Рішення № 33453664, 20.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

головуючий в I інстанції Чальцева Т.В.

Категорія 27 суддя доповідач Никифоряк Л.П.

____________

Р І Ш Е Н НЯ

Іменем У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Папоян В.В.

Суддів Мальованого Ю.М., Никифоряка Л.П.

при секретарі судового засідання Саєнко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2012 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

26 вересня 2012 року публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» /надалі Банк/ подано в суд позов, в якому Банк просив стягнути з позичальника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 травня 2008 року у сумі 2856,30 гривен, через неналежне виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2012 року в позові відмовлено.

З рішенням суду не погодився Банк, представник якого в апеляційній скарзі просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права, суд не повно з'ясував обставини у справі та відмовляючи в задоволенні позову не врахував положень кредитного договору, у відповідності з якими позичальник зобов'язаний був сплатити всі платежі за договором та відповідати за всіма зобов'язаннями що виникли із кредитного договору.

Також на думку апелянта, не вірні висновки суду з приводу недотримання Банком визначеного в кредитному договорі порядку стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення представника Банку та пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу Банку слід задовольнити за наступних підстав.

Суд першої інстанції відмовив в позові, виходячи з того, що кредитний договір № 456Б/08-03 від 17 травня 2008 року /надалі Кредитний договір / укладений між Банком та позичальником ОСОБА_1 відповідає вимогам матеріального права, та суд дійшов висновку, що оскільки Банк не дотримався умов Кредитного договору щодо направлення позичальнику письмової вимоги про повернення коштів за договором, позовні вимоги Банку є передчасними.

Такі висновки суду не узгоджуються із положеннями чинного законодавства та умовами Кредитного договору.

Так, прововідношення з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07 грудня 2000 року /надалі Закон № 2121-ІІІ/ відповідно до статті 2 якого банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Та правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір, та відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно чинного законодавства кредитний договір набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов /ч.1 ст. 638 ЦК України/ та істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна /розмір процентів/.

Та за загальним правилом договірне зобов'язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладення договору.

Так, відповідно до умов Кредитного договору Банк надав позичальнику кредит на суму 7000,00 гривен із сплатою 24% річних з кінцевим терміном повернення до 10 травня 2011 року /а.с. 5-9/.

Разом з тим, сторони в пункті 2.6.1. Кредитного договору передбачили, що позичальник має право здійснити (повне чи часткове) дострокове виконання боргових зобов'язань за умови сплати нарахованих Банком процентів і всіх інших плат, які повинні бути сплачені на відповідну дату дострокового виконання у порядку, передбаченому в пункті 2.6.2 цього Договору.

Та в пункті 2.6.2 Кредитного договору передбачено, що дострокове повне погашення боргових зобов'язань згідно з умовами, передбаченими в п. 2.6.1 цього Договору здійснюється в день надходження необхідних коштів за письмовою заявою Позичальника або в термін, що припадає на наступний черговий щомісячний платіж, в разі відсутності заяви позичальника.

Відповідно до встановлених обставин, позичальник 08 червня 2008 року та 13 червня 2008 року достроково внесла кошти на свій рахунок для погашення кредиту в сумі 345,00 гривен та 6948,73 гривни, що підтверджено письмовими квитанціями /а.с. 26/.

При цьому, відповідно до наданого Банком розрахунку на день звернення до суду залишилася несплаченою заборгованість за кредитом 123,57 гривен та несплачені проценти в розмірі 124,90 гривен.

З огляду на те, що зобов'язання за кредитним договором не були виконані позичальником в повному обсязі, Кредитний договір не припинив своєї дії та відповідно до положень пункту 1.4 Кредитного договору, за яким за обслуговування кредиту встановлюється щомісячна плата у вигляді комісії за обслуговування кредиту позичальника в розмірі 70,00 гривен, обґрунтовані вимоги Банку про стягнення з позичальника зазначеної плати, яка відповідно до наданого розрахунку становить 2380,00 гривен.

Разом з тим, Банк за умови неналежного виконання зобов'язань позичальником отримав право на стягнення штрафу в розмірі 25% від суми неналежно виконано грошового зобов'язання, що відповідно до встановлених обставин становить 227,83 гривни /пункт 4.3 Кредитного договору/.

У той же час суд виходить з того, що заперечення відповідача ОСОБА_1 про те, що остання достроково повністю сплатила кредит в сумі яка була названа працівником Банку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не підтверджені належним чином.

При цьому суд враховує, що позичальник не скористалася своїм правом визначеним в пункті 3.1.4 Кредитного договору, за яким після виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, Банк зобов'язаний видати позичальнику за його письмовою вимогою довідку про погашення заборгованості за цим договором, та ОСОБА_1 відповідно до встановлених обставин з письмовою вимогою до Банку не зверталася та відповідної довідки в підтвердження своїх заперечень не надала.

Отже з урахуванням наведеного ґрунтуються на чинному законодавстві позовні вимоги Банку про необхідність виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.

У зв'язку з наведеним висновки суду про відмову в задоволенні позову не ґрунтуються на нормах матеріального права, протирічать обставинам у справі та не підтвердженні належними та допустимими доказами, з урахування вищенаведеного, рішення суду першої інстанції слід скасувати та позов задовольнити.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача понесені Банком документально підтверджені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору, що становить 329,30 гривен.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 03 грудня 2012 року скасувати.

Позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за кредитним договором 123 (сто двадцять три) гривни 57 копійок, несплачені проценти за користування кредитом в сумі 124 (сто двадцять чотири) гривни 90 копійок, комісію за обслуговування кредитну 2380(дві тисячі триста вісімдесят),00 гривен та штраф в розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривен 83 копійки та судовий збір в розмірі 329,30 гривен.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: