Ухвала суду № 33454958, 11.02.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1й інстанції Пантелєєв Д.Г.

Категорія 52 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Баркової Л.Л.

Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.

при секретарі Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою Державного підприємства «Донецька залізниця» на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11 січня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) в.о. начальника вагонного депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» №1055/ОС від 02.10.2012 року про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3 Поновлено ОСОБА_3 на посаді начальника пасажирського поїзду у вагонному депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця». Стягнуто ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17427,14 грн., у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а всього 18427,14 грн. У іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 піддано негайному виконанню, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також піддано негайному виконанню, але не більш як за один місяць. Стягнуто з ДП «Донецька залізниця» на користь місцевого бюджету Приморського району м. Маріуполя судовий збір за вимогами майнового характеру - 229,40 грн., за вимоги немайнового характеру 114,70 грн., а всього 334,10 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Донецька залізниця» просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, які неповно з»ясовані; на порушення судом процесуального закону та неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності позивачки ОСОБА_3, від якої надійшла заява про розгляд справи в її відсутності, представника відповідача ДП «Донецька залізниця», який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, про що свідчить отримання телефонограми за Р.№261.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивачки - ОСОБА_4, який просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і дійшов висновку про те, що підстав для розірвання контракту з нею за п. 18 а, немає, оскільки факт обізнаності ОСОБА_3 у перевезенні безквиткових пасажирів не доведено, звільнення є незаконним, а тому її порушене право підлягає відновленню шляхом поновлення на роботі на попередній займаній посаді із відшкодуванням втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 08.09.2011 р. позивачка ОСОБА_3 була прийнята на роботу у вагонне депо Маріуполь ДП «Донецька залізниця» начальником пасажирського поїзду в резерв провідників 2 групи за контрактом № 622 (а.с. 71).

Пунктом 18а зазначеного контракту передбачена додаткова підстава припинення та розірвання контракту, як встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі.

Наказом № 1055/ОС від 02.10.2012 р. про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18-а контракту, а саме: виявлення працівниками ЦИК в поїзді № 84 сполученням «Київ-Маріуполь» на ділянці Миронівка-Шевченко провозу у вагонах №№ 9, 7 шести безквиткових пасажирів внаслідок порушення членами поїзної бригади службових обов'язків. (а.с. 19).

Відповідно до актів №№ 008098, 006779 від 15.09.2012 р., під час перевірки поїзду № 84 сполученням Київ-Маріуполь, ревізорами у складі 3-х осіб, на ділянці Миронівка-Шевченко у вагоні № 7 виявлено перевезення п'яти безквиткових пасажирів, а у вагоні № 9 одного пасажира. Акти підписані ревізорами, провідниками та начальником поїзда, що зазначено також і в рейсовому журналі (а.с. 92, 93).

Пунктом 7.21. Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року N 1196, передбачено, що у виняткових випадках з дозволу начальника поїзда дозволяється посадка пасажирів у поїзд, якщо вони не встигли придбати проїзні документи в касі. При цьому посадка дозволяється тільки в штабний вагон з подальшим оформленням проїзду: протягом 1 години з моменту відправлення поїзда з пункту формування (обороту) і протягом 30 хвилин - з проміжних станцій.

З позовної заяви ОСОБА_3, та пояснень її представника в судовому засіданні апеляційного суду, вбачається і відповідачем не спростовано, що перевірка ревізорами проводилася одразу ж після відправлення поїзду зі ст. Миронівка, безквиткових пасажирів у штабному вагоні №8 виявлено не було, а про наявність безквиткових пасажирів в інших вагонах вона не знала.

Акт порушення відносно начальника поїзду ОСОБА_3 ревізорами не складався і в журналі не реєструвався.

Провідники вагонів №7 і №9 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не заперечували, що до перевірки вони не встигли повідомити начальника поїзду щодо наявності у вагонах безквіткових пасажирів. (а.с.95,96)

Колегія суддів вважає, що належних доказів, які б спростовували пояснення позивачки щодо відсутності її вини в не оформленні провозу 15 вересня 2012 року безквиткових пасажирів у поїзді №84 сполученням «Маріуполь-Київ», відповідачем не надано, як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

З урахуванням встановлених обставин справи та положень закону, колегія суддів вважає недоведеним факту провозу позивачкою безквиткових пасажирів, а також про наявність її вини в неналежному контролі за роботою провідників поїзду по не оформленню безквиткових пасажирів, що стало підставою для її звільнення з роботи.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність звільнення позивачки з роботи за п.8 статті 36 КЗпП України та задовольнив її позовні вимоги.

Розрахунок розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу зроблений на підставі наданих відповідачем довідок, у відповідності з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, з урахуванням відпрацьованих позивачкою годин ( а.с. 91).

Визначений судом розмір середнього заробітку, як і розмір відшкодування моральної шкоди відповідачем в апеляційній скарзі не заперечується.

Нових доказів чи обставин, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, або які б вплинули на правильність його висновків чи належали б до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов"язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення в апеляційній скарзі не наведено.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» відхилити.

Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 11 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді