Ухвала суду № 33455498, 05.08.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Лузан В.В.

Категорія 24 Доповідач Гаврилова Г.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Макаровій О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за природний газ та усунення перешкод при відключенні будинку від газопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Маріупольгаз» про стягнення грошової компенсації за спричинену матеріальну шкоду, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» та ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2012 року позивач ПАТ «Маріупольгаз» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в сумі 972,81грн та про зобов'язання не чинити перешкод працівникам ПАТ «Маріупольгаз» при відключенні будинку відповідача від газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення договору про надання населенню послуг з газопостачання.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач мешкає та зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, власником якого є та споживає природний газ підприємства. Як пенсіонер МВС має пільгу по сплаті газу в розмірі 50% від встановленої норми, яка різна у відповідний період року. Плату за поставлений природний газ проводить не в повному обсязі, в результаті чого з січня 2009 року по 28.10.2011р. виникла заборгованість в сумі 972,81 грн. За заявою підприємства, яка була подана в грудні 2011р., судом був виданий судовий наказ про стягнення суми боргу з ОСОБА_1, який в лютому 2012р. за заявою відповідача скасований. Просив стягнути з відповідача заборгованість в зазначеному розмірі, а також судові витрати. Крім того, з вересня 2011р. ОСОБА_1 письмово пропонувалось укласти договір на надання послуг, у травні 2012р. були направлені два примірника Договору для підписання, однак ОСОБА_1 ухиляється від укладення договору, отже,посилаючись на Закон України «Про засади функціонування ринку природного газу» вважає, що оскільки ОСОБА_1 споживає газ без Договору, що аналогічно несанкціонованому відбору, це тягне за собою як наслідок відключення його будинку від системи газопостачання. Просив зобов'язати відповідача не чинити перешкоди працівникам позивача при відключенні будинку від системи газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення Договору.

У листопаді 2012р. ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення грошової компенсації 900 грн. за спричинену матеріальну шкоду та моральну шкоду в сумі 20000 грн.В обґрунтування позову пояснив, що відповідач в порушення ЗУ «Про захист персональних даних» додав до позовної заяви його персональні дані у вигляді ксерокопій паспорту з фотографією та відомостями про народження, реєстрацію, підпису, а також ІПН та іншими даними, чим створив умови для незаконного їх використання в злочинних цілях, оскільки він, ОСОБА_1, згоди на розповсюдження своїх персональних даних не надавав. Крім того, ПАТ «Маріупольгаз» поставляє йому сфальсифікований природний газ з причин наявності в ньому добавок та домішок на 30%, що не відповідає стандартам, у зв'язку з чим він,за період з листопада 2009р. по 2012 рік переплатив постачальнику грошові кошти в загальній сумі 900 грн. Такі дії відповідача спричинили йому моральну шкоду, яку він, посилаючись на ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» оцінює в сумі 20000 грн. Крім того, заявив позов про стягнення грошової компенсації за спричинену матеріальну шкоду та просить стягнути с ПАТ « Маріупольгаз» грошову компенсацію в сумі 700 грн., яку пов'язує з витратами по явці до суду, витрат на підготовку і участь у судових процесах, складанню зустрічного позову всупереч його особистого часу, та відволікає від його основних професійних обов'язків адвоката . Посилаючись на вимоги ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» , просить стягнути на його користь моральну шкоду 20000 гривень.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя від 19.06.2013 року позовні вимоги ПАТ «Маріупольгаз» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 972 грн. 81 коп. та судові витрати в розмірі 214,60 грн.

В задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод працівникам ПАТ «Маріупольгаз» при відключенні будинку АДРЕСА_1 від газопостачання та судових витрат - відмовлено.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Маріупольгаз» грошової компенсації за спричинену матеріальну шкоду в розмірі 900 та 700 грн. та моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ПАТ «Маріупольгаз» просить рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод працівникам ПАТ «Маріупольгаз» при відключенні будинку АДРЕСА_1 від газопостачання - змінити та задовольнити дані позовні вимоги, в іншій частині рішення суду залишити без змін. В обґрунтування апеляції зазначає, що не взяв до уваги вимог ч.5 ст.19 ЗУ «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 року, згідно якого отримання природного газу споживачами можливе лише на підставі договорів, укладених з постачальником. Оскільки відповідач відмовляється укласти типовий договором про надання населенню послуг з газопостачання, він має бути відключений від газопостачання.

ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення в частині стягнення з нього заборгованості за газопостачання та судових витрат, а також в частині відмови у задоволені його позовних вимог скасувати, його позовні вимоги задовольнити , а у задоволені позову ПАТ « Маріупольгаз» - відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача ПАТ «Маріупольгаз» Шевцова І.В, який просив апеляційну скаргу ПАТ « Маріупольгаз» задовольнити, у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, заперечення відповідача ОСОБА_1 який просив скаргу ПАТ « Маріупольгаз» відхилити, а його апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та, обговоривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, в якому мешкає, та на час виникнення спірних правовідносин є ветераном МВС. ПАТ «Маріупольгаз» забезпечує відповідача природним газом та отримує оплату за надання послуг. За період, за який пред'явлено позов, відповідачем спожито більша наявної пільги кількість газу в березні 2009р., квітні-травні, червні-серпні, листопаді 2010р., лютому-липні 2011р. та заборгованість за спожитий газ склала за період з січня 2009 року по 28.10.2011 року склала 972,81 грн., що підтверджено розрахунком підприємства, який витікає з різниці нарахованого обсягу та проведеної відповідачем сплати з урахуванням пільги та тарифу за показаннями газового лічильника.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що він оплачує спожитий газ з урахуванням 50% знижки відповідно до вимог ст.22 Закону України « Про міліцію» та у нього відсутня заборгованість.

Разом з цим, дане твердження спростовується розрахунком заборгованості, згідно якого вбачається, що відповідач оплачував спожитий газ як в пільговому розмірі газу так і спожитого поза нормою у розмірі 50%.

Таким чином, висновки суду щодо наявній заборгованості у ОСОБА_1 відповідають обставинам справи.

Згідно наданого розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за період з 22.12.2008 року по 28.10.11.року склала 2412,13 гривень. Разом з цим, позивачем пред'явлений позов за період з 17.01.2009 року по 28.10.2011 року у розмірі 972,81 гривні. ( а.с. 11)

Отже, доводи ОСОБА_1, що суд стягнув заборгованість з 2008 року не відповідає обставинам справи та спростовується наявними доказами.

При цьому, колегія зауважує, що відповідачем не заявлялось вимог про застосування строків позовної давності.

Згідно ч.4 ст. 22 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990р. (з наступними змінами) пенсіонери МВС користуються пільгами по сплаті комунальних послуг у розмірі 50% знижки . Разом з цим, відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 року ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України надаються такі пільги: 6) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги)...в межах норм, передбачених законодавством.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1996р. № 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільгу по їх оплаті» пільги зазначеним особам надаються в межах норм -21м2 опалювальної площі на кожну особу та додатково 10,5 м2 на родину -11м2 газу на 1 м2 площі на місяць в опалювальний період.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду , що ОСОБА_1 мав пільги по оплаті газу тільки в межах норм, передбачених законодавством, спожитий газ поза межами пільгових норм сплачував не в повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, а доводи апеляції щодо порушення судом з цього приводу норм матеріального права, є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляції щодо завдання шкоди ОСОБА_1 внаслідок подачі з жовтня 2009 року сфальсифікованого газу,та переплати з цього приводу 900 гривень, оскільки позивач при подачі позову до суду нічим не обгрутновував свій позов , а апеляційному суду пояснив, що декілька років йому надається неякісний газ, про що його повідомив робітник газової служби.

Разом з цим, з цього приводу він до ПАТ « Маріупольгаз не звертався та претензій щодо якості газу не висував.

Судова колегія погоджується з висновками суду про необґрунтованість позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь моральної шкоди, пов'язану із захистом його прав як споживача фальсифікованого товару та необґрунтованого пред'явлення до нього позову з посиланням на вимоги ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, відповідно до ст. 4 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Згідно до положень Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» завданою шкодою є завдані внаслідок дефекту в продукції каліцтво, інше ушкодження здоров'я або смерть особи, пошкодження або знищення будь-якого об'єкта права власності, за винятком самої продукції, що має дефект.

Інших підстав для відшкодування моральної шкоди у правовідносин щодо захисту прав споживачів не передбачено.

Отже, підстав, передбачених законом на відшкодування моральної шкоди, завданної позивачу, не має.

Переглядаючи судове рішення в частині відмови у задоволені позову ПАТ « Маріуполльгаз» про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди працівникам позивача при відключенні будинку від системи газопостачання у зв'язку з відмовою від укладення Договору, судова колегія погоджується з висновками суду про безпідставність заявлених вимог.

Відповідно до ст.ст. 16, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних підставах, а підпунктом 1 пункту 3статті 20 даного Закону визначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на підставі типового договору.

Відповідно до п.3.ч.4.ст.12 Закону України від 08.07.2010,№ 2467-VI «Про засади функціонування ринку природного газу» постачальник має право припинити постачання природного газу споживачу у випадку несанкціонованого відбору природного газу. Несанкціонованим відбором природного газу є його споживання без укладеного договору з постачальником.

Разом з цим,згідно статті 1 частини 1 пункту 22 в розумінні даного Закону «споживач» це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину.

Отже, вимоги даного Закону не розповсюджуються на відносини між ПАТ « Маріупольгаз» та ОСОБА_1, який споживає газ з жовтня 1998 року як фізична особа.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Маріупольгаз» та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді