квитанція від 22.07.2011 року за опалення 340 грн. , гарячу воду 914,16 грн. із зазначенням платежу травень-червень 2011 року ) ;

-листопад 2011 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 216,65 грн.) сплата 310,64 грн. (квитанція від 21 листопада 2011 року опалення 170 грн.,гаряча вода 140,65 грн. -із зазначенням платежу липень 2011 року );

-січень 2012 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 269,39 грн.) сплата 500 грн.( банківська квитанція від 18 січня 2012 року опалення 500 грн.-із зазначенням платежу з 01.01.2012 );

-березень 2012 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 988,55 грн.) сплата 700 грн. ( квитанція від 17.03.2012 року опалення 500 грн.-із зазначенням платежу заборгованість 2011 року ,гаряча вода 200 грн.-із зазначенням платежу заборгованість 2011 року ) ;

-квітень 2012 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 269,39 грн.) сплата 500 грн.( банківська квитанція від 18.04.2012 року опалення 500 грн.-із зазначенням платежу 01.01.2011 -31.12.2011);

-травень 2012 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 163,91 грн.) сплата 1033 грн.(банківська квитанція від 10.05.2012 року опалення 154 грн.-із зазначенням платежу 01.03.2012-31.03.2012 , ГВС (лічильник) 879 грн. із зазначенням платежу 01.03.2012-31.03.2012 );

-липень 2012 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 234,23 грн.)сплата 521,60 грн.(квитанція від 14.07.2012 року опалення 170 грн.-із зазначенням платежу травень 2012 року ,гаряча вода 351,60 грн.-із зазначенням платежу травень 2012 року );

-листопад 2012 року(при нарахуванні за опалення та гарячу воду 271,21 грн.) сплата 351,60 грн.(квитанція від 15.11.2012 року ГВС (лічильник) 351,60 грн. -із зазначенням платежу 01.07.2012-01.08.2012);

-лютий 2013 року (при нарахуванні за опалення та гарячу воду 163,91 грн.)сплата 500 грн.(квитанція від 12.02.2013 року опалення 500 грн.-із зазначенням платежу за позовом від 03.09.2012 року ).

Виходячи з наведеного у суду першої інстанції не було підстав вважати ,що сума у розмірі 7099,84 грн. сплачена за вказаними квитанціями саме за спірний період , а тому суд помилково стягнув з відповідачів 1655 грн. 70 коп. Крім того ,в матеріалах справи відсутні будь які докази про виплату сум заборгованості стягнутих за судовими наказами.

Таким чином ,з урахуванням перевірених квитанції наданих відповідачем,розрахунку суми заборгованості ,апеляційний суд приходить до висновку про існування заборгованості у розмірі 8 786 грн. 66 коп. за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року ,яка підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів. Зазначена сума нарахована відповідно до діючих тарифів за дану послугу і розмір заборгованості підтверджується наданими позивачем розрахунками .

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів власних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

В постанові Верховного Суду України від 20 червня 2012 р. у справі N 6-68цс12, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладено правовий висновок, відповідно до якого правовідношення, яке виникло між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК) щодо отримання грошових коштів за надані послуги, є грошовим зобов'язанням.

У зв'язку з цим на зазначені правовідносини поширюється дія норми ч. 2 ст. 625 ЦК як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Передбачена п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків, встановлених ч. 2 ст. 625 ЦК.

З урахуванням викладеного , також підлягають стягненню з відповідачів 3% річних за період з 01.12.2010 року по 01.03.2013 року у розмірі 209 грн. 76 коп., індекс інфляції з 01.12.2010 року по 01.03.2013 року у розмірі 38 грн. 35 коп.(а.с. 5).

Таким чином судом першої інстанції при ухваленні рішення було порушено вимоги матеріального та процесуального права, тому рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати по сплаті суми судового збору у розмірі 229 грн.40 коп. (а.с. 1-2 ).

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» - задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 18 червня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» задовольнити.

Стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.12.2010 року по 31.03.2013 року у розмірі 8 786 грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 209 грн. 76 коп., індекс інфляції у розмірі 38 грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий :

Судді :