Ухвала суду № 33456367, 20.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 20 Головуючий у 1-ій інстанції Гноєвой С.С.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.

При секретарі - Макарової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі матеріали справи за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року,

В с т а н о в и л а :

22 жовтня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову. Посилаючись на те, що в цей час готується до подачі позовна заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між нею та ОСОБА_3, просила з метою забезпечення позовних вимог накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить останній, зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби зупинити виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2/0538/2146 виданого 2 жовтня 2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про усунення перешкод ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року задоволена заява ОСОБА_2 про забезпечення позову до подання позовної заяви, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3.Зупинено виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2/0538/2146 виданого 2 жовтня 2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про усунення перешкод ОСОБА_3 у здійснення нею права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Допущено негайне виконання ухвали суду.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою і посилаючись в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, зацікавлена особа ОСОБА_3, просить скасувати ухвалу суду.

Зокрема, вказує, що при постановленні ухвали суд не впевнився, чи виник між сторонами спір і чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановляючи ухвалу суд керувався лише інформацією і наданими заявником копіями постанови про відкриття виконавчого провадження, договору купівлі-продажу квартири, які за своєю правовою природою не можуть бути розцінені як фактичні обставини, з якими пов'язуються застосування визначеного виду забезпечення позову.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник не надала фактичних та інших доказів на підтвердження своїх вимог, пославшись лише на те, що відповідач може розпорядитися належним їй майном та призвести відчуження на користь третіх осіб, що є безпідставною і надуманою суб'єктивною думкою заявника, і таким, що нічим не підтверджується.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен приймати до уваги інтереси не тільки позивача, а і інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів, встановити, наскільки обґрунтовані вимоги позивача, з'ясувати співмірність з заявленими вимогами та інше.

Крім того, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали чинності.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявника, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заінтересованої особи ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу, просили скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні заяви, заперечення представника заявника - ОСОБА_5, який просив апеляційну скаргу відхилити, перевіривши матеріали заяви і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з таких підстав:

Згідно зі ст. 312 ч.1 п.2 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів заяви, 2 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6, реєстровий № 944 (а.с.4).

З постанови про відкриття виконавчого провадження від 05 жовтня 2012 року вбачається, що відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/0538/2146 виданого 02 жовтня 2012 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя Донецької області про усунення перешкод ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення (а.с.6).

Відповідно до повідомлення державного виконавця С-3/1730 від 05 жовтня 2012 року, ОСОБА_2 до 22 жовтня 2012 року необхідно добровільно виселитися з квартири АДРЕСА_1 згідно вказаного виконавчого листа. У разі невиконання у добровільному порядку виселення буде здійснюватися примусово, з обов'язковим описом майна державним виконавцем (а.с.5).

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, ОСОБА_3 може розпорядитися належним їй майном та відчужити його третім особам, і існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника.

Але до такого висновку суд першої інстанції дійшов у порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви.

Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити міри, передбачені цим Кодексом, заходи по забезпеченню позову.

Як передбачено ч.3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого знаходиться справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Єдиним випадком, передбаченим ч.4 ст.151 ЦПК України, коли допускається забезпечення позову до подачі позовної заяви, являється звернення з позовом з метою запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

В пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» звернуто увагу судів на те, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь- якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз'яснено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. У зв'язку з цим вжиття заходів забезпечення позову можливе не лише при проведенні попереднього судового засідання, здійсненні процесуальних дій з підготовки справи до судового розгляду чи під час судового розгляду, а й одночасно з відкриттям провадження у справі чи після постановлення такої ухвали. Винятком є заява про забезпечення позову з метою запобігання порушення права інтелектуальної власності, яка може бути подана та підлягає розгляду до подання позовної заяви (частина четверта статті 151 ЦПК).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам.

Отже, заяву ОСОБА_2, поданою до звернення з позовом, виконання рішення по якому вона просила забезпечити шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_3 квартиру та зупиненням виконання рішення суду, що набрало чинності, суд розглянув у порушення зазначених норм процесуального права, оскільки в провадженні суду ще не було справи, в рамках якої може бути вирішена заява про забезпечення позову.

При цьому суд був позбавлений можливості пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати заявниця, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів заяви, у Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції на виконанні знаходився виконавчий лист № 2/0538/2146, виданий 02 жовтня 2012 року про усунення ОСОБА_3 перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Вирішуючи заяву ОСОБА_2 та застосовуючи такий вид забезпечення позову, як зупинення виконання зазначеного рішення суду, судом не прийнято до уваги керівні роз'яснення, викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», відповідно до яких, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду, постановлена за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, якого на час розгляду заяви не існувало, винесена без достатніх на то підстав, без врахувань та у порушення вимог діючого законодавства. За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову з задоволенні заяви ОСОБА_2

Таке судове рішення, колегія суддів приймає з врахування положень ч.3 ст.151 ЦПК України, відповідно до якої забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, а тому ОСОБА_2 не позбавлена можливості при розгляді її позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, звернутися із заявою про забезпечення вказаного позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду, як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.307, 312 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 жовтня 2012 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 та зупинення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2/0538/2146, виданого 2 жовтня 2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області про усунення перешкод ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядження майном - квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

Г.П.Сорока