Ухвала суду № 33456268, 24.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 67 Головуючий у 1-ій інстанції Федотова В.М.

Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

Іменем України

24 липня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, заінтересована особа: Маріупольська міська рада про встановлення факту родинних відносин за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: Маріупольська міська рада.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи Маріупольської міської ради Карацюба В.Л., заяву ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду на підставі ч.6 ст.235 ЦПК України, роз'яснивши право на подання позову на загальних підставах.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою і посилаючись в апеляційній скарзі на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, заявники просять ухвалу скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності заявників ОСОБА_2, ОСОБА_4 та представника заінтересованої особи Маріупольської міської ради, які належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, заява про відкладення розгляду справи від них не надходила.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення заявника ОСОБА_3, яка просила апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду про залишення заяви без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду - залишенню без змін, з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Приймаючи рішення про залишення заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку виник спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження. За таких обставин суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України окреме провадження ? це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Процесуальним законом визначено умови, за яких у окремому провадженні можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, зокрема: факти, що підлягають встановленню, повинні породжувати юридичні наслідки, тобто від них повинні безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; встановлення такого факту не повинно пов'язуватись з наступним вирішенням спору про право.

Факти, що мають юридичне значення встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, одержання компенсації, тощо.

Відповідно до статті 234 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних органів за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 256 ЦПК України.

Так, виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Крім того, у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору дарування від 10 жовтня 1975 року, посвідченого Другою маріупольською державною нотаріальною конторою, номер за реєстром 3312, ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_7 прийняли у дар в рівних частках жилий будинок з усіма будівлями подвір'я в АДРЕСА_1 (а.с.11-12).

Як вбачається з пояснень представника заінтересованої особи в суді першої інстанції, Маріупольська міська рада вважає, що зазначений будинок повинен перейти у власність до територіальної громади, тому з приводу спадкового майна виникає спір.

Враховуючи, що представник заінтересованої особи Маріупольської міської ради заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин, колегія суддів вважає, що існують спірні правовідносини з приводу поділу спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.304, 307, п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України, колегія суддів -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності шляхом подання скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Л.І.Песоцька

Судді: Т.Б.Ткаченко

Г.П.Сорока