Рішення № 33456932, 24.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Матвєєва Ю.О.

Категорія 27 Доповідач Попова С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача, зазначивши, що 23 вересня 2010 року відповідач взяв у нього в борг 100000грн., які зобов'язався повернути 23 березня 2011 року, про що було складено розписку. 02 червня 2011 року відповідач взяв додатково в борг 100000грн., які зобов'язався повернути 31 грудня 2011 року, про що було складено розписку. До теперішнього часу відповідач суму боргу не повернув, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з ОСОБА_2 загальну суму заборгованості за розписками - 200000грн., 3% річних за прострочення грошового зобов"язання в розмірі 7500грн., витрати з оплати судового збору в сумі 2075грн.

Заочним рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики від 23 вересня 2010 року та 02 червня 2011 року в розмірі 200000грн., 3% річних в розмірі 7500грн. та судовий збір в розмірі 2075грн., а всього 209575грн.

Ухвалою того ж суду від 05 лютого 2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення і ухвалити нове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_2 і його представника - ОСОБА_3, які підтримали доводи скарги, заперечення проти скарги представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, розглянувши справу у відсутність повідомленого про дату і час розгляду справи позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно розписки від 23.09.2010 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100000грн. та зобов"язався повернути до 23.03.2011 року. Згідно розписки від 02.06.2011 року ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100000грн. та зобов"язався повернути до 31.12.2011 року.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що за двома договорами позики між сторонами, борг позичальником не повернутий, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача неповернута сума боргу і нараховані 3% річних за прострочення виконання грошового зобов"язання.

Висновки суду є законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - ст.ст. 526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 з повернення ОСОБА_1 позиченої суми боргу із врахуванням процентів, передбачених законом (ст. 625 ЦК) за прострочення грошового зобов"язання, які в порядку захисту порушених прав позивача підлягають стягненню з відповідача.

За можливістю доводити свої заперечення в суді апеляційної інстанції відповідачем не надано жодного належного і допустимого письмового документу з підтвердження часткової оплати боргу, як то передбачено положеннями ст.ст. 10, 60 ЦПК України

Не є спроможними доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність угоди про позику, беручи до уваги розписки від 23.09.2010р., 02.06.2011р., що відповідають вимогам ст. 1047 ЦК України та не оспорені, не визнані недійсними у встановленому законом порядку. З цих підстав колегія суддів не погоджується, як з недоведеними, доводами скарги відповідача, що друга розписка вмістила відомості про отримання 100000грн. і по суті була зведена до переписування першої розписки.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неповідомлення його про розгляд справи в суді першої інстанції спростовуються матеріалами справи, де маються відомості про спрямування кореспонденції суду на адресу відповідача.

В цій частині доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Разом з тим, суд першої інстанції, погодившись із визначеною позивачем сумою 3% річних за порушення грошового зобов"язання, не вчиняючи математичної її перевірки, припустився помилки, що має бути усунута в ході апеляційного перегляду справи.

Так, з часу закінчення строку, протягом якого мало було б виконано грошове зобов"язання за договором позики від 23.09.2020р. - з 24 березня 2011р. і плюс 6 місяців 2012р., як відобмежує період у змісті позову позивач, сплинуло 15 місяців і 8 днів, що складає час прострочення зобов"язання за договором позики.

Обчислення 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, здійснюються наступним чином:

100000грн. х 15міс. х 3% 100000грн. х 8дн. х 3%

12міс. х 100% = 3750грн. + 365дн. х 100% = 65,75грн.

Всього по угоді позики від 23.09.2010р. 3% річних= 3815,75грн. (3750+65,75).

З часу закінчення строку, протягом якого мало було б виконано грошове зобов"язання за договором позики від 02.06.2011р. - з 01 січня 2012 року по день звернення до суду 25.10.2012р., сплинуло 9 місяців і 25 днів, що складає час прострочення зобов"язання за договором позики.

Обчислення 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, здійснюються наступним чином:

100000грн. х 9міс. х 3% 100000грн. х 25дн. х 3%

12міс. х 100% = 2250грн. + 365дн. х 100% = 205,48грн.

Всього по угоді позики від 02.06.2011р. 3% річних= 2455,48грн. (2250+205,48).

А всего 3% по двум угодам: 6271,23грн. (3815,75грн.+2455,48грн).

За таких обставин підлягає виключенню з резолютивної частини рішення посилання на загальну суму до стягнення - «а всього 209575,00грн.».

У зв"язку із зміною в порядку ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції із зменшенням стягуваної суми 3 % річних підлягає, згідно із ст. 88 ЦПК України, зміні і визначена судом сума судового збору, що в даному випадку має становити 2062,71грн.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду постановлено з дотримання норм матеріального і процесуального права, то підстав для скасування рішення не вбачається.

На підставі викладеного, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню із зміною рішення згідно вищенаведеного мотивування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 грудня 2012 року змінити в частині стягнення 3 % річних за прострочення грошового зобов"язання і судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 6271 (шість тисяч двісті сімдесят одна) гривні 23копійки, судовий збір в сумі 2062 (дві тисячі шістдесят дві) гривні 71 копійки.

Виключити з резолютивної частини рішення вказівку на загальну суму заборгованості «а всього 209575,00грн.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І. Песоцька

Т.Б. Ткаченко

С.А. Попова