Ухвала суду № 33456319, 06.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Турченко О.В.

Категорія 27 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Попової С.А.

При секретарі - Макарової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання угоди недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року,

В с т а н о в и л а :

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 29 березня 2005 року в сумі 12513 грн.36 коп., що утворилася станом на 29 лютого 2012 року, і яка складається з заборгованості за кредитом 5524 грн.29 коп., заборгованості за відсотками 6989 грн.07 коп., також стягнути понесені судові витрати в сумі 214 грн.60 коп.

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічним позовом, просив визнати недійсним укладений 29 березня 2005 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір.

Посилався на те, що Банк надав невірний розрахунок виходячи з розміру відсоткової ставки 36,5% та 72%, що не передбачено умовами договору. Його не повідомляли про збільшення Банком в односторонньому порядку процентної ставки за користування кредитом.

У порушення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» текст договору важко читати, в ньому відсутній параграф 4, при посиланні на нього в п.9 договору.

Відсутні докази ознайомлення його з Умовами і Правилами надання банківських послуг, що передбачено Правилами надання Банками України інформації споживачу, затвердженими постановою Правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168.

В березні 2009 року кредитна карта була заблокована (сплинув строк дії), але Банк у встановлений законом строк не звернувся з вимогою про стягнення заборгованості.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «Приват Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 12513 грн.36 коп., у відшкодування судового збору 214 грн.60 коп., а всього 12727 грн. 96 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання угоди недійсною відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову про визнання кредитного договору недійсним, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. Від позивача за основним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшло клопотання про розгляд справи без участі їх представника. Дійшовши висновку про розгляд справи у відсутності ОСОБА_3, колегія суддів враховує ті обставини, що справа призналась до розгляду на 20 лютого 2013 року і відкладалась у зв'язку з неявкою сторін, а строк на який ОСОБА_3 просить відкласти розгляд справи, значно перевищує строк, встановлений ст. 157 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 отримав на підставі Кредитного договору грошові кошти, свої зобов'язання по їх поверненню не виконав.

Дійшовши висновку щодо ознайомлення ОСОБА_3 з умовами Кредитного договору, Тарифами та Правилами користування платіжними картками, суд відмовив у задоволенні зустрічного позову. Суд також виходив з того, що положення ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладання договору, Банком не була порушена.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.

Згідно ст. 207 ч.1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № SAMDN03000002191571 від 29 березня 2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3, останньому був наданий кредит у сумі 6400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Згідно з Тарифами про умови кредитування з використанням платіжної картки базова ставка відсотків за користування кредитом складає в місяць 3,0% залишку непростроченої заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році, плата за несвоєчасне погашення кредитного ліміту складає 200% діючої ставки.

На теперішній час заборгованість по кредиту та відсоткам не погашена, та станом на 29 лютого 2012 року складає 12513 грн.36 коп., з них: 5524,29 грн. - заборгованість за кредитом. 6989,07 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Згідно зі ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Про отримання кредиту на умовах, які були затверджені Банком і доведені до відома ОСОБА_3 свідчить його підпис під договором, пунктами 1.2, 3.2 якого передбачено, що підписанням договору Клієнт підтверджує про ознайомлення з Тарифами Банку, Правилами, які зобов'язується виконувати. Клієнт здійснює за допомогою картки операції по картрахунку, передбачені п.2 цього договору, відповідно з діючим законодавством, Правилами, які являються невід'ємною частиною цього договору.

Отже, зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що ОСОБА_3 власним підписом підтвердив те, що він був ознайомлений і згоден з Тарифами та Правилами, якими передбачені права та обов'язки Банку, клієнта (відповідача по справі), відповідальність сторін та інше.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення Банком Закону України «Про захист прав споживачів» та інших законодавчих актів, які регулюють банківську діяльність, про що він довів до відома Правління Національного банку України, являються безпідставними, оскільки під час розгляду справи в суді ніяких порушень Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладення договору, встановлено не було.

На момент укладання договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін, правочин був спрямований на отримання кредиту та його погашення згідно умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що своїми діями, які виражаються в підписанні договору, отриманні грошей, внесенням коштів на погашенням заборгованості, ОСОБА_3 підтвердив надання згоди на укладання договору з узгодженими умовами.

Згідно ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 з квітня 2008 року перестав виконувати свої зобов'язання по зазначеному договору, про що свідчить наданий до матеріалів справи розрахунок заборгованості, який не був спростований відповідачем, і за цей час йому були нараховані відсотки на суму прострочених зобов'язань з урахуванням розміру відсоткової ставки 72%, яка сплачувалась ОСОБА_3, останнє погашення проведено 20 березня 2010 року.

Тому у позивача, відповідно до положень ст.ст.1050, 1054 ЦК України виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості по кредиту.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_3 не доведено своїх заперечень в частині встановлення плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту у розмірі 200% від діючої відсоткової ставки, а саме 72% відсотків річних.

Укладаючи спірний кредитний договір, сторони обумовили, що у разі несвоєчасного погашення кредитного ліміту відсоткова ставка за користування кредитом буде складати подвійний розмір від поточної, а саме 72% річних, що також зафіксовано в Тарифах (а.с. 75).

Зазначені положення Кредитного договору узгоджуються з положеннями ст. 212 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1 Договору , базова відсоткова ставка на час підписання договору складає 3 % щомісячно, тобто 36 % річних, відповідно до умов якого позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» проведено розрахунок заборгованості.

Тому доводи апеляційної скарги щодо недостовірності розрахунку заборгованості, а саме те, що розрахунки проведені з урахуванням 365 днів у році, а не як встановлено у договорі 360 днів, являються безпідставними (а.с.5-10).

Не можна погодитись і з доводами апеляційної скарги стосовно необґрунтованого незастосування судом строків позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до умов Договору, а саме п.9.12 Правил встановлено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий строк.

Як вбачається з матеріалів справи і це не заперечував в суді ОСОБА_3, ні він, ні Банк протягом дії договору не проінформували іншу сторону про припинення дії договору, а тому він автоматично був продовженим і строк його дії не закінчився.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, і на ці обставини ОСОБА_3 посилається в апеляційні скарзі, 22 березня 2010 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, він, з метою зменшення боргу, вніс грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за спірним кредитним договором, що відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України є підставою для переривання перебігу строків позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки, перебіг строків позовної давності було перервано, внесенням ОСОБА_3 грошових коштів на погашення боргу за Договором, а Банк з даним позовом звернувся в травні 2012 року, тобто в межах трирічного строку, підстав для застосування строків позовної давності не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 25 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції.

Головуючий

Судді