Ухвала суду № 33456435, 26.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 57 Головуючий 1 інстанції Федотова В.М.

Доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

26 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

головуючого Ткаченко Т.Б.

суддів Гаврилової Г.Л., Попової С.А.,

при секретарі Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 квітня 2013 року у справі за заявою старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Приймак Ю.А. про зміну способу і порядку виконання рішення суду,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року старший державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі Дзержинський ВДВС Харківського МУЮ або ВДВС) Приймак Ю.А. звернулась до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення суду, посилалась на те, що 18 червня 2009 року нею винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-156/06, виданого 6 березня 2006 року Приморським районним судом м.Маріуполя Донецької області, про зобов'язання військової частини А-1451 надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлове приміщення в межах м.Маріуполя, яке б відповідало санітарним та технічним вимогам. Копію даної постанови направлено до відома стягувачам та боржнику для виконання у добровільному порядку у строк до 25 червня 2009 року. При виході державного виконавця за місцем знаходження боржника військової частини: м.Харків, вул.Дерев'янко, 3, встановлено, що рішення суду станом на 16 липня 2009 року не виконано, відповідно до пояснень заступника командира військової частини з тилу - начальника тилу Бєлова О.В. житло для розподілу між військовослужбовцями Донецького гарнізону розподіляється Луганським КЕВ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі даного розподілу житлова комісія Донецького гарнізону розподіляє житло згідно черги. Одночасно боржнику надано повторний строк для виконання рішення суду до 30 липня 2009 року, про що складений відповідний акт державного виконавця. 17 липня 2009 року за невиконання рішення суду на боржника державним виконавцем накладено штраф у розмірі 340 грн. При повторному виході державного виконавця за місцезнаходженням військової частини А-1451 26 жовтня 2009 року встановлено, що рішення суду не виконано, складено акт державного виконавця. Наступного дня 27 жовтня 2009 року державним виконавцем на боржника накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 680 грн. Для вирішення питання про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності, передбаченої ст.382 КК України, державним виконавцем 28 жовтня 2009 року направлено до Приморського районного суду м.Маріуполя відповідне подання та 29 жовтня цього ж року на підставі п.11 ст.37, ч.3 ст.76 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Постановою військової прокуратури Харківського гарнізону від 2 грудня 2010 року в порушенні кримінальної справи щодо командира військової частини А-1451 ОСОБА_5 за ознаками ч.1 ст.382 КК України відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.

Державним виконавцем 24 червня 2011 року за заявою ОСОБА_1 повторно відкрито виконавче провадження, також стягувачем надано копію ухвали Приморського районного суду м.Маріуполя від 19 грудня 2006 року про роз'яснення рішення, що підлягає примусовому виконанню, відповідно до якої необхідно надати житлове приміщення в межах м.Маріуполя житловою площею не менш 12,8 м, однак в межах норм житлової площі відповідно ЖК України. Стягувачі 15 січня 2013 року звернулись до ВДВС з проханням звернутись до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

ВДВС просив замінити спосіб і порядок виконання рішення суду по справі № 2-156/06 від 3 лютого 2006 року Приморського районного суду м.Маріуполя, визначивши та стягнувши з військової частини А-1451 ринкову вартість житлового приміщення в межах м.Маріуполя житловою площею 12,8 м в межах норми житлової площі відповідно ЖК України, при цьому адекватна сума компенсації має відповідати ринковій вартості квадратного метру житлової площі збудованого житла, яке відповідає санітарним та технічним вимогам в межах м.Маріуполя з урахуванням тієї загальної площі житла, яке ними раніше займалося (23,5 кв.м).

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 квітня 2013 року у задоволені заяви старшого державного виконавця Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ про заміну способу і порядку виконання рішення від 3 лютого 2006 року за № 2-156/06 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 квітня 2013 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою стягнути на користь стягувачів з військової частини А-1451 ринкову вартість житлового приміщення в м.Маріуполіплощею 23,5 кв.м за курсом долара США до української гривні на день постановлення ухвали апеляційного суду. Посилаються на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, вказують, що судом не прийнято до уваги, що судовий розгляд та виконавче провадження - це стадії одного провадження, а тому неможливість для заявника домогтися виконання рішення на свою користь свідчить про втручання державою у його право на мирне володіння своєю власністю, в тому числі за невиконання рішень судів у справах про зобов'язання боржників виконати дії майнового характеру. Стягувачі в даному виконавчому провадженні являються потерпілими від свавілля держави, оскільки протягом 7 років 2 місяців не можуть отримати виконання рішення суду, що набуло чинності.

Не відповідає нормам матеріального права посилання суду, що наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення, мають підтверджуватись актом державного виконавця, оскільки не ґрунтується на чинному законодавстві.

Не ґрунтуються на наявних у справі доказах висновки суду, що не підтверджено доказами, які заходи приймались державним виконавцем для примусового виконання рішення, чи встановлена ним відсутність майна в натурі та інші обставини, що утруднюють або роблять неможливим виконання рішення суду, а також що встановлення іншого способу виконання шляхом стягнення ринкової вартості житлового приміщення є недопустимим на стадії виконання рішення суду, оскільки встановлення таких обставин та подання зазначених доказів законодавством не передбачено.

Не відповідає матеріалам справи висновки суду, що у справі не надано доказів ринкової вартості майна житлового приміщення, оскільки без уваги залишилась довідка оцінювача 7/7/11-1 від 07.07.2011 року, подана при попередніх зверненнях до суду державним виконавцем, про середню вартість 1 кв.м житлового приміщення в м.Маріуполі у 500 доларів США, а також не досліджені матеріали цивільної справи № 2-156/06.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявника та заінтересованих осіб, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, із заявою про відкладення розгляду справи не звертались. Заінтересована особа - Військова частина А1451 направили клопотання про розгляд справи без участі їх представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши у межах апеляційного оскарження матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін з таких підстав.

Відповідно вимог ст.312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд, крім іншого, відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відмовляючи у задоволенні заяви Дзержинського ВДВС Харківського МУЮ, суд виходив з того, що державним виконавцем не складено відповідний акт на підтвердження обставин, які ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Державний виконавець зробив висновок про відсутність присудженого майна в натурі тільки з усного повідомлення заступника командира військової частини А1451 про неможливість надання житла, що стало підставою для звернення ВДВС із заявою про заміну порядку і способу виконання рішення.

Крім того, в рішенні Приморського районного суду міста Маріуполя від 3 лютого 2006 року не зазначено вартість квартири, яку необхідно стягнути з військової частини А1451, та заявником чи стягувачем не надано доказів ринкової вартості житлового приміщення в межах м.Маріуполя житловою площею не менш 12,8 кв.м, яка підлягає стягненню.

Суд прийшов до висновку, що встановлення іншого способу виконання шляхом стягнення ринкової вартості житлового приміщення в межах м.Маріуполя житловою площею не менш 12,8 кв.м, яка відповідає санітарним та технічним вимогам тягне за собою зміну рішення, що є недопустимим на стадії виконання рішення суду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись.

Відповідно до ст.373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку

або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання,

змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.36 Закону України № 606-ХІV від 21.04.1999 року в редакції закону № 2677-VІ від 04.11.2010 року «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Питання про відстрочку або розстрочку виконання, встановлення чи зміну способу і порядку виконання розглядається судом у встановлений законом строк. Відповідне рішення може бути оскаржене у встановленому законом порядку.

Тобто, зміна чи встановлення способу та порядку виконання рішення - це заміна одного виду виконання іншим або визначення чіткого логічного порядку вчинення дій, спрямованих на виконання припису рішення суду.

Вказані заходи спрямовані на безумовне виконання рішення суду, що набрало законної сили, а не на його зміну чи спотворення змісту.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до військової частини А 1415, Донецької квартирно-експлуатаційної частини району про зобов'язання надати житлове приміщення, поданої до Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області в серпні 2005 року, позивачами, як подружжям військовослужбовців, було пред'явлено вимоги щодо надання іншого відомчого житла, оскільки вони на підставі договору найма приміщення в будинку відомчого житлового фонду від 1 березня 2003 року, укладеного з військовою частиною А 4491 (правонаступником якої являється військова частина А 1451), займали житлове приміщення, що знаходиться в аварійному стані (а.с.4-6 справи № 2-156/06).

Рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 3 лютого 2006 року задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до військової частини А 1451 та Донецької квартирно-експлуатаційної частини району про виселення з наданням іншого житлового приміщення. Зобов'язано військову частину А 1451 надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 житлове приміщення в межах м.Маріуполя, яке б відповідало санітарним та технічним вимогам.

Ухвалою цього ж суду від 19 грудня 2006 року роз'яснено, що відповідно до рішення суду від 3 лютого 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно надати житлове приміщення в межах м.Маріуполя житловою площею не менш 12, 8 кв.м, однак в межах норми житлової площі відповідно ЖК України.

Згідно з ст.118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Відповідно до п.2, 7 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 (далі Порядок) військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. У разі відсутності службового житлового фонду у військовій частині, остання зобов'язана орендувати житло з метою забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати грошову компенсацію за піднаймання (наймання) житлового приміщення у встановленому порядку.

Враховуючи, що предметом позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виступає службове житлове приміщення, яке у власність позивачам, у встановленому законом порядку, не передавалось, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що встановлення іншого способу виконання рішення суду шляхом стягнення ринкової вартості житлового приміщення в межах м.Маріуполя тягне за собою зміну суті рішення суду, що являється недопустимим на стадії виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та ухвалу суду апелянтами не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 307, ст. 312 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 квітня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді Г.Л.Гаврилова

С.А.Попова