Постанова № 33452294, 10.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 914/986/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

розглянув апеляційну скаргу будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова за № 226 від 10.06.2013 р.

на рішення господарського суду Львівської області

від 27.05.2013р. у справі № 914/986/13-г

за позовом будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова

до відповідача Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача Жогальська І.Ф.

від відповідача Трофимчук О.В.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало, клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.05.2013 року у справі №914/986/13-г (суддя Коссак С.М.) в позові будинкоуправління № 4 квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (надалі - БУ №4 КЕВ м. Львова) до Львівського міського комунального підприємства (надалі - ЛМКП) "Львівтеплоенерго" про визнання недійсним договору про технічне обслуговування ЦТП по вул. Стрийська, 53, Стрийська, 59, Стрийська, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж у м. Львові від 04 січня 2011р. - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що законодавством не визначено підстав для визнання договору недійсним у зв'язку з непербуванням майна на балансі підприємства, а саме майно було передано позивачу згідно акту приймання-передачі від 21.04.2011р. Крім того, позивачем не обґрунтовано того, що відповідач, всупереч нормам чинного законодавства, зобов'язував чи одноособово протиправно поклав обов'язок на відшкодування витрат з технічного обслуговування ЦТП по вул. Стрийська, 53, Стрийська, 59, Стрийська, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж.

Не погоджуючись з даним рішенням, БУ №4 КЕВ м. Львова подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, висновки господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи позивача про те, що на час укладення спірного договору центральні теплові пункти по вул. Стрийська, 53, 59, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплові мережі не перебували на балансі позивача, а будучи на балансі будинкоуправління №2, передані останнім в позичку ЛМКП «Львівтеплоенерго» згідно договору від 30.12.2010р. Окрім того, скаржник зазначає, що оскільки центральні теплові пункти по вул. Стрийська, 53, 59, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплові мережі є складовими елементами системи теплопостачання, що забезпечує постачання теплової енергії до житлових будинків, які обслуговуються будинкоуправлінням, а кінцевими споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання є мешканці житлових будинків, які проводять оплату спожитих послуг на розрахунковий рахунок ЛМКП «Львівтеплоенерго», відтак, вартість таких послуг закладається в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, таким чином, ЛМКП «Львівтеплоенерго», як виробник теплової енергії та виконавець послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, отримує відшкодування витрат по технічному обслуговуванню ЦТП у складі затвердженого тарифу, а тому спірний договір слід визнати недійсним на підставі ст.207 ГК України.

ЛМКП «Львівтеплоенерго» подало до суду відзив від 15.08.2013р. б/н на апеляційну скаргу (а.с. 152-155), в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач зазначає, зокрема, що спірний договір укладено сторонами без примусу та підписано уповноваженими особами сторін; постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955 до складу тарифів на теплову енергію не закладено витрати на обслуговування об'єктів, що не належать до основного фонду.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

04.01.2011р. між БУ №4 КЕЧ м. Львова (замовник по договору, позивач у справі) та ЛМКП "Львівтеплоенерго" (виконавець по договору, відповідач у справі) було укладено договір про технічне обслуговування ЦТП по вул. Стрийська, 53, Стрийська, 59, Стрийська, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж у м. Львові, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв зобов'язання по технічному обслуговуванню обладнання центральних теплових пунктів по вищезазначених адресах, яке включає в себе повний комплекс робіт, регламентованих інструкцією з експлуатації обладнання, правилами технічної експлуатації та правилами техніки безпеки (а.с.17).

Відповідно до п.1.1. розділу 2 договору, вартість технічного обслуговування об'єктів складає 76816,30грн.(з ПДВ) за місяць в опалювальний період і 34 723,40грн. (з ПДВ) за місяць в міжопалювальний період, що визначається кошторисами.

Згідно п.1.3. договору, роботи по технічному обслуговуванню обладнання об'єктів виконані виконавцем, оформляються актом прийому-здавання виконаних робіт.

Виконавець зобов'язався прийняти від замовника обладнання об'єктів згідно акту передачі та розпочати роботи по технічному обслуговуванню з моменту передачі обладнання (п.2.1. договору).

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання і діє протягом року. Дія даного договору може бути автоматично продовжена на кожний наступник рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії від будь-якої із сторін не надійде письмових заяв щодо припинення його дії, або зміни його умов (п.п.5.2., 5.3. договору).

Даний договір укладено повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін.

Позивач звернувся з позовом про визнання такого договору недійсним в порядку ст.215 ЦК України, ст.207 ГК України, оскільки вважає, що даний договір укладено з порушенням ст.ст.91, 203 ЦК України і що укладеним договором протиправно покладено на позивача відшкодування витрат ЛМКП «Львівтеплоенерго» на обслуговування і підтримання в робочому стані обладнання центральних теплових пунктів (ЦТП) по вул. Стрийська, 53, 59, 63, бойлерної по вул. Гашека, 17 і теплових мереж.

Окрім того, з посиланням на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №879 від 08.10.2007р. «Про надання послуг з теплопостачання мешканцям житлових будинків КЕВ м. Львова», рішення виконкому Львівської міської ради від 29.12.2008р. №1433 із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29.12.2010р. №1823, а також відповідно до умов договору доручення №2 від 23.11.2007р., укладеного між будинкоуправлінням №2 та ЛМКП «Львівтеплоенерго», зазначає, що витрати по утриманню та обслуговуванню ЦТП, теплових мереж мають відшкодовуватись відповідачу у складі тарифу на послуги з теплопостачання, які оплачуються споживачем цих послуг - населенням, або як різниця у тарифах.

Судова колегія заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Положення аналогічного змісту містяться і у ст. 20 ГК України.

Згідно ч.1 ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частин 1, 4 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 92 ЦК України, яка розкриває зміст цивільної дієздатності юридичної особи, визначає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п.п.4.1.-4.2. положення про будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (а.с. 41), майно БУ№4 КЕВ м. Львова становить основні фонди та оборотні кошти, а також матеріальні цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі будинкоуправління. Майно, закріплене за БУ№4 КЕВ м. Львова, перебуває в нього на праві повного господарського відання. Зазначеним майном БУ№4 КЕВ м. Львова користується та розпоряджається на свій розсуд.

Статтею 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Майно, яке є предметом спірного договору від 04.01.2011р. (ЦТП по вул. Стрийська, 53, 59, бойлерна по вул. Гашека, 17 і теплові мережі), перейшло до позивача на підставі акту приймання - передачі житлових будинків, комунальних та інженерних споруд БУ №2 КЕВ м.Львова на баланс і обслуговування БУ №4 КЕВ м. Львова (а.с. 20). Вказаний акт підписаний начальниками та головними бухгалтерами БУ№2 КЕВ м.Львова та БУ№4 КЕВ м.Львова та затверджений начальником західного територіального квартирно-експлуатаційного управління 21.04.2011р.

Також у спірному договорі серед об'єктів, обладнання яких передається на технічне обслуговування, вказаний ЦТП по вул. Стрийська, 63. Однак, як вбачається з довідки КЕВ м. Львова №4232 від 09.09.2013р. (а.с. 167), ЦТП по вул. Стрийська, 63 не перебуває у віданні Міністерства оборони України та на балансі підприємств КЕВ м. Львова.

Таким чином, станом на дату підписання спірного договору - 04.01.2011р. позивач не мав прав володіння, користування та розпорядження майном, а, отже, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору.

Окрім цього, в матеріалах справи наявний договір позички від 30.12.2010р. між БУ№2 КЕВ м.Львова (позичкодавцем) та відповідачем (користувачем) (а.с. 18), відповідно до якого позичкодавець зобов'язується передати користувачеві наступні теплоенергетичні об'єкти для користування: ЦТП по вул. Стрийська, 53, Стрийська, 59, Стрийська, 63 і теплові мережі та бойлерну по вул. Гашека, 17 і теплові мережі. Вказаний договір був підписаний уповноваженими представниками сторін та не оспорювався жодною із сторін.

Зважаючи на вказане, суд першої інстанції, покликаючись на відсутність в законодавстві такої підстави, як неперебування майна на балансі, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав визнання договору недійсним.

Стосовно невідповідності спірного договору вимогам Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006р. №955 в частині встановлення в ньому оплати за технічне обслуговування об'єктів (п.1.1. розділу 2 договору), як на підставу визнання договору недійсним, колегія суддів зазначає таке.

Зважаючи на перехід до позивача спірних об'єктів лише з 21.04.2011р., а також на існування між БУ№2 КЕВ м. Львова та відповідачем договору позички від 30.12.2010р. та договору доручення №2 від 23.11.2007р. (а.с. 22-24), колегія суддів вважає вказаний аргумент похідним від тієї обставини, що в позивача не було необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні договору про технічне обслуговування від 04.01.2011р.

Відповідно до ст.ст. 216, 236 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, позовні вимоги визнані судовою колегією підставними та такими, що підлягають до задоволення, а рішення суду першої інстанції - таким, що прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

При скасуванні рішення суду першої інстанції, судова колегія здійснює новий розподіл судових витрат в порядку ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова за № 226 від 10.06.2013 р. задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 27.05.2013р. у справі №914/986/13-г скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовну заяву задоволити повністю та визнати недійсним договір від 04.01.2011р. на технічне обслуговування центральних теплових пунктів по вул. Стрийська, 53, вул. Стрийська, 59, вул. Стрийська, 63, вул. Гашека, 17 і теплових мереж, підписаний між будинкоуправлінням №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова та Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго».

Стягнути з Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) на користь будинкоуправління №4 квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79019, м. Львів, вул. Гайдамацька, 9А, ідентифікаційний код 24964599) 1147,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13.09.2013р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.