Ухвала суду № 33456095, 05.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Костромітіна О.О.

Категорія 57 Суддя - доповідач Ткаченко Т.Б.

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

5 червня 2013 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :

Головуючого - Песоцької Л.І.

Суддів - Ткаченко Т.Б. , Попової С.А.

При секретарі - Костомановій А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_2 до Міського наркологічного диспансеру міста Маріуполя, про визнання дій протиправними та спонукання виконати певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року,

В с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом до Міського наркологічного диспансеру м.Маріуполя (далі - комунальної лікувально-профілактичної установи «Міський наркологічний диспансер м.Маріуполя» або КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м.Маріуполя»), просив визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, щодо його огляду 10 квітня 2010 року в міському наркологічному диспансері без направлення, без його волі, постановки на наркологічний облік та зобов'язати відповідача зняти його з наркологічного обліку.

Посилався на те, що 10 квітня 2010 року був оглянутий лікарем наркологом міського наркологічного диспансеру м.Маріуполя, куди його доставили робітники міліції для медичного огляду по кримінальній справі за обвинуваченням його в зберіганні наркотичних засобів.

В результаті його медичного огляду було зроблено висновок «Гостра інтоксикація, внаслідок вживання канабісу, неускладена» та він був поставлений на профілактичне спостереження, з чим не згодний, оскільки канабіс ніколи не вживав. На його заяву про зняття з обліку, головний лікар Міського наркологічного диспансеру м.Маріуполя ОСОБА_3 повідомив, що зняття з обліку осіб, здійснюється лікарською - консультативною комісією після проходження обстеження в умовах наркологічного відділення м.Донецьк. З діями головного лікаря він не згодний, оскільки наркологічні засоби не вживав, на наркологічному обліку не перебував, на облік був поставлений внаслідок штучного створення відносно нього доказів обвинувачення у скоєнні злочину передбаченого ст.309 ч.2 КК України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до міського наркологічного диспансеру м.Маріуполя про визнання протиправними дій посадових осіб, лікарів ОСОБА_4, ОСОБА_3, які виражаються в його огляді, без направлення, без його волі 10 квітня 2010 року, та в постановці його на наркологічний облік, зобов'язання зняти його з наркологічного диспансеру, відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду і посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Зокрема зазначає, що рішення суду у порушення ст.212,213 ЦПК України є невмотивованим.

Суд не дав оцінки тим обставинам, що він був доставлений на обстеження робітниками Іллічівського РВ м.Маріуполя проти волі, які штучно створювали проти нього докази його причетності до скоєння злочину.

Про насильницький характер його прибуття в наркодиспансер та про примусову постановку на облік, свідчать ті факти, що він прибув в присутності робітників міліції, на його тілі було встановлено наявність тілесних ушкоджень, медичний огляд проводився на підставі направлення робітників міліції. Зазначені обставини підтвердили в суді свідки ОСОБА_5, яка проводила огляд, та ОСОБА_6, який підтвердив наявність у нього тілесних пошкоджень.

Безпідставно суд послався в рішенні на постанову про відмову у порушення кримінальної справи відносно робітників міліції Іллічівського РВ м.Маріуполя від 31.05.2010 року, оскільки ця постанова встановлює лише відсутність в діях робітників міліції складу кримінального злочину, що не виключає протиправність постановки його на облік, оскільки постановка на облік повинна бути добровільною за бажанням особи, яка звернулась за наркологічною допомогою.

Оскільки він добровільно не звертався до відповідача за такою допомогою, у відповідача не було законних підстав для проведення його обстеження, та постановки на облік.

У відповідності з вимогами ст.305 п.2 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивача, який повідомлений про, час і місце розгляду справи. З заявами про відкладення розгляду справи до суду не звернувся. Про повідомлення позивача свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вручено матері позивача за місцем їх проживання, що відповідає положенням ч.3 ст. 76 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача - Аксенову Т.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 213, ч.2 ст. 308 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим і справедливим, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а, відповідно до ч.1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів у їх сукупності.

На виконання вимог зазначених норм процесуального права суд першої інстанції з достатньою всебічністю, повнотою та об'єктивністю дослідив безпосередньо у судовому засіданні всі наявні у справі докази в їх сукупності, дав їм належну оцінку, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Судом встановлено, що 10.04.2010 року в міський наркологічний диспансер м.Маріуполя був направлений ОСОБА_2, 1979 року для визначення ступені наркологічного сп'яніння (а.с.41).

Відповідно до журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану наркологічного сп'янінні, відвідування наркодиспансеру ОСОБА_2та його огляд було зареєстровано під № 489, де зафіксовано діагноз гостра інтоксикація внаслідок зловживання гашишу (а.с.45).

В акті про медичний огляд ОСОБА_2 від 10.04.2010 року, складений лікарем ОСОБА_4, яка проводила огляд, зафіксовано, що причина медичного огляду ОСОБА_2 - затримка з гашишем, свідомість збережена, зі слів обстежуваного вживає гашиш протягом року, викурює по ? частини сигарети в день, останнє вживання 10.04.2010 року. В 17-10 було відібрано аналіз сечі на токсологічне обстеження, де знайдені канабіноїди. Висновок огляду гостра інтоксикація в результаті вживання гашишу неускладнена (а.с.46-47).

З амбулаторної картки на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що 23.05.2010 року дана відповідь на запит слідчого СВ Іллічівського РВ Макарову А.В., що ОСОБА_2не перебуває на «Д» обліку в Міському наркологічному диспансері (а.а.43)

25.07.2012 року ОСОБА_2 звернувся до головного лікаря Маріупольського міського наркологічного диспансеру про зняття його з обліку по наркозалежності (а.с.31).

31.07.2012 року головний лікар Міськнаркодиспансеру йому повідомив, що зняття з обліку здійснюється ЛКК після проходження стаціонарного обстеження в умовах наркологічного відділення м.Донецьку (а.с.33).

ОСОБА_2 був вдруге оглянутий лікарем наркологом в міському наркологічному диспансері 26 серпня 2010 року, та зроблено висновок, гостра інтоксикація внаслідок вживання канабісу (а.с.74).

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з відсутності підстав для задоволення позову, оскільки медичний огляд ОСОБА_2 було проведено 10.04.2010 року лікарем наркологом ОСОБА_4 на підставі направлення, за його волею, внаслідок чого він був взятий на профілактичне спостереження групи ризику у зв'язку з вживанням наркотичних засобів, про що він не заперечував при медичному огляді, а не на «Д» облік з діагнозом наркоманія, про що була видана довідка слідчому СВ Іллічівського РВ м.Маріуполя, а також те, що, протягом року ОСОБА_2 не спостерігався в міському наркологічному диспансері, що могло бути підставою для зняття його з профілактичного спостереження, та вдруге, в серпні 2010 року був замічений у вживання наркотичних засобів.

При цьому суд не прийняв до уваги посилання позивача ОСОБА_2 про те, що він погодився на медичний огляд лікарем наркологом під фізичним впливом робітників міліції, оскільки його ствердження спростовується постановою про відмову в порушення кримінальної справи відносно робітників міліції Іллічівського РВ м.Маріуполя від 31.05.2010 року, яка до наступного часу чинна та не ким не оскаржується (а.с.72-73).

Вказаний висновок є правильним, оскільки відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Згідно із ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.12 Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» особа, відносно якої до закладів охорони здоров'я, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогов і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Міністерства внутрішніх справ України надійшла інформація від установ, підприємств, організацій, засобів масової інформації або окремих громадян про те, що вона вживає наркотичні засоби або психотропні речовини чи перебуває у стані наркотичного сп'яніння, підлягає медичному огляду.

Факт незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин встановлюється на підставі показань свідків, наявності ознак наркотичного сп'яніння, результатів медичного огляду, а також тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння внаслідок незаконного вживання наркотичних засобів або психотропних речовин є компетенцією лише лікаря, на якого покладено обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження), а діагноз «Наркоманія» встановлюється лікарсько-консультаційною комісією.

Зі справи вбачається, що акт № 489 медичного огляду з метою встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 10 квітня 2010 року складений працівником КЛПУ «Міський наркологічний диспансер м. Маріуполя», яка діяла як посадова особа на підставі відповідних положень Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини затвердженої

спеціальним Наказом Міністерства охорони здоров'я України , Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 листопада 1997 року № 534 за № 534/2338.

Відповідно до відомостей амбулаторної карти ОСОБА_2, внесених відповідно до запиту слідчого СВ Іллічівського РВ 23 квітня 2010 року, ОСОБА_2 не знаходиться на «Д» обліку в МНД м.Маріуполя. З 14 квітня 2010 року - Гр. «Ризику» (а.с.43).

Доказів знаходження його на диспансерному обліку з діагнозом наркоманія, позивач не надав і матеріали справи їх не містять.

На а.с.41 мається копія направлення 10.04.2010 року в міський наркологічний диспансер м.Маріуполя ОСОБА_2, 1979 року народження для визначення ступені наркологічного сп'яніння.

В акті про медичний огляд ОСОБА_2 від 10.04.2010 року, складений лікарем ОСОБА_4, яка проводила огляд, зафіксовано, що причина медичного огляду ОСОБА_2 - затримка з гашишем, свідомість збережена, зі слів обстежуваного вживає гашиш протягом року, викурює по ? частини сигарети в день, останнє вживання 10.04.2010 року. В 17-10 було відібраний аналіз сечі на токологічне обстеження, де знайдені канабіноїди. Висновок огляду гостра інтоксикація в результаті вживання гашишу неускладнена (а.с.46-47).

Посилання апелянта на те, що судом не прийнято до уваги, що він добровільно, тобто за власною ініціативою не звертався до відповідача за наркологічною допомогою, а був доставлений до наркодиспансеру робітником міліції, що призвело до неправильного вирішення справи, є безпідставними, оскільки не спростовують правильність висновків суду.

ОСОБА_2 був оглянутий лікарем, проведено лабораторне дослідження, після чого, за результатами огляду в межах своє компетенції, лікар встановив факт вживання ним наркотичних засобів.

Доводи апелянта про те, що суд не відобразив в рішенні результати оцінки доказів, а тому рішення є невмотивованим, спростовується текстом судового рішення, у якому суд дав оцінку доказів у взаємному зв'язку та у сукупності.

Крім того, згідно із ст.3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту ст.11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатись не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Оскарження дій посадових осіб як щодо факту огляду позивача 10 квітня 2010 року, так і постановки його на наркологічний облік, що не мало місце відносно ОСОБА_2, не передбачено чинним законодавством у якості способу захисту цивільних прав.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду позивачем та його представником не надано.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 5 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.І.Песоцька

Судді Т.Б.Ткаченко

С.А.Попова