Ухвала суду № 33456519, 15.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Іванченко А.М.

Категорія 46 Суддя-доповідач Попова С.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Песоцької Л.І.,

суддів Ткаченко Т.Б., Попової С.А.,

при секретарі Ушаковій О.В.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, визнання будинку об'єктом права спільної сумісної власності, визнання права власності на ? частку будинку, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, зазначивши, що у 2001 році вона познайомилася з відповідачем, а в 2002 році вони створили сім'ю та почали спільно проживати в будинку відповідача за адресою: АДРЕСА_1. Через місяць переїхали проживати в наймане житло за адресою: АДРЕСА_2, де прожили три роки. 29.09.2005р. за спільні кошти вони придбали 12/25 частин жилого будинку АДРЕСА_3, оформивши договір на ім'я відповідача. На момент укладення угоди, вона і відповідач у державного нотаріуса підписал заяви про те, що це майно набувається у період знаходження їх у фактичних шлюбних відносинах, що будинок придбаний за їх спільні кошти. Після укладення угоди, їх родина вселилася у будинок, 03.11.2005р. зареєструвавшись в ньому. 30.10.2007р. вони офіційно зареєстрували шлюб. В будинку зробили частковий ремонт та розпочали будівництво нежилої прибудови. З травня 2012 року шлюбні відносини між ними припинені. Оскільки будинок придбаний за час їх спільного проживання, внаслідок спільної праці, за рахунок вкладення спільних грошових коштів, просила винести рішення, яким встановити факт їх проживання однією сім'єю без шлюбу, визнати 12/25 частин будинку об'єктом спільної сумісної власності їх, як подружжя, визнати за нею право власності на ? частку придбаної частини будинку № 52.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2013 року позов задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без шлюбу з січня 2004 року. Визнано 12/25 частин жилого будинку АДРЕСА_3 об'єктом права їх спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку 12/25 частин жилого будинку АДРЕСА_3.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, що суд вважав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, просила рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_5, які заперечували проти скарги, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених належним чином про дату і час розгляду справи відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_6 під розписки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом і це підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з вересня 2003 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім'єю зі спільним побутом, в тому числі з 01 січня 2004 року. В інших шлюбах сторони не перебували.

За період спільного проживання сторін однією сім"єю ними за договором купівлі-продажу від 26.09.2005р. реєстр. № 3-2453 було придбано на ім"я покупця ОСОБА_3 12/25 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель та споруд, що розташований за адресою : АДРЕСА_3. Право власності на придбану частину будинку зареєстровано КП «Маріупольське БТІ» 29.09.2005р.

З 03.11.2005р. ОСОБА_3 із ОСОБА_2 зареєстровані в придбаній частині будинку по сьогодення, при цьому ОСОБА_2 із сином ОСОБА_7 ( з 24.06.2011р.) - на постійній основі.

Згодом, сторони в офіційному порядку зареєстрували свої подружні відносини, уклавши 30.10.2007р. шлюб.

Згідно довідки від 01.10.2012р. виконкому Старо-Кримської селищної ради, підписаної квартальним і секретарем ради, ОСОБА_2 зі складом родини: чоловік - ОСОБА_3 і син - ОСОБА_7, з вересня 2002 року по жовтень 2005 року проживали за адресою АДРЕСА_2 без реєстрації.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд виходив з того, що придбане ними за час спільного проживання однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, що було скріплено в подальшому реєстрацією шлюбу 30.10.2007р., - 12/25 частин будинку АДРЕСА_3 є об"єктом спільного майна сторін, що перебували у фактичних шлюбних відносинах з вересня 2003 року, тому підлягає розподілу між сторонами в рівних частках з визнанням за ОСОБА_2 права власності на ? частину придбаного нерухомого майна.

З висновками суду не можна не погодитись.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За положеннями ч. 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст. 69 ч. 1 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

В разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

При ухваленні рішення суд взяв до уваги зібрані по справі докази: пояснення допитаних свідків, довідка № 200 від 15.08.2012р. про склад сім"ї, де як чоловіка ОСОБА_2 зазначено ОСОБА_3; інформація виконкому Старо-Кримської селищної ради щодо проживання сторін сім"єю з жовтня 2003 року, зокрема в помешканні наданому дядькою ОСОБА_2 - ОСОБА_8 з вересня 2002р. по жовтень 2005р.; нотаріальне погодження 26.09.2005р. на придбання майна як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3, які підтвердили перебування їх у фактичних шлюбних відносинах, що не спростовано будь-якими доказами ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді; відомості домової книги, паспортні дані, довідка виконавчого комітету Старо-Кримської селищної ради м. Маріуполя про реєстрацію і проживання в придбаному будинку № 52 з 03.11.2005р. разом ОСОБА_3 із ОСОБА_2, та з 2011р. - реєстрацію сина позивачки, що підтверджено і даними школи за місцем його навчання. На підставі цих матеріалів суд вважав доведеними обставини, з чим погоджується колегія суддів, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проживали однією сім"єю без реєстрації шлюбу, маючи притаманні подружжю відносини, в тому числі з моменту набуття чинності нового СК з 01.01.2004р., і не перебуваючи у інших шлюбах; в період спільного проживання однією родиною придбали 12/25 частин будинку АДРЕСА_3, що є спільним майном сторін, які мають рівні права на це майно, та дійшов обґрунтованого висновку, за відсутності домовленості між сторонами з приводу будь-якого порядку розподілу майна, що ця частина будинку підлягає поділу в рівних частинах.

За таких обставин, є необгрунтованими доводи скарги про нездобуття жодного доказу у підтвердження спільного проживання сторін і ведення ними спільного господарства.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон - ст.ст. 3, 60, 70, 74 СК України, вимоги ст.ст. 212-214, 256 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без шлюбу з січня 2004 року, що є підставою для задоволення позову про поділ спільно набутого майна, що визнано об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, в рівних частках між сторонами і визнанням за позивачкою права власності на 1/2 частину придбаних 12/25 частину будинку АДРЕСА_3.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання представника відповідача у апеляційній скарзі на невірне застосування положень норм СК України і необхідність застосування при вирішення даного спору положень КЗпШС 1963р. із з"ясуванням і доведенням позивачкою обставин вкладення нею у придбане майно особистих коштів - є юридично не спроможними з огляду на період придбання сторонами спільно у 2005 році нерухомого майна, що становить предмет спору. З огляду на вірне встановлення судом існування сім"ї між сторонами станом на 01.01.2004р., коли введено в дію СК України, не має правового значення для вирішення даного спору (щодо конкретно набутого майна) використання судом у рішенні відомостей, про спільне проживання судом сторін раніше цієї дати.

Доводи апеляційної скарги представника відповідача, що спільне проживання чоловіка і жінки без шлюбу суперечить моральним устоям суспільства і за положеннями ст. 21 СК України не породжує прав і обов'язків, як для подружжя, - є такими, що не ґрунтуються на вимогах спеціальної норми щодо конкретних правовідносин - ст. 74 СК України, що встановлює право сторін на набуте ними за час спільного проживання майно, а також роз"яснення щодо цього у п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Положення ст. 74 СК України встановлюють презумпцію набуття майна чоловіком і жінкою, що проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Відтак, з огляду на загальні положення цивільного процесуального законодавства щодо принципу змагальності сторін, а також характеру конкретно виниклих по справі відносин і заявлених вимог, відповідачем в порядку ст.ст. 10, 60 ЦПК України мали доводитись обставини щодо вкладення особистих коштів у придбану частину будинку. Проте, таких доказів ОСОБА_3 ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 напередодні придбання 26.09.2005р. спірної частини будинку, 22.08.2005р. взяв кредит в сумі 10000грн. в установі банку, що збігається з вартістю придбаної частки будинку, що був повністю сплачений 08.08.2007р. за період існування, як впевнився суд апеляційної інстанції, фактичних шлюбних відносин сторін і їх спільного проживання однією сім"єю, із врахуванням даних про отримання заробітної плати в цей період позивачкою в розмірі від 665грн. до 2036грн. та відповідачем в розмірі від 238грн. до 1484грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухваленого рішення, суд апеляційної інстанції не вбачив порушень вимог ст. 212 ЦПК України щодо оцінки доказів. Так, суд мотивував з достатньою переконливістю відхилення акту від 4.10.2012р. про проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 з 1982р. по вересень 2005р. як такого, що спростовується іншими зібраними доказами в сукупності, в тому числі складеною за три дні до того довідкою квартального від 1.10.2012р., що не відкликана, щодо проживання позивачки із чоловіком ОСОБА_3 і сином ОСОБА_7 сім'єю по АДРЕСА_2 - в будинку дядьки позивачки ОСОБА_9; факт проживання сім'ї ОСОБА_2 із ОСОБА_3 з учиненням дій по господарству, садівничо-городних робіт, перевезення побутової техніки і меблів для проживання з жовтня 2003 року по жовтень 2005 року підтвердив у якості свідка як сам власник помешкання ОСОБА_9, так і свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 Суд з аналогічних підстав відхилив оцінені критично свідчення найближчих родичів відповідача ОСОБА_13 і ОСОБА_15, як такі, що спростовуються іншими зібраними і оціненими судом доказами, про наявність фактичних шлюбних відносин між сторонами, що потенційно зацікавлені в наслідках вирішення справи. І в ході апеляційного перегляду справи не доведено, що свідчення ОСОБА_14, не зацітовані у змісті оскаржуваного рішення, впливають на встановлені судом обставини і зведені на їх базі висновки суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачами та їх представником не надано і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді Л.І.Песоцька

Т.Б. Ткаченко

С.А.Попова