Рішення № 33455603, 01.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Копилова Л.В.

Категорія 27 Доповідач Гаврилова Г.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Ігнатоля Т.Г.

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Костоманової А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, третя особа - приватне підприємство «Укр-Ділінг» (далі ПП «Укр-Ділінг») за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 січня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 За його життя 02 червня 2004 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов якого її чоловік надав останньому позику в сумі 71 000 гривень, а відповідач зобов'язався повернути позику до 02 червня 2005 року. В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за даним договором, 03 червня 2004 року між її чоловіком та третьою особою - ПП «Укр-Ділінг», майновим поручителем відповідача, укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого третьою особою передано в іпотеку нерухоме майно - 58/1000 частин нежилого приміщення АДРЕСА_1. Згідно умов договору сторони домовилися про те, що в разі невиконання зобов'язань за основним договором до 02 червня 2004 року частина нежилого приміщення буде передана для безперешкодного користування та володіння її чоловіку ОСОБА_3

01 вересня 2004 року між її чоловіком та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого її чоловік надав відповідачу позику в сумі 29 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позику до 01 вересня 2005 року. 07 вересня 2004 року між її чоловіком та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого її чоловік надав останньому позику в сумі 60 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позику до 07 вересня 2005 року. 29 листопада 2004 року між її чоловіком та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого її чоловік надав останньому позику в сумі 29 000 грн., а відповідач зобов'язався повернути позику до 09 листопада 2005 року.

В обумовлені умовами договорів строки ОСОБА_2, на порушення своїх зобов'язань, позику її чоловіку не повернув. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та вона є його спадкоємицею. Просила суд стягнути з відповідача на її користь борг за договором позики від 01.09.2004 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 37 188, 91 грн.; борг за договором позики від 07.09.2004 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 76 942, 96 грн.; борг за договором позики від 29 листопада 2004 року з урахуванням індексу інфляції в сумі 37 188,91 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 03 червня 2004 року в рахунок погашення боргу відповідача ОСОБА_2 за договором позики від 02.06.2004 року в сумі 71 000 грн. шляхом визнання за нею права власності на 58/1000 частин нежилого приміщення АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 08 січня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - борг за договором позики від 01 вересня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 29 000 (двадцять дев'ять) тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року в сумі 37 188 гривень 89 копійок;

- борг за договором позики від 07 вересня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 60 000 (шістдесят) тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року в сумі 76 942 гривні 96 копійок;

- борг за договором позики від 29 листопада 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 29 000 (двадцять дев'ять) тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції з листопада 2008 року в сумі 37 188 гривень 91 копійки.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за договором позики від 02 червня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 71 000 (сімдесят одна тисяча) гривень, звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 03 червня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ПП «Укр-Ділінг», шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 58/1000 частин нежилого приміщення АДРЕСА_1 (нежиле приміщення літера К1-1, К1/п, Л1, загальною площею 1433,9 кв.м.).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 3 219 гривень.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 квітня 2013 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги позивачки частково,не заперечуючи щодо стягнення з нього на її користь грошових коштів за кредитним договором від 07.09.2004 року на суму 60000 з урахуванням індексу інфляції та за договором від 01.09.2004 року на суму 29000 гривень з урахуванням індексу інфляції.

Договір займу від 29.11.2004 року на суму 29 000 грн. він з ОСОБА_3 не укладав та грошей не отримував. Договір позики від 02.06.2004 року на суму 71000 гривень виконаний, отже, у суду не було підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на заставлено майно за позивачкою. До того ж, суд припустився процесуальних порушень, оскільки звернув стягнення на предмет іпотеки, який належить на праві приватної власності третьої особи ПП «Укр-Ділінг», яка не залучена до справи у якості відповідача, та не взяв до уваги, що розмір заборгованості значно менший розміру заставного майна.

Позивач ОСОБА_1, належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, надала клопотання до апеляційного суду про розгляд справи за її відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 01 вересня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 29 000 з урахуванням індексу інфляції у загальній сумі 37 188 гривень 89 копійок та суми боргу за договором позики від 07 вересня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в сумі 60 000 тисяч гривень з урахуванням індексу інфляції в загальній сумі 76 942 гривні 96 копійок відповідачем не оскаржується та він погодився з розміром стягнутої з нього суми за даними договорами.

Предметом перегляду апеляційною інстанцією є судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивачки грошових коштів за договором позики від 29.11.2004 року на суму 29 000 грн. та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на заставлено майно за позивачкою, як спадкоємицею кредитора, за договором позики від 02.06.2004 року на суму 71000 гривень та договору іпотеки від 03.06.2004 року.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1. (а.с.6-7).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 23 листопада 2011 року позивачці ОСОБА_1 надано додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Харкові. (а.с.8).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 07 грудня 2011 року заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 (а.с.9).

Судом встановлено, що згідно договору позики від 29 листопада 2004 року, ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, надав ОСОБА_2 позику в сумі 27 000 грн., а останній зобов'язався повернути позику до 09 листопада 2005 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3, ч.2 ст.10 ЦПК України кожна сторона має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення грошових коштів , позивачка посилалась на обставини, згідно яких 29 листопада 2004 року її чоловік ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених договором позики , надав ОСОБА_2 суму 29 000 гривень, а останній зобов'язався повернути позику до 09 листопада 2005 року. Просила стягнути з відповідача дану суму з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2008 року у розмірі 37 188,91 грн.( а.с. 1-3)

Разом з цим, на підтвердження цієї вимоги, яку суд задовольнив у повному обсязі, позивачкою наданий договір позики , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 29.11.2004 року на суму 27000 доларів США , що на момент укладання договору складає 143 267, 40 гривень 40 копійок. ( а.с.90а)

Інших доказів на підтвердження договору позики від 29.11.2004 року на суму 29000 гривень позивачкою не надано.

Відповідач заперечував як укладення договору на суму 29000 гривень так і отримання коштів від ОСОБА_3

Отже, судове рішення в даній частині не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України , а суд при ухваленні рішення не з'ясував, чи мало місце укладення спірного договору та якими доказами це підтверджується. Тому за відсутності доказів на підтвердження укладення договору позики від 29.11.2004 року на суму 29000 гривень, судове рішення в даній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Посилання представника позивачки на помилку суду при ухвалені рішення не може братись до уваги, оскільки суд розглядав справу саме за цими позовними вимогами, які були заявлені позивачкою та не змінювались під час розгляду справи.

Переглядаючи судове рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, судова колегія виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору позики від 02 червня 2004 року ОСОБА_3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, надав ОСОБА_2 позику в сумі 71 000 грн., а останній зобов'язався повернути позику до 02 червня 2005 року.

В забезпечення виконання відповідачем своїх зобов'язань за даним договором, 03 червня 2004 року між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Укр-Ділінг», майновим поручителем відповідача ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого приватним підприємством «Укр-Ділінг» передано в іпотеку належне йому нерухоме майно - 58/1000 частин нежилого приміщення АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин)договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем в суді, якщо він доведе, що основне зобов'язання і умови іпотечного договору не були порушені.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в матеріалах справи відсутній, у договорі іпотеки від 03 червня 2004 року містяться застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012, № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відповідно до статті 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з цим, суд у порушення принципу змагальності сторін, визначив розмір заборгованості відповідача та вирішив питання щодо відчуження майна приватного підприємства «Укр-Ділінг», який не був залучений у справі як сторона - відповідач, у зв'язку з чим не вирішив питання щодо можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно, співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна.

Згідно частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Отже, рішення в даній частині також не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України та підлягає скасуванню відповідно до частини 3 статті 309 ЦПК України.

За таких обставин, судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 29 листопада 2004 року в сумі 29000 гривень з урахуванням індексу інфляції в сумі 37 188 гривень 91 копійки та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 червня 2004 року шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на іпотечне майно у рахунок погашення боргу ОСОБА_2 у сумі 71000 гривень - підлягає скасуванню з постановленням нового рішення в даній частині про відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до вимог частини 3статті 88 ЦПК України, судовий збір з відповідача на користь держави підлягає зменшенню з 3219 гривень до 1141гривні 31копійок.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 08 січня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за договором позики від 29 листопада 2004 року в сумі 29000 гривень з урахуванням індексу інфляції з листопада 2008 року в сумі 37 188 (тридцять сім тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 91 копійки та в частині звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03 червня 2004 року,укладеному між ОСОБА_3 та приватним підприємством «Укр-Ділінг», за яким в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 за договором позики від 02 червня 2004 року, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в сумі 71 000 (сімдесят одна тисяча) гривень , визнано за ОСОБА_1 право власності на 58/1000 частин нежилого приміщення АДРЕСА_1 (нежиле приміщення літера К1-1, К1/п, Л1, загальною площею 1433,9 кв.м.), - скасувати та в даній частині відмовити у задоволені позову.

Змінити розмір державного мита , який підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави з 3219 гривень на 1141гривню 31копійку.

В решті судове рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді