Рішення № 33454826, 15.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 30 Головуючий 1 інстанції Адамова Т.С.

Доповідач Кочегарова Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :

головуючого Баркової Л.Л.,

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.,

при секретарі Шапар О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області (далі Відділення Фонду соціального страхування) на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення Фонду соціального страхування, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча», ОСОБА_2, про встановлення факту сумісного проживання, знаходження на утриманні та зобов'язання виплатити відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача та просила встановити факт сумісного проживання та знаходження її на утриманні онука - ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зобов'язати Відділення Фонду соціального страхування виплатити їй відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з середнього заробітку ОСОБА_3

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 16 травня 2013 року позов задоволено частково. Встановити факт сумісного проживання ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_3, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на момент смерті останнього. В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, задовольнити позов про встановлення факту її знаходження на утриманні онука, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Відділення Фонду соціального страхування просить рішення суду скасувати, у позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, представника Відділення Фонду соціального страхування - Гузенка Р.О., третю особу ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, а скарга Відділення Фонду соціального страхування підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 - є бабою ОСОБА_3, який працював в ПАТ «ММК ім. Ілічча». ІНФОРМАЦІЯ_1 року на підприємстві стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_3 загинув.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про встановлення факту знаходження її на утриманні онука ОСОБА_3, суд зазначив, що позивачкою не надано доказів на підтвердження даного факту, а пенсійний вік позивачки підтверджує лише право на таке утримання, але не підтверджує самого факту знаходження на утриманні.

З висновками суду в цій частині не можна не погодитися, оскільки вони відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також представленим доказам.

Відповідно ст.234, 235, п.2 ч.1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні в порядку окремого провадження. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Якщо виникає спір про право, такий спір вирішується в порядку позовного провадження.

У відповідності з вимогами ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі справи, на підтвердження позову ОСОБА_1 надала постанову Відділення Фонду соціального страхування від 8 січня 2013 року про відмову у виплаті одноразової допомоги матері ОСОБА_3 - ОСОБА_4, наказ про груповий нещасний випадок на виробництві, документи про родинні відносини, свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та довідку ЖКП «Азовжитлокомлекс» від 14 січня 2013 року про те, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входив ОСОБА_3, який проживав з нею на день смерті та вони вели спільне господарство (а.с.4-14).

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у позові про знаходження позивачки на утриманні ОСОБА_3, ОСОБА_1 послалася на те, що суд не врахував показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які проживають поряд з нею та зробив невірний висновок, що її дочка - ОСОБА_4 надавала їй матеріальну допомогу.

Між тим, як вбачається з рішення, суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінив представлені сторонами матеріали за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, в тому числі показань ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у їх сукупності, та дійшов обгрунтованого висновку про відмову ОСОБА_1 у позові в цій частині, оскільки позивачка не надала доказів того, що загиблий ОСОБА_3 утримував її.

При цьому, в суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_4 не заперечувала того, що вона періодично допомагала матері матеріально та доглядає її у теперішній час. Крім того, ОСОБА_1 має ще двох дітей, які також підтримують відносини з матір'ю, якій виповнилося 87 років.

Доводи скарги про те, що дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_2 відмовлено у позові про виплату одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка, оскільки не доведено факту її спільного проживання з загиблим, не спростовують висновку суду про недоведеність знаходження позивачки на утриманні онука.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 заперечувала те, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні ОСОБА_3 та вони разом із чоловіком проживали однією сім'єю з позивачкою. Пояснювала, що вона дійсно жили з чоловіком у квартирі позивачки з 2011 року після реєстрації шлюбу, але вони вели окреме господарство від ОСОБА_1, спільного бюджету у них не було, вони займали окрему кімнату, харчувалися окремо, самостійно купували собі побутову техніку та проводили оплату за проживання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в цій частині за недоведеністю вимог і підстав для задоволення апеляційної скарги позивачки та скасування рішення немає.

Рішення суду, в частині відмови у позові про встановлення факту знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_3, є законним та обґрунтованим.

Надані представниками позивачки до апеляційного суду відомості щодо стану здоров'я позивачки, її матеріального стану та матеріального стану ОСОБА_3 апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки представниками ОСОБА_1 не наведені обставини та поважні причини, які перешкоджали їм надати ці докази суду першої інстанції (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту її сумісного проживання з ОСОБА_3, суд першої інстанції врахував довідку ЖКП «Азовжитлокомлекс» з місця проживання позивачки та показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Однак, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права, а тому, рішення суду в цій частині не може залишатися без змін і підлягає скасуванню, з урахуванням доводів апеляційної скарги Відділення Фонду соціального страхування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Зі справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 позивачка послалася на те, що цей факт необхідний їй для отримання від Відділення Фонду соціального страхування відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника, в розмірі середньої заробітної плати загиблого.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, припинення або зміна цивільних прав, якщо законом не передбачено іншого шляху їх встановлення.

За змістом ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», страхові виплати, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому; 4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно з ч.7 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Відповідно до ст. 33 цього Закону, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Зі справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, який є правильним, про недоведеність позивачкою своїх позовних вимог про знаходження її на утриманні ОСОБА_3 та відсутності підстав для покладання на Відділення Фонду соціального страхування обов'язку провести позивачці виплату одноразової допомоги у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3

Отже, матеріали справи вказують на те, що від встановлення юридичного факту - факт сумісного проживання ОСОБА_1 та її онука ОСОБА_3, не залежить набуття позивачкою права на одержання одноразової допомоги у зв'язку зі смертю потерпілого, про що заявлені вимоги, оскільки факт перебування позивачки на утриманні онука не встановлений.

Оскільки, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, а таких обставин суду першої інстанції не встановив та в судовому рішенні не навів, рішення суду про встановлення факту сумісного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 у позові.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308,309 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 травня 2013 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області, треті особи - Публічне акціонерне товариство «Маріупольській металургійний комбінат імені Ілліча», ОСОБА_2, про встановлення факту сумісного проживання відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Баркова Л.Л.

судді Гаврилова Г.Л.

Кочегарова Л.М.