Ухвала суду № 33456781, 23.01.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Вайновський А.М.

Категорія 31 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

23 січня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Ткаченко Т.Б.,

Суддів - Сорока Г.П., Попової С.А.

При секретарі - Костоманової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2012 року,

В с т а н о в и л а :

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, уточнив позовні вимоги просив стягнути з відповідача на його користь у відшкодування майнової шкоди 10054 грн.51 коп., яка складається з витрат на придбання ліків на суму 9394 грн.10 коп., недоотриману заробітну плату 660 грн.41 коп. та у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Посилався на те, що 31 березня 2010 року відповідач навмисно заподіяв йому тілесні ушкодження. За фактом скоєння злочину, відносно ОСОБА_4 була порушена кримінальна справа за ст.125 ч.2 КК України. Постановою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 вересня 2011 року ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі застосування Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року, кримінальну справу закрито на підставі ст.6 п.4 КПК України. Злочинними діями ОСОБА_4 йому було завдано майнову шкоду, яка складається з витрат на придбання ліків та втраченого (недоотриманого) заробітку, який він повинен був би отримати, якщо б не перебував на лікарняному.

Крім того неправомірними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав у зв'язку з пошкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, що також він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього. Зазначені обставини викликали тривалий розлад здоров'я, спричинили загострення хронічних захворювань, викликали численні нервові стреси та хвилювання, що явилось результатом порушення нормальних життєвих зв'язків, застосування додаткових зусиль для організації його життя.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 29 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину 692 грн.02 коп., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а разом стягнуто 1692 грн.02 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави Україна судовий збір у розмірі 321 грн.90 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, та, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права і неправильне застосування норм процесуального права, позивач просить рішення змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 10877 грн. 45 коп., моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Зокрема зазначає, що судом у порушення норм процесуального права не прийнято до уваги фіскальні чеки в суму 175 грн.82 коп. на придбання заспокійливих препаратів, оскільки на думку відповідача ці препарати мають відношення до лікування іншого хронічного захворювання. Але ж відповідач не має спеціальних медичних знань, щоб робити такі висновки. Крім того суд не звернув уваги, що ці препарати придбані за рецептами лікарів, а надані до матеріалів справи фіскальні чеки аптечних закладів не містять в собі відомості ким саме були понесені ці витрати, оскільки Положенням № 614 від 01.12.2000 року «Про форму та зміст розрахункових документів» не передбачено зазначення в цих чеках реквізитів особи, яка купує ліки. Тому вважає за необхідне збільшити розмір матеріальної шкоди за фіскальними чеками на суму 175 грн.82 коп.

Судом не прийняті до уваги фактичні обставини справи, у зв'язку з чим, розмір відшкодування матеріальної шкоди за фіскальними чеками визначено неправильно.

Судом порушено положення ст.58 ЦПК України, стосовно належності доказів, та положення ст.59,60 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні позову щодо стягнення недоотриманої заробітної плати у період непрацездатності, суд порушив положення ст.1166,1195 ЦК України. При розрахунку розміру втраченого заробітку позивачем застосовано Постанова КМ України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постанова КМ № 1266 від 26.09.2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», які є спеціальними норами, і які повинні бути застосовані. На підтвердження суми втраченого заробітку позивачем надано належним чином оформлену довідку, складену бухгалтерією підприємства.

Судом не було надано законного обґрунтування розміру моральної шкоди. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд не врахував характер правопорушення, глибину фізичних і душевних страждань позивача, які останній переніс унаслідок нанесення тілесних ушкоджень, ступеню зниження престижу, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану. Стягнув у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., яка суттєво занижена і не відповідає перенесеним душевним стражданням через протиправну поведінку відповідача, суд порушив засади розумності, виваженості та справедливості, та неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким стягнути матеріальну і моральну шкоду в повному обсязі, заперечення представників відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_7, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 вересня 2011 року відповідач по справі ОСОБА_4 31 березня 2010 року приблизно о 20 годині, перебуваючи на території гаражного кооперативу «Восток», розташованого за адресою вулиця Седова, 56 «а» в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області, під час раптово виниклої сварки на грунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету заподіяння тілесних ушкоджень, навмисно завдав ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: синців лівого надпліччя поперекової області, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, забій м'яких тканин з синцем та припухлістю в лівій тьмяно - потиличній області, струс головного мозку, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, яке вимагає для свого лікування строк понад 6 днів, але не більш 21-го дня. Відповідно до постанови суду дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ст.125 ч.2 КК України.

На підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії, кримінальну справу закрито на підставі п.4 ст.6 КПК України ( а.с.7)

Обставини, а так само спосіб, місце та час спричинення тілесних ушкоджень позивачу ОСОБА_3 визнані сторонами по справі, крім того встановлені постановою суду від 12 вересня 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування позивачу втраченого (недоотриманого) заробітку внаслідок недоведеності позову в цій частині, суд виходив з того, що надаючи пояснення в обґрунтування позовних вимог представник позивача не надав суду відомостей щодо природи виникнення втраченого заробітку ОСОБА_3 у розмірі 660 грн.41 коп., зазначивши, що ці обставини повністю підтверджені довідкою бухгалтерії роботодавця позивача. Тому суд позбавлений можливості зробити належний висновок щодо обставин, за яких виникла різниця між сплаченою зарплатнею та зарплатнею, яку позивач мав би отримати, якщо б не перебував у стані непрацездатності.

Задовольняючи частково позов щодо відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків, суд виходив з того, що відповідачем по справі позовні вимоги щодо відшкодування витрат, викликаних необхідністю придбання ліків та підтверджених вказаними фіскальними чеками визнані частково на суму 692 грн.02 коп. Враховуючи положення ч.1 ст.61 ЦПК України, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_3 частково на суму 692 грн.02 коп.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог матеріального характеру, суд виходив з того, що на підтвердження додаткових витрат позивачем та його представником надано виключно власний розрахунок, а також довідку про вартість ліків та виписки з історії хвороби та амбулаторної карти хворого, але ці докази, на думку суду, не можуть бути визнані належними бо містять в собі виключно припущення щодо приблизних підрахунків понесених витрат та не містять в собі ані відомостей про те, хто їх поніс, ані відомостей чи були вони взагалі здійснені. Крім того фіскальні чеки аптечних закладів від 09 та 23 квітня 2010 року на загальну суму 836 грн.32 коп., не містять в собі відомості, ким саме були понесені ці витрати.

Обговорюючи питання відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд врахував, що під час розгляду цивільної справи обставини, за яких позивач отримав тілесні ушкодження, знайшли своє підтвердження і ці обставини цілком узгоджуються з вищевказаними письмовими матеріалами справи та поясненнями сторін, що надає суду підстави встановити причинний зв'язок між діями відповідача та спричиненій моральної (немайнової) шкоди позивачу.

Враховуючи характер, обсяг фізичних та душевних страждань, їх тривалість, виходячи з принципу розумності, врівноваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений позов ОСОБА_3 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000 грн., і ця сума, як вважає суд, відповідає спричиненій шкоді позивачу з боку ОСОБА_4

З таким висновком колегія суддів не може не погодитись, оскільки суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну оцінку і прийшов до обгрунтованного висновку про часткове задоволення позову.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Звертаючись з позов, та уточнив свої вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з витратами на придбання ліків, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 на суму 9394 грн.10 коп. (а.с. 1-5,87).

Згідно виписного епікризу № 315, ОСОБА_3 з 22 квітня 2010 року по 27 квітня 2010 року знаходився на лікуванні в денному неврологічному стаціонарі ЦМКЛ № 3, з якого вбачається, що позивачу призначалось лікування: цераксон, армадін, ноофен, трізіпін, донорміл (а.с.21).

Позивач на підтвердження зазначених вимог, надав фіскальні чеки, з яких вбачається, що 23.04.2010 року були придбані лікарські препарати на суму 692 грн.02 коп., при цьому зазначені в них лікарські препарати не співпадають з призначеннями, які вказані у виписному епікризі (а.с.15-16).

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди на суму 692 грн.02 коп. визнані відповідачем, та зазначена сума відшкодована ОСОБА_3 враховуючи положення ч.1 ст.61 ЦПК України.

Як вбачається з висновку експерта № 775 від 30 листопада 2010 року у відношенні ОСОБА_3, заподіяні позивачу тілесні пошкодження, забій м'яких тканин з синцем та припухлістю в лівій тьмяно - потиличній області, струс головного мозку, характеризуються нетривалими функціональними порушеннями, які нормалізуються після травми протягом першого або другого тижня. Діагноз «Посттравматичний стресовий розлад» не підтверджений ніякими клінічними даними. Виставлені діагнози пов'язані з захворюваннями судин та нирок, є наслідком хронічних захворювань, які мали місце у позивача до заподіяння йому відповідачем тілесних пошкоджень ( а.с.48-52).

Наявність у позивача хронічних захворювань, визначених у висновку експерта № 775, які виникли у ОСОБА_3 до заподіяння відповідачем тілесних пошкоджень позивачу, не заперечувала в апеляційному суді представник останнього.

Отже, підстав для відшкодування витрат на придбання заспокійливих препаратів на суму 144 грн.30 коп.,та зміни рішення в цій частині не вбачається, оскільки діагноз посттравматичний стресовий розлад не був підтверджений клінічними даними, та зазначений лише на підставі скарг позивача.

Підстав для відшкодування витрат пов'язаних з придбанням лікарських препаратів в період лікування позивача з травня 2010 року та протягом 2011 року (а.с. 17-20, 22) також не вбачається, оскільки останнім не надано доказів понесення їх, а також того, що він проходив це лікування у зв'язку пошкодженням здоров'я під час скоєння відповідачем відносно нього злочину.

Наданий до матеріалів справи перелік ліків з зазначенням їх вартості та довідка про їх вартість, не є підтвердженням понесення позивачем цих витрат, та не є належними і допустими доказами в сенсі ст.ст.58,59 ЦПК України ( а.с. 8, 28-30).

Як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом, доказів того, що зазначені в медичних історіях захворювання, у позивача виникли внаслідок заподіяння йому ОСОБА_4 тілесних пошкоджень не надано, і матеріали справи не містять даних про причинний зв'язок між захворюваннями ОСОБА_3 та злочинними діями відповідача.

Обгрунтовуючи рішення про часткове задоволення позову в частині відшкодування витрат на придбання ліків суд першої інстанції послався на відсутність в фіскальних чеках відомостей про особу, яка їх придбала. Однак наведене обґрунтування не привело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Не можна не погодитись і з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення недоотриманої заробітної плати в сумі 660 грн. 41 коп.

Як вбачається з матеріалів справи позивач з 3 квітня 2010 року по 27 квітня 2010 року, з 21 травня 2010 року по 9 червня 2010 року знаходився на лікуванні та був тимчасово непрацездатним. За час знаходження на лікарняному йому проведена оплата по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати. (а.с.76- 83).

Отже, позивачу повністю відшкодовано втрачений заробіток під час тимчасової непрацездатності, а доводи апеляційної скарги на обґрунтування виникнення збитків у розмірі 660 грн.41 коп., як різниця між виплаченою сумою по лікарняним листам та сумою, розрахованою ТОВ «Донецькспецресурс», виходячи з окладу позивача з квітня 2010 року в розмірі 1930 грн., та пояснення представника позивача в апеляційному суді, щодо збільшення окладу позивача у зв'язку зі зміною мінімальної заробітної плати, є необґрунтованими. Даних про те, що за період, за який визначався середній заробіток для оплати листа тимчасової непрацездатності, позивач мав інший оклад матеріали справи не містять.

Зазначена сума визначена з урахуванням двох періодів тимчасової непрацездатності, тоді як лікування позивача з 21 травня 2010 року по 9 червеня 2010 року знаходиться за межами строку, визначеному для лікування заподіяних відповідачем тілесних пошкоджень, та визначена без відрахування податку та обов'язкових платежів.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, роз'яснень наданих в п.3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізувати, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та ін. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, враховуючи обставини скоєння відносно позивача злочину, під час якого ОСОБА_4 заподіяв йому тілесні пошкодження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо заподіяння позивачу з вини відповідача моральної шкоди.

Враховуючи розмір і ступень шкоди, заподіяної здоров'ю позивача та наслідки отримання тілесних пошкоджень, з урахуванням обставин справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції, та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду, позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Г.П.Сорока

С.А.Попова