Рішення № 33456749, 19.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Федотова В.М.

Категорія 27 Доповідач Ткаченко Т.Б.

Рішення

Іменем України

19 червня 2013 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

Головуючого - Сорока Г.П.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

При секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за користування грошовими коштами, інфляційного збільшення боргу, пені за прострочення виплати боргу, моральної шкоди за апеляційною ОСОБА_2, в особі його представника ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2013 року,

В с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_3, в якому посилався на те, що за рішенням апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року з відповідачки на його користь стягнуто суму боргу і пені у розмірі 170800 грн. З часу ухвалення рішення і по теперішній час відповідачка не виконує рішення та безпідставно користується грошовими коштами, які він їй позичив, тому просив стягнути матеріальну компенсацію за безпідставне користування його грошовими коштами у вигляді трьох відсотків річних у розмірі 18 836 грн.86 коп., інфляційне збільшення суми боргу 46 740 грн., пеню за прострочення виплати боргу у розмірі 111 558 грн.19 копійок. Просив також стягнути з відповідачки у відшкодування моральної шкоди 155 800 грн., яка заподіяна йому у зв'язку з тим, що відповідачка постійно затягує виконання судового рішення шляхом звернення до суду з новими позовами, в яких виставляє його як нечесну людину, злодієм. Він є інвалідом 2 групи, з плохим станом здоров'я, змушений постійно витрачати кошти на поїздки в м.Маріуполь. В родині виникла напружена моральна обстановка, виникають сварки, руйнування сімейних цінностей, оскільки кошти були зароблені всією сім'єю, які ОСОБА_3 не повертає 9 років.

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної компенсації за користування грошовими коштами, що належать ОСОБА_2 до сплати, відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року, а саме 3% річних у розмірі 18 836 грн., інфляційне збільшення боргу 46 740 грн., пені за прострочення виплати боргу 111 558 грн.19 коп. та у відшкодування моральної шкоди 155 800 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням і посилаючись в апеляційній скарзі неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права позивач, в особі його представника ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Зокрема, вказує, що відповідачка та її представник обґрунтовували заперечення проти позову документами, які не мають юридичної сили, а саме договором від 21 лютого 2012 року про відступлення права вимоги, який був розірваний між ОСОБА_2 та ліквідатором ТОВ «МФФ» 14 грудня 2012 року. Про зазначені обставини позивачка була обізнана, оскільки про факт юридичної недійсності договору про відступлення права вимоги від 21 лютого 2012 року, вона дізналась на судовому засіданні 25 лютого 2013 року в апеляційному суді Донецької області по справі № 0519/995/12.

Відсутність позивача при розгляді цивільної справи була поважною, оскільки він потребує лікування, а тому він не міг передбачити, що відповідачка та її представник нададуть суду документи, які не мають жодної юридичної сили, та з поважної причини не надав докази, які б спростували заперечення відповідачки.

Суд дав неналежну оцінку обставинам, які викладені в позовній заяві в частині заподіяння йому моральної шкоди.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, і від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, заперечення представника відповідачки - ОСОБА_5, яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими ґрунтувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні данні (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Але зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2008 року та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 155 800 грн., пеню у розмірі 15 000 грн., а всього 170 800 грн. (а.с.4-5).

Судом також встановлено, що 21 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та керівником ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика» - головою ліквідаційної комісії Некрасовою Л.М., було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 передав всі права вимоги, як кредитора, по договору б/н від 2 березня 1999 року та розписки від 3 березні 1999 року між ним та ОСОБА_3, керівнику ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика - голові ліквідаційної комісії ОСОБА_6. За цим договором, а саме п.2.3 передбачено, що керівник ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика» (голова ліквідаційної комісії) Некрасова Л.М. має право вимагати сплати боргу та штрафних санкцій з ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволенні позовів суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_2 є безпідставними, необґрунтованими, оскільки він не є належним позивачем по справі та не має права вимоги, як кредитора, так як відступив своє право іншій особі до якої перейшли всі права та обов'язки кредитора.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні вимог по стягненню матеріальної компенсації за користування утримуваними ОСОБА_3 грошовими коштами, що належать йому до сплати, суд дійшов висновку щодо відмовлення у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не надав суду доказів щодо вини відповідача у спричиненні йому моральної шкоди.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може.

Відповідно до ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

В п.3 ч.3 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлюється завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно ст.526 ЦК україни зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року скасовано рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 жовтня 2008 року та з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму боргу у розмірі 155 800 грн., пеню у розмірі 15 000 грн., а всього 170 800 грн. (а.с.4-5).

Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2012 року у справі № 0541/4510/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних від суми невиконаного грошового зобов'язання частково задоволений зазначений позов і стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_2 за прострочення повернення боргу в сумі 151750 грн. в період з 25 грудня 2008 року по 8 червня 2012 року, тобто за 1262 дня, 3% річних у сумі 15740 грн.42 коп.

Зазначеним рішенням встановлено, що відповідачка зобов'язана повернути за рішенням суду суму боргу 155800 грн. , однак зобов'язання не виконала, перерахувавши стягувачу у листопаді, грудні 2009 року та січні 2010 року 4050 грн.

Представник відповідачки в апеляційному суді підтвердила, що відповідачка в рахунок виконання рішення апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2008 року здійснила три платежі по 1500 грн. в листопаді, грудні 2009 року та в січні 2010 року, а всього 4500 грн. Безпосередньо в рахунок погашення заборгованості, за відрахуванням виконавчого збору, сплачено 4050 грн. В іншій частині рішення не виконано.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.599,601,604,609 ЦК України, зокрема ст.559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й 3% річних виступають способом захисту майного права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачеві).

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входить до складу грошового зобов'язання.

Судом також встановлено, що 21 лютого 2012 року між ОСОБА_2 та керівником ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика» - головою ліквідаційної комісії Некрасовою Л.М., було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно умов даного договору ОСОБА_2 передав всі права вимоги, як кредитора, по договору б/н від 2 березня 1999 року та розписки від 3 березні 1999 року між ним та ОСОБА_3, керівнику ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика - голові ліквідаційної комісії ОСОБА_6. За цим договором, а саме п.2.3 передбачено, що керівник ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика» (голова ліквідаційної комісії) Некрасова Л.М. має право вимагати сплати боргу та штрафних санкцій з ОСОБА_3

Відповідно до додаткової угоди від 14 грудня 2012 року до договору про відступлення права вимоги від 21 лютого 2012 року, укладеної між ОСОБА_2 та керівником товариства з обмеженою відповідальністю «Маріупольська фармацевтична фабрика (голова ліквідаційної комісії) Некрасовою Л.М., сторони домовились про розірвання договору про відступлення права вимоги, що був укладений 21 лютого 2012 року. Зазначена угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та становить невід'ємну частину Договору про відступлення права вимоги від 21 лютого 2012 року (а.с.41).

Отже, суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову у відсутності сторін і без повного і всебічного з'ясування обставин справи.

Оскільки ОСОБА_2 відступив право вимоги від ОСОБА_3 за договором № б/н від 2 березня 1999 року на підставі договору від 21 лютого 2012 року, уклав з ліквідатором ТОВ «Маріупольська фармацевтична фабрика» відповідний договір, який було розірвано 14 грудня 2012 року, колегія суддів вважає, що позивач має право на звернення до суду з зазначеним позовом і вимагати від ОСОБА_3 виплати інфляційного збільшення боргу, 3% річних та пені, за виключенням періоду відступлення права вимоги.

Оскільки позивач раніше звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних, і його вимоги в цій частині задоволено На підставі рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 10 жовтня 2012 року у справі № 0541/4510/12 стягнуто за період з 25 грудня 2008 року по 8 червня 2012 року, а в період з 21 лютого 2012 року по 14 грудня 2012 року він відступив право вимоги за зазначеним боргом іншій особі, який станом на 1 лютого 2010 року становить 151750 грн., вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме за період з 14 грудня 2012 року по 7 січня 2013 року, тобто за 23 дні, в сумі 286 грн.86 коп. (151750 грн. х 23 дні х3%): 365 = 286,86 грн.).

Інфляційне збільшення суми боргу за період з 25 грудня 2008 року по 21 лютого 2012 року та з 14 грудня 2012 року по 3 січня 2013 року становить 40125 грн.85 коп.

Визначаючи розмір інфляційного збільшення суми боргу, колегія суддів враховує, що за період з 25 грудня 2008 року по жовтень 2009 року сума боргу відповідачки становила 155800 грн., в листопаді 2009 року - 154450 грн., в грудні 2009 року -153100 грн., станом на 31 січня 2010 року борг становить 151750 грн.

Величина індексу інфляції за даними Державного комітету статистики України в 2009 році становить у відсотках до попереднього місяця: в січні - 102,9, в лютому - 101,5, в березні - 101,4, в квітні - 100,9, в травні - 100,5, в червні - 101,1, в липні - 99,9, в серпні - 99,8, в вересні - 100,8, в жовтні - 100,9, в листопаді - 101,1, в грудні - 100,9; В 2010 році - 109,1; в 2011 році -104,6; в 2012 році : в січні - 100,2, в лютому - 100,2 , в грудні -100,2.

Розмір інфляційного збільшення становить:

В 2009 році: з січня по жовтень: 15580 грн. (155800 грн. х (1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,009 х 1,005 х 1,011 х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009) = 171380 - 155800 = 15580 грн.).

В листопаді 2009 року: 1698 грн.95 коп.(154450 грн. х 1,011 = 156148,95 - 154450 = 1698,грн.95 коп.).

В грудні 2009 року: 1377 грн.90 коп. (153100 х 1,009 = 154477,90 - 153100 = 1377 грн.90 коп.).

В 2010 році : 13809 грн.25 коп. (151750 грн. х 1,091 = 165559,25 - 151750 = 13809 грн.25 коп.).

В 2011 році: 6980 грн.50 коп. (151750 грн. х 1,046 = 158730,50 - 151750 = 6980 грн.50 коп.)

В 2012 році : в січні - 303 грн.50 коп. (151750 х 1,002 = 152053,50 - 151750 = 303 грн.50 коп.).

в лютому - 209 грн.31 коп. ( 151750 х 1,002 = 303,50 грн. : 29 = 10,47х 20 днів = 209 грн.31 коп.).

в грудні - 166 грн. 44 коп. (151750 х 1,002 = 303,50: 31 = 9,79 грн. х 17 = 166 грн. 44 коп.).

Загалом інфляційне збільшення становить: 40125 грн.85 коп. (15580 грн. + 1698,95 грн. + 1377,90 грн. + 13809,25 грн. + 6980,50 грн. + 303,50 грн. = 209,31 грн. + 166,44 грн.).

Відповідно до ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує збитки, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Зі справи вбачається, що відповідачка або її представник не звернулись до суду з заявою про застосування позовної давності, тому період, за який підлягає стягнення суми інфляційного збільшення та пені визначається з дати, визначеної позивачем, а саме з дати ухвалення рішенняапеляційним судом Донецької області 25 грудня 2008 року.

Відповідно до п.3.1 письмового договору позики від 2 березня 1999 року, укладеного між сторонами, у випадку не повернення суми у строк, вказаний в п.2.2 договору, боржник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Оскільки відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала , колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягає стягненню неустойка за період з 25 грудня 2008 року по 21 лютого 2012 року та з 14 лютого 2012 року по 1 січня 2013 року.

Розмір облікової ставки НБУ в день за період з 25 грудня 2008 року по 15 лютого 2009 року складає 0,066%; з 16 лютого 2009 року по 14 червня 2009 року - 0,066%; з 15 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року - 0,060%; з 12 серпня 2009 року по 7 червня 2010 року - 0,056%; з 8 червня 2010 року по 7 липня 2010 року - 0,052%; з 8 липня 2010 року по 9 серпня 2010 року - 0,047%; з 10 серпня 2010 року по 22 березня 2012 року - 0,042%; з 23 березня 2012 року по 1 січня 2013 року - 0,04%.

Таким чином, подвійна облікова ставка за 53 дні з 25 грудня 2008 року по 15 лютого 2009 року складає 3,49% (0,066 х 53); за 119 днів з 16 лютого 2009 року по 14 червня 2009 року - 7,85% (0,066 х 119); за 58 днів з 15 червня 2009 року по 11 серпня 2009 року - 3,48% (0,06 х 58); за 81 день з 12 серпня 2009 року по 31 жовтня 2009 року - 4,53% (0,056 х 81); за 30 днів з 1 листопада 2009 року по 30 листопада 1,68% (0,056 х 30); за 31 день з 1 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 1,73% (0,056 х 31); за 158 днів з 1 січня 2010 року по 7 червня 2010 року - 8,84% (0,056 х 158); за 30 днів з 8 червня 2010 року по 7 липня 2010 року - 1,56 % (0,052 х 30); за 33 дні з 8 липня 2010 року по 9 серпня 2010 року -1,55% (0,047 х 33); за 560 днів з 10 серпня 2010 року по 21 лютого 2012 року - 23,52% ( 0,042 х 560); за 18 днів з 14 грудня 2012 року по 1 січня 2013 року - 0,72% (0,04 х 18).

За період з 25 грудня 2008 року по 21 лютого 2012 року та з 14 лютого 2012 року по 1 січня 2013 року розмір пені становить 90309 грн.01 коп.: (155800 грн. х 3,49%) + (155800 грн. х 7,85%) + (155800 грн. х 3,48%) + (155800 грн. х 4,53%) + (154450 грн. х 1,68) + (153100 грн. х 1,73%) +(151750 х 8,84) + ( 151750 грн. х 1,56%) + (151750 грн. х 1,55%) + (151750 грн. х 23,52%) + (151750 х 0,72%).

Враховуючи матеріальний стан відповідачки, яка досягла віку 80 років і не працює, доходів, крім пенсії, не має, що є істотне значення, колегія суддів вважає можливим зменшити розмір пені до 10000 грн.

Підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди колегія суддів не вбачає, оскільки виходячи з правовідносин, які виникли між сторонами та наданою угодою не передбачено відшкодування моральної шкоди. Доводи, якими позивач обґрунтовує заподіяння йому моральної шкоди, також не дають підстав для відшкодування йому моральної шкоди.

Тому в цій частині позову слід відмовити.

Тому рішення суду підлягає скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційного збільшення суми боргу та пені. В частині відшкодування позивачу моральної шкоди слід відмовити.

При зверненні з позовом при подачі апеляційної скарги ОСОБА_2, був звільнений від сплати судового збору, тому він, відповідно до вимог 88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки в дохід держави в розмірі 756 грн.19 коп. ( 504 грн.13 коп. - за подачу позовної заяви та 252 грн. 06 коп. за подачу апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

В и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі його представника ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 26 березня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення трьох відсотків річних, інфляційного збільшення суми боргу, пені за прострочення виплати боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації 87517, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, місто реєстрації АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) три відсотки річних 286 (двісті вісімдесят шість) гривень 86 копійок, інфляційне збільшення суми боргу 40125 (сорок тисяч сто двадцять п'ять) гривень 85 копійок, пеню за прострочення виплати боргу 10000 (десять тисяч) гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір 756 гривень 19 копійок на розрахунковий рахунок 31212206780004, код бюджетної класифікації доходів: 22030001 « Судовий збір (Державна судова адміністрація України)», МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 38033949, отримувач: державний бюджет м.Донецька Ворошиловський район, призначення платежу: судовий збір Апеляційний суд Донецької області (м.Маріуполь) ЄДРПОУ 2891428.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді