Ухвала суду № 33456213, 31.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Васильченко О.Г.

Категорія 24 Суддя-доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

Головуючого - Песоцької Л.І.,

Суддів - Ткаченко Т.Б., Сорока Г.П.,

при секретарі - Костомановій А.Є.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» (далі - ТОВ «АВТО ПРОСТО» або Товариство ), уточнив свої вимоги просив посилаючись на ч.ч. 5,6,8 ст.18, ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» визнати недійсною угоду № 372239, укладену 24 вересня 2011 року між ним та відповідачем, стягнути з відповідача на його користь 63392 грн.10 коп. сплачених за цією угодою та відшкодувати витрати на правову допомогу. Витрати по оплаті судового збору покласти на відповідача.

Посилався на те, що 24 вересня 2011 року між ним та ТОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено угоду № 372239 на купівлю автомобіля КIA CEPATO, з поточною вартістю 156800 грн., і додаткові угоди №№1,2, предметом якої є надання учаснику послуг програми «АвтоТак» через систему придбання автомобілів в групах.

У відповідача не було відповідної ліцензії та державної реєстрації на здійснення своєї діяльності в сфері надання фінансових послуг, укладена угода є односторонньою, так як передбачає лише права Товариства, без будь-яких обов'язків, а всі права Учасника Програми носять лише декларативний характер. В угоді та в додатках до неї не вказані підприємство, з яким ТОВ «АВТО ПРОСТО» укладено договір на постачання автомобіля, характеристики автомобіля, кінцевий термін дії угоди.

На виконання умов договору позивач сплатив одноразово вступний внесок у розмірі 5644,80 грн. та 54355,20 грн., а також наступні щомісячні платежі у розмірі 1696,05 грн., за 2 місяці у сумі 3392,10 грн., а всього 63392,10 грн.

Проте, згідно до умов угоди права на автомобіль ОСОБА_2 не набув та сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, а товариство без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак».

Вважає, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює нечесну підприємницьку практику, угода є такою, що містить несправедливі умови, вводячи учасників, яким став і він, в оману та являє собою реалізацію пірамідальної схеми. Відповідач створив складну багатоступінчату, двозначну, незрозумілу для споживача схему визначення лише права на отримання автомобіля через механізми: сплати повних внесків, цілих чистих або половинних чистих внесків, накопичення внесків, пропозиції авансових внесків.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 березня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсною угоду № 372239 від 24 вересня 2011 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО».

Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 суму внесків у розмірі 63 392 грн.10 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 700 грн. а всього стягнуто 64 092,10 грн. та на користь держави судовий збір у розмірі 633 грн.92 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 травня 2013 року заява ТОВ «АВТО ПРОСТО» про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 березня 2013 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «АВТО ПРОСТО», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Зокрема зазначає, що судом не дана належна оцінка тим обставинам, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» надає послуги на підставі Закону України № 3462-1У від 02.06.2011 року, яким до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч.1 ст.4 та вказану ст. доповнено п.11-1, відповідно якого фінансовими послугами вважаються послуги адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. ТОВ «АВТО ПРОСТО» включено до реєстру фінансових установ та отримало ліцензію згідно з ліцензійними умовами на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Судом невірно надана оцінка правовідносинам сторін та застосовано норму ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», яка не підлягала застосуванню. Статтею 3 Угоди передбачено, що «АВТО ПРОСТО» зобов'язується забезпечити отримання автомобіля учасником системи згідно з умовами Угоди «Право на отримання автомобіля» застосовується в значенні терміни, з якого позивач має право вимагати від відповідача фактичної передачі автомобіля.

Суд безпідставно послався в рішенні на несправедливість ст.14 Додатку № 2 до Угоди про анулювання права на отримання автомобіля, розірвання Угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Висновки суду про те, що угода містить малий строк або термін отримання автомобіля, є помилковим та спростовується умовами угоди.

Висновок суду про те, що фонди групи з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків інших учасників системи без залучення коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО» є безпідставним і необґрунтованим.

Судом не вмотивовано рішення в частині відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 700 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у відсутність повідомлених про дату і час розгляду справи позивача, від якого надійшла заява про вирішення справи у його відсутності, і представника відповідача (телефонограма № 1881), вислухав пояснення представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, які просили апеляційну скаргу відхилити , рішення суду залишити без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 303 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд дійшов висновку, що угода № 372239 від 24 вересня 2011 року суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» внаслідок здійснення ТОВ «АВТО ПРОСТО» нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину у вигляді стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 63392 грн.10 коп., які позивачем були сплачені за вищевказаною угодою. Суд дійшов висновку, що за угодою ТОВ «АВТО ПРОСТО» покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучених інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

У статті 14 додатку № 2 до Угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Вирішуючи питання про стягнення суми на оплату юридичної допомоги 700 грн., суд виходив з того, що судове засідання проведено у відсутність представника позивача, відшкодував витрати в цій частині за надання юридичної допомоги та витрачених на підготовку документів до суду.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися, оскільки він відповідає обставинам справи, наданим доказам і нормам матеріального права.

Як встановлено, між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» 24 вересня 2011 року укладено угоду № 372239, предметом якої є надання учаснику послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання автомобіля.

Відповідно до ст. 4 додатку № 2 до угоди № 372239 від 24 вересня 2011 року ТОВ «АВТО ПРОСТО» щомісячно самостійно організовує та проводить перший Асигнаційний акт, а право на отримання позивачем автомобіля залежить від розміру чистого фонду групи і внесення коштів іншими учасниками системи. За угодою ТОВ «Авто Просто» покладає на учасників системи придбання автомобілів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів.

Судом також встановлено, що відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на положення ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуг обумовлене тільки власним розсудом виконавця.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За змістом договору ОСОБА_2 зобов'язався здійснити платежі за послуги зі вступом до системи, щомісячно сплачувати платежі, за рахунок яких поряд з іншими учасниками відповідач формує фонд для оплати автомобіля. Право на отримання автомобіля через механізм Пропозиції авансових внесків одержує учасник, який пропонує найбільшу кількість авансових внесків у групі, до якої включено угоду (п.6.1).

Отже, ОСОБА_2 сплачував кошти не за одержання товару чи послуги, строк отримання якого договором не обумовлений, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача. Програма ТОВ «АВТО ПРОСТО» формується виключно на коштах її учасників, без залучення коштів підприємства. Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник, який отримав товар, сплачує платежі, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, що не спростовано в ході судового розгляду, оплачує товар іншому учаснику програми. Право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду групи і внесення коштів іншими учасниками програми за наслідками асигнаційного акту - щомісячного заходу, на якому надається право на отримання автомобіля.

В постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (справа № 6-35цс12), яка є обов'язковою для всіх судів), зазначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Суд, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору, вважав доведеним несправедливість та непрозорість умов спірного договору, внаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, і що фонди групи з придбання товару формуються виключно за рахунок внесків інших клієнтів системи, без залучення коштів ТОВ «АВТО ПРОСТО», а розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми з використанням нечесної підприємницької діяльності. Ці вірно встановлені судом обставини є підставою, з огляду на положення ч. 2 ст. 215 ЦК України і роз'яснення у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада2009 року, констатувати як нікчемний укладений між сторонами договір, що тягне за собою застосування наслідків згідно із ст. 216 ЦК України в порядку відновлення порушених прав ОСОБА_2 у вигляді стягнення з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь позивача сплачених останнім коштів в сумі 63392 грн. 10 коп. (а.с.13 - 20).

Посилання в апеляційній скарзі на закріплення в умовах договору права споживача на отримання компенсації є безпідставним. Реалізація позивачем права на отримання автомобілю в даній частині поставлена в залежність від виконання умов аналогічних договорів з іншими учасниками групами і передбачена за наслідками асигнаційного заходу лише право на отримання товару без вказівки на певні строки отримання товару.

Посилання у апеляційній скарзі на неврахування судом розпорядження № 1676 від 09 жовтня 2012 року Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах», і хибність відтак висновків суду про наявність ознак в укладеному договорі пірамідальної схеми, не є юридично спроможним, з огляду на час прийняття цього нормативного акту після укладення оспорюваного правочину, отримання ТОВ "АВТО ПРОСТО", що зареєстровано фінансовою установою 19.01.2012р. ліцензії на ведення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах лише 15.01.2013р., тобто після укладення оспорюваної угоди, беручи до уваги норми законодавства щодо застосування положень законодавства у часі і перевірки дотримання вимог закону на момент укладення правочину. Цим доводам суд у рішенні дав належну оцінку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_2, відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку. Суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги ст.ст. 212-214 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність істотного дисбалансу прав і обов'язків на шкоду споживачеві за умовами договору, здійснення ТОВ «Авто Просто» нечесної підприємницької практики із введенням споживача в оману, що є підставою для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст.82,88 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, присуджується з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Згідно з ч.1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача являється ОСОБА_3, з яким укладено договір про надання правової допомоги від 25 січня 2013 року (а.с.79) і за послуги якого проведена оплата згідно довідки від 5 березня 2013 року 2000 грн. (а.с.28).

Відповідно до зазначеної довідки, адвокат вивчав та збирав для підготовки позову документи, проводив правовий аналіз, надаючи позивачу консультацію, складання позову, на що витратив 210 хвилин. Взагалі адвокатом витрачено 330 хвилин на надання правової допомоги ОСОБА_2

Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191 -УІ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ.

Згідно з цим законом розмір компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час виконання окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час знайомлення з матеріалами справи в суді.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правову допомогу, пов'язаних з підготовкою документів до суду.

Виходячи із наведеного та враховуючи розмір мінімальної заробітної плати 1147 грн., встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», колегія суддів не вбачає порушення судом прав відповідача, з якого у відшкодування витрат понесених позивачем стягнуто 700 грн. Позивач з рішенням суду в цій частині погодився і не оскаржив його.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ "АВТО ПРОСТО" підлягає відхиленню, а рішення суду, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» відхилити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

Г.П.Сорока