Ухвала суду № 33453783, 22.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Щебуняєва Л.Л.

суддя доповідач Никифоряк Л.П.

Категорія 46

______________

У Х В А Л А

Іменем У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Краснощокової Н.С.

Суддів Безрученко Ю.О., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Папченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діяла від себе та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за участю третіх осіб органу опіки та піклування Харцизької міської ради та публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та поділ майна, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2012 року ОСОБА_4, яка діяла від себе та від імені своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом в якому просила встановити факт спільного проживання з ОСОБА_6 в період часу з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 та просила визнати за нею право власності на: ? частину квартири АДРЕСА_1; ? частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 ? частину квартири АДРЕСА_2; ? частину транспортного засобу автомобілю марки КІА SPORTEGE, реєстраційний номер НОМЕР_1; ? частину транспортного засобу автомобілю марки HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 а також ? частину предметів домашнього побуту та вжитку згідно наведеного в позові переліку, вказуючи що наведене майно було придбано в період спільного проживання і являлося спільною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_6, також позивач просила витребувати частину майна згідно наведеного нею переліку із незаконного володіння відповідачів.

07 серпня 2012 року ОСОБА_4 доповнила позовні вимоги та збільшила перелік предметів домашнього побуту та вжитку, включивши до нього додаткове майно, яке знаходиться у відповідачів.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги, в обґрунтування позову також посилалася на обставини щодо факту батьківства ОСОБА_6 та дочки ОСОБА_7, встановлені рішенням що набрало законної сили. Також позивач окрім визнання за нею права власності на ? частину вказаного в позові майна, виходячи з того, що її малолітня дочка ОСОБА_7, на рівні з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги при спадкуванні по закону після смерті ОСОБА_6 ? частини вказаного майна що є спільною сумісною власністю подружжя та майна яке належало останньому на праві особистої власності, а саме: квартири АДРЕСА_3; 1/3 частки вбудованого нежилого приміщення «Ювелірна майстерня» в будинку 2-а по вулиці Пушкіна в м. Зугрес; земельної ділянки площею 0,100 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5 та предметів домашнього побуту зазначених в уточненому позові, виходячи з того, що співвласники мають право на виділ частки в натурі із майна, яке знаходиться в спільній сумісній власності просила поділити майно між власниками в натурі, запропонувавши свій варіант такого поділу.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Суд визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину наступного майна: квартири АДРЕСА_1 вартістю 65573,00 грн.; нежитлового приміщення по АДРЕСА_4, вартістю 52055,00грн.; квартири АДРЕСА_2, вартістю 145195,00грн.; транспортного засобу автомобілю марки КІА SPORTEGE, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 134602,12 грн.; транспортного засобу автомобілю марки HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 291584,64 грн.,

а також ? частину предметів домашнього побуту та вжитку: меблеву стінку, виробництва Італія, вартістю 4432,00грн.; телевізор марки Самсунг, вартістю 2878,77грн.; ДВД, вартістю 408,87 грн.; м'які меблі зеленого кольору (крісло, диван), вартістю 4144,00грн.; стіл з акваріумом, вартістю 2938,06 грн.; чайний сервіз з позолотою та блюдцями та шість персон з вазою, вартістю 733,36 грн.; чайний набір на чотири особи, вартістю 385,31 грн.; вазу кришталеву (з розовими трояндами), вартістю 132,88 грн.; кришталеву піалку, вартістю 309,14 грн.; постільні приналежності п'ять комплектів, вартістю 1256,56 грн.; десять банних рушників та десять рушників для обличчя, один комплект дитячої білизни, загальною вартістю 1730, 38грн.; пилосос, вартістю 498,25 грн.; двоспальне ліжко, вартістю 2305,60 грн.; меблевий гарнітур, вартістю 3454,40 грн.; два столи, вартістю 388,00 грн. та 2040,00 грн.; двоспальну ковдру, вартістю 197,38 грн.; коричневе покривало, вартістю 305,80 грн.; дві великі подушки, п'ять дитячих, дві ковдри, вартістю 543,21 грн.; ехолот, вартістю 9116,18 грн.; телевізор Панасонік, вартістю 12197,43 грн.; домашній кінотеатр, вартістю 1641,49 грн.; комп'ютер, вартістю 2888,78 грн.; МФУ кольоровий, вартістю 188,47 грн.; декоративну воскову лампу, вартістю 642,93 грн.; електронні ваги, вартістю 300,15 грн.; два покривала (пледи), загальною вартістю 570,46 грн.; дві ковдри, вартістю 350,28 грн.; подушку, вартістю 56,71грн.; інструменти, вартістю 105,64грн.; пристрій для запікання резинових форм, вартістю 2502,00 грн.; кухонний куток, вартістю 1108,80 грн.; посуд (столовий сервіз на шість персон), вартістю 189,04 грн.; мікрохвильову піч, вартістю 584,96 грн.; опалювальний котел Термікс, вартістю 4125,52 грн.; електричний чайник, вартістю 160,08грн.; накопичувальний бак та пристрій для безперервної подачі води, вартістю 2218,44 грн.; меблі в прихожу, вартістю 2528,44 грн.; вальци ручні, вартістю 1779,20 грн.; масляний обігрівач на чотири секції, вартістю 501,58 грн.; електричну дрель, вартістю 518,00грн.; супутникову антену, вартістю 2435,62грн.; жалюзі вертикальні на вікно в кухні, вартістю 99,00грн.; гардини в залі, вартістю 887,93 грн.; багети в залі, вартістю 648,00 грн.; гардину в спальні, коричневого кольору, вартістю 450,36грн.; багет маленький в спальню, вартістю 191,20грн.; три люстри, загальною вартістю 1468,80грн.; жалюзі вертикальні на балконних дверях оранжевого кольору, вартістю 522,00 грн.; жалюзі вертикальні на балконі, вартістю 270,00 грн.; конвектор на балконі, вартістю540,27 грн.; кондиціонер Міцубіші, вартістю 5832,92 грн.; сервіз чайний на шість персон, вартістю 238,30 грн.; стіл комп'ютерний кутовий, вартістю 1200,00 грн.; нормалі затор напруги, вартістю 2330,20 грн., всього майна на загальну суму 781360,92 грн., ? частину майна на суму 390680,46 грн.

Та суд визнав за ОСОБА_4 та виділив останній наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 65573,00 грн.; нежитлове приміщення по АДРЕСА_4 вартістю 52055,00грн.; транспортний засіб автомобіль марки КІА SPORTEGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 134602,12 грн. та предмети домашнього побуту та вжитку, а саме:

телевізор марки Самсунг, вартістю 2878,77грн.; чайний сервіз з позолотою та блюдцями та шість персон з вазою, вартістю 733,36 грн.; чайний набір на чотири особи, вартістю 385,31 грн.; вазу кришталеву (з розовими трояндами), вартістю 132,88 грн.; кришталеву піалку, вартістю 309,14 грн.; телевізор Панасонік, вартістю 12197,43 грн.; домашній кінотеатр, вартістю 1641,49 грн.; комп'ютер, вартістю 2888,78 грн.; МФУ кольоровий, вартістю 188,47 грн.; електронні ваги, вартістю 300,15 грн.; вальци ручні, вартістю 1779,20 грн.; м'які меблі зеленого кольору (крісло, диван), вартістю 4144,00грн.; постільні приналежності п'ять комплектів, вартістю 1256,56 грн.; ехолот, вартістю 9116,18 грн.; меблі в прихожу, вартістю 2528,44 грн.; масляний обігрівач на чотири секції, вартістю 501,58 грн.; електричну дрель, вартістю 518,00грн.; декоративну воскову лампу, вартістю 642,93 грн.; два покривала (пледи), загальною вартістю 570,46 грн., а всього предметів домашнього побуту та вжитку на суму 43763,49грн. Всього ОСОБА_4 виділено майна на суму 295993,61 грн.

За малолітньою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування суд визнав право власності та виділив наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 вартістю 145195,00грн.; 1/3 частки вбудованого нежилого приміщення «Ювелірна майстерня» в будинку 2-а по вулиці Пушкіна в м. Зугрес, вартістю 10618,18 грн.;

та наступні предмети домашнього побуту та вжитку: меблеву стінку, виробництва Італія, вартістю 4432,00грн.; стіл з акваріумом, вартістю 2938,06 грн.; меблевий гарнітур, вартістю 3454,40 грн.; два столи, вартістю 388,00 грн. та 2040,00 грн.; стіл комп'ютерний кутовий, вартістю 1200,00 грн.; нормалізатор напруги, вартістю 2330,20 грн., десять банних рушників та десять рушників для обличчя, один комплект дитячої білизни, загальною вартістю 1730, 38грн.; спальню дорослу (ліжко, шифоньєр, трюмо, дві тумби), вартістю 7608,80 грн., всього предметів домашнього побуту та вжитку на суму 26121,84 грн. Всього виділено малолітній ОСОБА_5 в натурі майна на суму 181935,02грн.

Також судом визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на наступне майно: квартиру АДРЕСА_3, вартістю 281106,00грн.; земельну ділянку площею 0,100 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5, вартістю 5000,00грн., транспортний засіб автомобіль марки HONDA ACCORD реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 291584,64 грн.;

та наступні предмети домашнього побуту та вжитку: ДВД, вартістю 408,87 грн.; пилосос, вартістю 498,25 грн.; двоспальне ліжко, вартістю 2305,60 грн.; двоспальну ковдру, вартістю 197,38 грн.; коричневе покривало, вартістю 305,80 грн.; дві великі подушки, п'ять дитячих, дві ковдри, вартістю 543,21 грн.; радіотелефон, вартістю 188,09 грн.; дві ковдри, вартістю 350,28 грн.; подушку, вартістю 56,71грн.; інструменти, вартістю 105,64грн.; пристрій для запікання резинових форм, вартістю 2502,00 грн.; кухонний куток, вартістю 1108,80 грн.; посуд (столовий сервіз на шість персон), вартістю 189,04 грн.; мікрохвильову піч, вартістю 584,96 грн.; опалювальний котел Термікс, вартістю 4125,52 грн.; електричний чайник, вартістю 160,08грн.; накопичувальний бак та пристрій для безперервної подачі води, вартістю 2218,44 грн.; супутникову антену, вартістю 2435,62грн.; жалюзі вертикальні на вікно в кухні, вартістю 99,00грн.; гардини в залі, вартістю 887,93 грн.; багети в залі, вартістю 648,00 грн.; гардину в спальні, коричневого кольору, вартістю 450,36грн.; багет маленький в спальню, вартістю 191,20грн.; три люстри, загальною вартістю 1468,80грн.; жалюзі вертикальні на балконі, вартістю 270,00 грн.; конвектор на балконі, вартістю 540,27 грн.; кондиціонер Міцубіші, вартістю 5832,92 грн.; сервіз чайний на шість персон, вартістю 238,30 грн.; газову пічку «Індезит», вартістю 1675,78 грн.; холодильник «Індезит», вартістю 2177,09 грн.; пральну машину «Індезит», вартістю 1739,54 грн., всього предметів домашнього побуту та вжитку на суму 35667,04 грн., всього майна на суму 613357,68грн.

Також судом стягнуто на користь ОСОБА_4 різницю у вартості часток з ОСОБА_1 47343,42грн. та з ОСОБА_3 47343,42 грн.

Та витребувано із чужого незаконного володіння у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 належне їй особисте майно, та вирішено питання про розподіл судових витрат.

З рішенням суду не погодилися відповідачі, в апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просив рішення скасувати та ухвалити нове яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування судом обставин що мають значення для справи. Зокрема суд виходив з того, що в судовому засіданні факт спільного проживання позивача та ОСОБА_6 підтверджено показами свідків, а також фото і відеоматеріалами, однак при цьому судом не враховано, що більшість фото та відеоматеріалів було здійснено до 2005 року, також суд не врахував, що позивач була зареєстрована в органах праці та соціального захисту населення, саме як одинока матір, що на думку апелянта свідчить про те, що позивач проживала сама. У той же час, суд в порушення вимог норм процесуального права визнав право власності та поділив спадкове майно не врахувавши що спору з приводу цього майна у сторін взагалі не було. Разом з тим, згідно апеляційної скарги рішення суду в частині поділу майна не відповідає вимогам законодавства щодо законності та обґрунтованості рішення, зокрема суд не врахував, що ОСОБА_3 молода жінка яка потребує власного житла, також не обґрунтовано судом визнано право власності відповідачів на транспортний засіб, та судом взято до уваги висновки товарознавчих експертиз щодо вартості майна, яка не відповідає дійсній вартості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, також просила рішення скасувати та в задоволенні позову відмовити, вказуючи що все майно вказане у позовній заяві було придбане її батьком ОСОБА_6 за особисті кошти, з огляду на що, майно належало останньому на праві особистої власності. Також апелянт зазначила в апеляційній скарзі варіант поділу майна, відповідно до якого просила визнати за нею трикімнатну квартиру та нежитлове приміщення, та просила предмети домашнього побуту та вжитку розділити на розсуд суду.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її представника, пояснення відповідачів та їх представників, пояснення представника Банку, за відсутності представника органу опіки та піклування повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить наявне у справі рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід відхилити за наступних підстав.

Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу з травня 2002 року по день смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3, від шлюбу мають дочку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, та суд виходив з того, що все майно що було придбане за час спільного проживання в зазначений період є спільною сумісною власністю чоловіка та жінки, з огляду на що, суд виходячи із рівності часток визнав за ОСОБА_4 право власності на ? частину такого майна.

Та суд враховуючи що після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно, а саме ? частина майна що була визнана спільною сумісною власністю, а також майно яке належало спадкодавцю на праві особистої власності, яке підлягає спадкуванню між спадкоємцями першої черги при спадкуванні по закону, якими є дві дочки спадкодавця ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та матір спадкодавця ОСОБА_1, виходячи із того, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними та кожен спадкоємець має право на його виділ в натурі - здійснив його поділ, виділивши частину майна ОСОБА_5.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення, відповідно до положень статті 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини, повно з'ясував обставини у справі та висновки суду доведені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи позовні вимоги, суд обґрунтовано виходив з того, що предметом спору за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було майно придбане в період часу з 16 березня 2005 року по 29 липня 2011 року.

Отже, суд правомірно застосував норми сімейного кодексу України /надалі СК України/ до спірних правовідносин, оскільки із матеріалів справи вбачається, що предметом спору є майно, набуте після набрання чинності цим кодексом.

Відповідно до змісту статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно обставин у справі ОСОБА_6 перебував у шлюбі який був розірваний згідно рішення суду 15 квітня 2002 року, а отже на час оформлення права власності на спірне майно сторони у шлюбі не перебували.

Статтею 74 СК України визначено що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, відповідно до змісту наведеної норми, умовою визнання майна спільною сумісною власністю є спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю.

Та, вирішуючи спір, судом першої інстанції повно встановлені обставини, які свідчать про фактичне спільне проживання сторін без шлюбу з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, так судом враховано, що відповідно до довідки з місця проживання /а.с. 67/ ОСОБА_4 та ОСОБА_6 спільно проживали в період часу з вересня 2003 року по 2005 рік однією сім'єю за однією адресою, та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила обставини зазначені в довідці, також зазначені обставини підтверджено письмовими доказами і показами свідків.

У той же час, доказом спільного проживання є обставини щодо народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якої був ОСОБА_6, мамою ОСОБА_4, що підтверджено сукупністю письмових доказів серед яких, рішення суду про встановлення факту батьківства /том ІІІ а.с. 48-56/.

Разом з тим, згідно пояснень відповідача ОСОБА_1, які вона давала в ході розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційному суді, остання фактично визнавала обставини щодо спільного проживання сторін, однак не підтверджувала що сторони вели спільне господарство, вказуючи що все майно було придбане виключно за особисті кошти сина.

У той же час, обставини щодо спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 однією сім'єю підтверджено показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, допитаних судом, які є належними та допустимими доказами, з огляду на що, вірні висновки суду про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 без шлюбу з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3.

Також покази свідків об'єктивно підтверджуються письмовими доказами зокрема із відповіді з лікарні /а.с. 63/, довідки з поліклініки /а.с. 64/, письмових довідок з дитячого садку та школи /а.с. 65, 66/ вбачається що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 проживали за однією адресою та спільно утримували та виховували дочку, також про спільне проживання за однією адресою та спільне утримання і виховання дитини свідчать фотознімки та відео, інформація на яких узгоджується із іншими доказами.

Разом з тим, про спільне проживання свідчать квитанції про сплату за послуги з утримання спірного житла, що заповнені та підписані ОСОБА_4 в період часу 2009-2010 років /а.с. 77-78/. Також обставини щодо спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підтверджені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи /а.с.62/.

Отже, з урахуванням наведеного, жодним чином не підтверджено доводи апеляційної скарги щодо відсутності обставин підтверджених належними доказами з приводу спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 без шлюбу з травня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_3, та з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини, що перевірені в апеляційному суді - доводи апеляційної скарги в цій частині не обґрунтовані та не заслуговують на увагу.

Також, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції вірно встановлено перелік майна що було придбане в період часу з 16 березня 2005 року по 29 липня 2011 року, чого сторони фактично не оспорювали, також наявність майна зазначеного у позові підтверджено матеріалами державної виконавчої служби, якою здійснено опис й арешт майна, та у той же час, суд обґрунтовано взяв до уваги письмові докази щодо підстав та часу виникнення права на спірне майно /а.с. 12-14, 15-16, 17-18, 19, 20, 141, 143, 146/, та врахував що відповідачі не заперечували наведених обставин, також відсутні доводи з цього приводу в апеляційних скаргах.

У той же час, вирішуючи питання щодо належності сторонам вказаного майна на праві спільної сумісної власності судом враховано, що посилання відповідачів на те, що спірне майно хоч і набуто в період спільного проживання однак за особисті кошти ОСОБА_6 не знаходять підтвердження, оскільки особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому /стаття 57 СК України/. Та при цьому, апеляційний суд вважає, що обставини щодо придбання спірного майна за особисті кошти ОСОБА_6 не знаходять свого підтвердження, оскільки жодних доказів в підтвердження зазначених обставин сторонами не надано.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання об'єктом спільної сумісної власності нерухомого майна, транспортних засобів та предметів домашнього побуту та вжитку перелік якого наведено позивачем.

У той же час, при вирішенні питання про поділ зазначеного майна суд першої інстанції правильно виходив із того, що згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Таким чином, суд, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням обставин у справі, вважає, що, обставин які би свідчили про необхідність відступити від рівності часток подружжя не було встановлено, а отже виходячи із рівності часток у спільному сумісному майні, суд вірно визначив що частки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є рівними.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що дві дочки спадкодавця ОСОБА_3 і ОСОБА_5 та матір спадкодавця ОСОБА_1 є спадкоємцями першої черги при спадкуванні по закону ? частина майна що була визнана спільною сумісною власністю, а також майна яке належало спадкодавцю на праві особистої власності, до якого відноситься: квартира АДРЕСА_3, вартістю 281106,00грн.; 1/3 частки вбудованого нежилого приміщення «Ювелірна майстерня» в будинку 2-а по вулиці Пушкіна в м. Зугрес, вартістю 10618,18 грн.; земельна ділянка площею 0,100 га для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_5, вартістю 5000,00грн., газова пічка «Індезит», вартістю 1675,78 грн.; холодильник «Індезит», вартістю 2177,09 грн.; пральна машина «Індезит», вартістю 1739,54 грн.; спальня доросла (ліжко, шифоньєр, трюмо, дві тумби), вартістю 7608,80 грн.

Та, узгоджуються із чинним законодавством яке було чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, висновки з приводу того, що ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, які подали заяви про прийняття спадщини /а.с. 119-123, 153/ прийняли спадщину та вони є спадкоємцем всього спадкового майна, оскільки відповідно до статей 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину та спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Та судом враховано, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподіли спадщину між ними, та кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі /стаття 1278 ЦК України/.

Отже у відповідності до положень наведених норм спільна власність спадкоємців на спадкове майно може бути припинена шляхом поділу того спільного майна, що перейшло їм у спадщину та кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

У той же час, суд першої інстанції виходячи із вимог заявлених в суді та викладених в позові, здійснив виділ спадкового майна в натурі, при цьому виходив із того, що відповідачі жодних варіантів поділу суду не запропонували. З огляду на що, доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про здійснення виділу спадкового майна певним чином, не можуть бути враховані та задоволенні на стадії апеляційного розгляду справи.

Та обґрунтовані висновки суду про те, що оскільки згоди про поділ спадщини спадкоємці не досягли, поділ провадиться в судовому порядку відповідно до часток, які належать кожному із спадкоємців за законом. Та з огляду на викладене, не знаходять підтвердження доводи апеляції про відсутність спору про поділ спадкового майна та щодо порушення судом норм процесуального права.

Також з урахуванням вимог чинного законодавства, відповідно до якого коли неможливо здійснити поділ майна на рівні частки в натурі /через те що до складу спадщини входять неподільні речі/ спадкоємець який отримав більшу частку майна в натурі, сплачує іншим спадкоємцям грошову компенсацію - вірні висновки суду про стягнення із відповідачів грошової компенсації у розмірі рівному різниці у вартості часток.

При цьому узгоджуються із положеннями норм цивільного права висновки суду про те, що у випадку коли виділ майна здійснено на користь одного спадкоємця ОСОБА_5, у якої виникло право власності на окреме майно зі складу спадщини, інші спадкоємці ОСОБА_1 та ОСОБА_3 можуть залишатися співвласниками успадкованого майна.

У той же час, вірні висновки суду з приводу того, що вартість всього спірного майна визначена на підставі належних письмових доказів, висновків судово-товарознавчих експертиз, та відповідачі в підтвердження своїх заперечень викладених в апеляційних скаргах не надали жодних доказів у спростування визначеної експертами вартості майна, так само не просили про призначення повторних експертиз, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку про вартість майна на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з наведеним висновки суду про задоволення позову ґрунтуються на нормах матеріального права, та узгоджуються із фактичними обставинами у справі, суд дав повну та всесторонню оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких підстав, колегія апеляційного суду вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, в інтересах якої діяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: