Ухвала суду № 33457181, 29.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 48 Головуючий у 1 інстанції Кулик С.В.

Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

29 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2013 року,

В с т а н о в и л а:

В листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на час навчання, але не більш як до досягнення дитиною 23-річного віку. Зазначила, що дочка навчається на першому курсі денного відділення Маріупольського державного університету і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги. Відповідач може надавати матеріальну допомогу, оскільки працює машиністом локомотивного депо ПАТ «ММК ім.Ілліча». В грудні 2012 року ОСОБА_3, уточнивши свої вимоги, просить суд стягнути аліменти на користь дочки ОСОБА_4, яка продовжує навчання.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на її утримання під час навчання в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 19 листопада 2012 року по 30 червня 2016 року на час навчання ОСОБА_4 у Маріупольському державному університеті. Рішення в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн.40 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить рішення скасувати, зазначаючи, що первісно позов подано не належним позивачем та до участі у розгляді справи не залучено в якості третьої особи ОСОБА_6

Також вказує, що відповідач не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на користь повнолітньої дочки, оскільки на підставі заяви за місцем роботи з 1 січня 2013 року сплачує аліменти на утримання непрацездатної дружини ОСОБА_6 до досягнення дитиною трьох років в розмірі 16,6 % від всіх видів заробітку (доходу) до 02.07.2015 року та 33% - на утримання двох неповнолітніх синів ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, до їх повноліття, отже розмір аліментів перевищує 50 % його заробітку, що являється порушенням вимог закону. Крім того, малолітній ОСОБА_8 потребує додаткових матеріальних витрат на стаціонарне лікування.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, звернувся з заявою про розгляд справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду, заперечення проти скарги позивачки ОСОБА_3 та тертьої особи ОСОБА_4, які просили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що заява відповідача про стягнення з нього грошових коштів на утримання непрацездатної дружини та неповнолітніх дітей написана ним до бухгалтерії ПАТ «ММК ім.Ілліча» за власним бажанням після звернення позивачки до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання та відповідач може у будь-який час її відкликати. Враховуючи, що сторонами не надано доказів щодо підтвердження фінансового стану, суд прийшов до висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь дочки ОСОБА_4, яка є повнолітньою та дієздатною, в розмірі 1/8 частини його заробітку (доходу) щомісячно до закінчення навчання, починаючи з 19 листопада 2012 року по 30 червня 2016 року.

З таким висновком не можна не погодитися.

Згідно з ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

За положеннями у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, є дочкою ОСОБА_3, що підтверджено актовим записом про її народження № 1407 від 28.11.1994 року, зробленим Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського управління юстиції Донецької області (а.с..3).

Відповідно до довідки, виданої Маріупольським державним університетом від 4 жовтня 2012 року № 415, ОСОБА_4 у 2012 році вступила до університету, навчається на 1 курсі денної форми навчання філологічного факультету за спеціальністю «Дошкільна освіта», термін закінчення навчального накладу у 2016 році (а.с.4).

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вони проживають разом, остання знаходиться на утриманні матері. Зазначені обставини не заперечувались представником відповідача.

Факт сумісного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджується також довідкою № 583 від 22 жовтня 2012 року ЖКП «Домовік-2» ОСОБА_4 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с.5).

Згідно ч.3 ст.199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

ОСОБА_4 була залучена судом до участі у справі (а.с.25).

За таких обставин доводи апеляційної скарги, що позов пред'явлено неналежним позивачем являються безпідставними.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги про розгляд справи з порушенням норм процесуального права, оскільки позивачка ОСОБА_3 скориставшись своїм правом відповідно до ст.ст.27,31 ЦПК України, уточнила позовні вимоги, відповідно до яких просила стягнути аліменти на користь ОСОБА_4 на час її навчання, подав заяву до суду 29 грудня 2012 року, тобто до початку розгляду справи (а.с.15).

З наданого до матеріалів справи договору про навчання № 124278 від 01 вересня 2012 року, вбачається, що плата за навчання ОСОБА_4 в Маріупольському державному університеті з денною формою навчання становить 16900 грн. Отримання студентом стипендії договором не передбачено (а.с.6).

З матеріалів справи і пояснень представника відповідача вбачається, що ОСОБА_3 працює в Публічному акціонерному товаристві «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», отримує заробітну плату, розмір якої представник відповідача суду не довела.

Оскільки ОСОБА_4 досягнув повнолітнього віку продовжує навчання з денною формою навчання та потребує матеріальної допомоги батьків, суд у відповідності з ч.1 ст. 199 СК України, стягнув з останнього на утримання доньки аліменти на час її навчання по 30 червня 2016 року, тобто не більш ніж до двадцяти трьох років, оскільки дійшов правильного висновку, що ОСОБА_3 може надавати таку допомогу ОСОБА_4

Згідно довідки про стан здоров'я ОСОБА_4, наданої до заперечень на апеляційну скаргу, а також пояснень позивачки в апеляційному суді, остання страждає рядом хронічних захворювань, у зв'язку з чим потребує лікування. Зазначені обставини також свідчать про те, що донька потребує матеріальної допомоги батька.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач не може надавати таку допомогу, оскільки сплачує аліменти на утримання дружини 16,6% та 33% на утримання двох неповнолітніх дітей, а тому суд стягнув аліменти на утримання ОСОБА_4 у порушення норм матеріального права, оскільки у такому випадку розмір утримання із заробітної плати аліментів перевищує 50 % являються неспроможними.

З довідки ПАТ «МММК ім.Ілліча» вбачається, що із заробітної плати відповідача на підставі його особистої заяви з 1 січня 2013 року утримують аліменти на користь ОСОБА_6 на її утримання 16,6%, на утримання двох дітей 33% (а.с.35).

Відповідно до ч.3 ст.187 СК України на підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.

Крім того, заяву про стягнення аліментів на утримання дружини і двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 подав за місцем роботи після звернення позивачки з зазначеним позовом до суду, і не позбавлений можливості в будь-який час її відкликати.

З урахуванням зазначеного, положень матеріального і процесуального закону, колегія суддів вважає, що рішення суду про часткове задоволення позову ОСОБА_3 про стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки, ОСОБА_4 на час її навчання в розмірі 1/8 частки його заробітку (доходу) є правильним і підстав для його скасування не має.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І.Песоцька

Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова