Постанова № 3345259, 19.01.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Категорія статобліку – 6.11                                                                         Справа № 2-а-7876/08/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2009 року                                                                  місто Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді      Верба І.О.

при секретарі               Ромасько Є.В.

за участю представників:

позивача                                 Гаврюшин Ю.І.          

відповідача                             Гладкий С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

дотовариства з обмеженою відповідальністю “КТБ-ПЛЮС”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

простягнення адміністративно-господарських санкцій, -

в с т а н о в и в:

Дніпропетровське обласне  відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ-ПЛЮС” з позовними вимогами про:

- стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ-ПЛЮС” адміністративно-господарських санкцій у розмірі 25260,00 грн.;

- стягнення пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1151,40 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що підприємство добровільно не сплатило суми штрафу, що є підставою для їх примусового стягнення із нарахуванням сум пені.

В судовому засіданні представник відповідача позов визнав, зазначивши про тяжке фінансове становище, відсутність коштів на своєчасне виконання фінансових зобов’язань.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27 лютого 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю “КТБ-ПЛЮС” подало звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу визначена у кількості 40 осіб за рік, з них працювало інвалідів – 0 осіб, кількість інвалідів, які мали працювати – 2 особи, середньорічна заробітна плата штатного працівника – 12,6, сума адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів – 25,2.

 Згідно розрахунку заборгованість розрахована із середньої річної заробітної плати штатного працівника 505200:40 = 12630 грн., суми адміністративно-господарських санкцій 12630 х 2 – 0 = 25260 грн. та пені: станом на 07.08.08 р. ставка НБУ склала 13, 00 %, кількість днів у поточному році 366, одноденний розмір пені 0,04 %, кількість прострочених днів 114 днів, сума пені = 1151,40 грн.  Загальна сума до сплати 26411,40 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII (далі – Закон №875).

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 Закону №875, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Основні правила визначення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та застосування штрафних санкцій за невиконання цього нормативу встановлено статтями 19, 20 Закону.

Робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" від 06.10.2005 N 2961-IV, і розуміється як: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені частиною третьою статті 18 Закону №875, а саме:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;

- створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 N 1836 "Про реалізацію статті 181 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Закон) потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють  територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) шляхом подання статистичної звітності у формі N 10-ПІ поштова - річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів".

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці щомісячно повідомляють центри зайнятості, направляючи звітність у формі N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року N 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за N 1534/11814.

Відповідно до статті 20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, самостійно сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

З матеріалів справи виходить, що відповідач інформував у 2008 роки позивача про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, однак, не надавав відповідному  центру зайнятості  звітність «Звіт по наявність вакансій», в яких мала б визначатись наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів. 

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Так, елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

            Суд дійшов висновку, що роботодавець не вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, отже застосування у такому випадку адміністративно-господарських санкції за невиконання нормативу робочих місць є таким, що відповідає  чинному законодавству України.

            На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “КТБ-ПЛЮС” (код ЄДРПОУ 25516348) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, 11; Банк отримувача – УДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31210230700025, МФО 805012) адміністративно-господарські санкції у розмірі 25260 (двадцять п’ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1151 (одна тисяча сто п’ятдесят одна) грн. 40 коп., всього 26411 (двадцять шість тисяч чотириста одинадцять) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                      (підпис)                                                        І.О. Верба

Постанову складено у повному обсязі 23.01.09 р.

З оригіналом згідно                                                                                         Суддя    І.О.Верба

Постанова не набрала законної сили станом на 23.01.09 р.                        Суддя    І.О. Верба