Ухвала суду № 33455820, 18.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Вайновський А.М.

Категорія 37 Доповідач Гаврилова Г.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л. Кочегарової Л.М.

при секретарі Костоманової А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про визнання права спільної сумісної власності та про визнання права власності в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син ОСОБА_7, який є чоловіком і батьком відповідачів у справі. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_2, а також 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яку було придбано ним спільно із ОСОБА_2 під час перебування у зареєстрованому шлюбі - на підставі біржової угоди 13 грудня 2000 року. За умовами угоди продавець отримав грошові кошти, а покупець правовстановлюючі документи на квартиру, якою користується по сьогодення. Спадкоємцями за законом першої черги є позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3, який на момент смерті спадкодавця був неповнолітнім. Свідоцтво на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 нею було отримано. Однак, через те, що біржова угода (договір купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_1 була оформлена на ім'я покупця ОСОБА_2, вона не була включена до спадкової маси. Вважаючи, що дана нерухомість належала ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, просила визнати дійсним біржовий контракт спірної квартири та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 її частки.

11 липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 В обґрунтування позову зазначили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з 10 лютого 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Фактично шлюбні та сімейні стосунки між ними було припинено з 1999 року, з цього часу вони проживали окремо. Спірну квартиру АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_2 за рахунок коштів, наданих їй матір'ю -ОСОБА_8, які складалися з частки її особистих заощаджень та з частки коштів, отриманих у борг під наступний продаж її квартири АДРЕСА_3 а тому з урахуванням положень ст.57 СК України квартира є її приватною власністю. Крім того, ОСОБА_1 відмовляється надати доступ технікові БТІ до квартири АДРЕСА_2, тим самим чинить перешкоди ОСОБА_3 щодо оформлення ним спадкових прав на частку цієї квартири.

Просили визнати спірну квартиру особистою власністю ОСОБА_2 та зобов'язати ОСОБА_1 надати доступ технікові БТІ до квартири.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним біржовий контракт №28803 від 13 грудня 2000 року (договір купівлі-продажу) на квартиру АДРЕСА_1 укладений на Маріупольській універсальній товарній біржі між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, з одного боку та покупцем ОСОБА_2 з іншого боку.

Визнано станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 за ОСОБА_2 та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної сумісної власності на нерухоме майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1

Визнано у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку нерухомого майна, яке складається з квартири АДРЕСА_1 Вирішено питання щодо судових витрат.

У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове. Вважає, що позивачкою було пропущено трирічний строк позовної давності,оскільки ОСОБА_1 відшукує спадкове майно після померлого ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Судом не враховане, що подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7 вели господарство окремо одне від одного, що підтверджується не тільки окремим проживанням, але й комісійним актом ЖКП «Азовжитлокомплекс» від 02.07.2012 року, з якого вбачається, що з моменту оформлення договору купівлі-продажу від 13.12.2000 року квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 в ній не проживав.Судом не взято до уваги й те, що в спірній квартирі проживає мати ОСОБА_2 - ОСОБА_8, пенсіонер, 1938 року народження, яка є непрацездатною та не може бути позбавлена права на житло. Крім того, позивачка не довела наявність грошових коштів у подружжя ОСОБА_2, які на час придбання квартири не працювали та власних коштів не мали.

Сторони,належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за їх відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ОСОБА_10, яка доводи скарги підтримала, представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_11, яка заперечувала проти доводів скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, зареєстрованому Будинком одружень міста Жданова Донецької області з 10 лютого 1988 року, актовий запис №507 (а.с.6).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого Орджонікідзевським відділом РАЦС Маріупольського МУЮ Донецької області від ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2,про що вчинено актовий запис №923(а.с.5).

Згідно із довідки Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, спадщину після смерті ОСОБА_7 було прийнято спадкоємцями: матір'ю померлого - ОСОБА_1, який видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №2-535 від 06 березня 2009 року на 1/2 частку від 1/2 спадкової частки двокімнатної квартири АДРЕСА_2; неповнолітнім сином померлого - ОСОБА_3, якому видано свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №2-890 від 02 червня 2012 року на 1/2 частку від 1/2 спадкової частки цієї квартири. Інші спадкоємці спадщину не приймали. (а.с. 10, 25, 26, 45-47).

13 грудня 2000 року на Маріупольській універсальній товарній біржі між продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з одного боку, та покупцем ОСОБА_2 з іншого, було укладено біржовий контракт №28803 (договір купівлі-продажу),за умовами якого продавці зобов'язалась передати у власність покупцеві нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, а покупець, в свою чергу, зобов'язалась прийняти майно та виплатити за нього грошові кошти у сумі 22835 гривень(а.с.9).

Позивачка ОСОБА_1 вважає дану квартиру об'єктом спільного майна подружжя , на 1/ 2 частини якої відкрилась спадщина після померлого ОСОБА_7, відповідачка та за зустрічним позовом позивачка ОСОБА_2,не заперечуючи законність укладеної угоди, вважає її особистою власністю.

Відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( закон, який діяв на час виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Посилання апелянта на роздільне проживання подружжя ОСОБА_2 не спростовує висновків суду та не є доказом вважати спірну квартиру власністю лише ОСОБА_2, оскільки згідно статті 21 КпШС України кожен з подружжя вільний у виборі у виборі занять, професії і місця проживання.

Згідно із ч.2 ст.28 КпШС України суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 10.02.1988 року по день смерті ОСОБА_7 та їх шлюбні відносини не припинялись.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України у сімейному праві діє презумпція спільної сумісної власності подружжя, набуте під час шлюбу. Тобто, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Отже, обов'язок доказування зворотного покладається на того з подружжя , хто стверджує , що певне майно належить йому на праві особистої приватної власності.

З оглядом на матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду, що ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження придбання нею спірної нерухомості за рахунок грошей матері ОСОБА_8 після продажу нею квартири,оскільки жодних письмових доказів щодо витрачених особистих коштів, а так само обдарування доньки цими коштами суду не надано. Крім того згідно наданих документів ОСОБА_8 продала належну їй квартиру 26 квітня 2001 року, тобто через 5 місяців після купівлі-продажу спірної нерухомості, яка відбулась 13 грудня 2000 року.

Посилання апелянта на проживання у спірній квартирі матері ОСОБА_2 - ОСОБА_8 також не спростовує висновків суду, оскільки не впливає на спадкові права позивачки ОСОБА_1

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо строків звернення до суду, судова колегія виходить з наступного.

Згідно заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 24.10.2008 року звернулась до Четвертої Маріупольської нотаріальної контори в якій вказує, що після померлого сина ОСОБА_7 відкрилась спадщина, яку вона приймає та яка складається з частини двокімнатної квартири АДРЕСА_2 та частини квартири , розташованої по Комсомольському бульвару у місті Маріуполі. ( а.с. 10)

Згідно статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться. Згідно абзацу першого п. 208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України прийняття спадщини може мати місце лише щодо всієї спадщини. Наведене правило є відображенням концепції універсальності у спадковому праві.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 у визначений законом строк прийняла спадщину після померлого ОСОБА_7 у повному обсязі та з 2008 року відшукувала спадкове майно, про що свідчать судові документи (10,69-70) ,доводи апеляційної скарги щодо пропущення нею позовної давності не ґрунтуються на законі.

З урахуванням наведеного, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки воно відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, ухвалене відповідно до вимог процесуального закону, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,307,308ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 09 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді