Постанова № 33452224, 11.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 року Справа №922/2152/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П.,суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Новіковій Ю.В.,

за участю представників:

прокурор - Кондратюк Н.А.,

позивач - Грєнков І.В.;

відповідач - Манюкіна К.І., Сфінцицкі Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2220Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі №922/2152/13

за позовом Прокурора Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків

до Приватного підприємства "Юнісофт", м. Харків

про стягнення 251509,86 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі №922/2152/13 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Юнісофт" на користь Харківської міської ради 251509,86 грн. збитків. Стягнуто з ПП "Юнісофт" на користь державного бюджету України 5030,19 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити прокурору Комінтернівського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради у задоволенні позову про стягнення збитків у розмірі 251509,86 грн.

Зокрема, апелянт зазначає, що з боку відповідача відсутня вина, яка є обов'язковою для стягнення збитків.

Також, відповідач вказує на те, що складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень саме державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але ж ніяк не до повноважень працівників Управління земельних відносин Харківської міської ради.

Окрім того, на думку апелянта, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку.

Позивач через канцелярію суду надав відзив на скаргу (вх. №6521 від 02.08.2013 року), в якому просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

До судового засідання, яке відбулося 04.09.2013 року, з'явились прокурор, позивач та відповідач, які підтримали свої вимоги та заперечення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши відповідача, колегія суддів встановила наступне.

На підставі договору купівлі-продажу №99 від 24 січня 2011 року право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №2-5 нежитлової будівлі літ. "АИ-1" загальною площею 308,2 кв.м. по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові зареєстровано за Приватним підприємством "ЮНІСОФТ", що підтверджується витягом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності від 28 січня 2011 року № 28814042.

На підставі договору купівлі-продажу № 16 від 25 січня 2011 року нежитлові приміщення 1-го поверху №1 нежитлової будівлі літ. "АИ-1" загальною площею 2013,7 кв.м. по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові зареєстровано за Приватним підприємством "ЮНІСОФТ", що підтверджується витягом Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію права власності від 28 січня 2011 року № 28813954.

Рішенням Харківської міської ради від 06 квітня 2011 року №288/11 Приватному підприємству "ЮНІСОФТ" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовано 0,8600 га. по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування складської будівлі.

Відповідно до листа Управління Держкомзему у м. Харкові від 23 травня 2012 року № 3014/08 в управлінні не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування на земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13

Матеріали справи свідчать про те, що на теперішній час відповідачем право оренди земельної ділянки площею 0,8600 га. по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові у відповідності до положень діючого земельного законодавства не оформлено, у зв'язку з чим земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою.

За результатами проведеної перевірки, яка проведена Управлінням земельних відносин Харківської міської ради на підставі статті 189 Земельного кодексу України в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові № 2599/12 від 31 липня 2012 року, відповідно до якого встановлено, що вищевказана земельна ділянка загальною площею 0,8600 га. використовується Приватним підприємством "ЮНІСОФТ" без правовстановлюючих документів, що є порушенням положень статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Під час обстеження велась фотозйомка та здійснювався контрольній замір площі земельної ділянки інженером-геодезистом за допомогою електронного тахеометру Trimble NIPR-332 № 020366 з урахуванням вимог статей 1, 34 Закону України "Про землеустрій".

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 17 жовтня 2012 року № 629 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт про визначення збитків № 266 від 14 серпня 2012 року, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання Приватним підприємством "ЮНІСОФТ" земельної ділянки загальною площею 0,8600 га. за адресою: м. Харків, вул. Морозова, 13-Б складає 251509,86 грн.

Відповідно до розрахунку розміру збитків за використання відповідачем земельної ділянки по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові загальною площею 0,8600 га. для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (виробничі приміщення) (землі промисловості) збитки нараховані за період з 29 січня 2011 року по 01 серпня 2012 року.

З метою врегулювання даного спору у досудовому порядку відповідно до вимог статей 6, 9 Цивільного кодексу України та статей 5, 6 Господарського процесуального кодексу України управлінням земельних відносин відповідачу запропоновано відшкодувати Харківській міській раді завдані збитки, що підтверджується наступним.

Листом - повідомленням управляння земельних відносин Харківської міської ради від 02 серпня 2012 року № 9495/0/84-12 Приватне підприємство "ЮНІСОФТ" запрошено на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам.

Крім того, листом - повідомленням від 19 жовтня 2012 року № 12385/0/84-12 управління земельних відносин Харківської міської ради відповідачу запропоновано добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Станом на час звернення прокурора до суду з позовною заявою, вимоги, викладені у листах повідомленнях відповідачем не виконані.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов висновку про наявність протиправної поведінки та вини відповідача у вигляді використання спірної земельної ділянки без правовстановлювальних документів в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, вважає його помилковим та незаконним. Така позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

По-перше, розглядаючи позовні вимоги про стягнення збитків, суд повинен встановити правові підстави для стягнення з відповідача недоотриманого доходу.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 цієї статті визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.225 Господарського кодексу України).

Неодержаний прибуток - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Наведені правові норми вказують на те, що недоотриманий прибуток, який просить стягнути прокурор, за своєю правовою природою є збитками.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Підставою для відповідальності у вигляді збитків, завданих порушенням договору є наявність цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність збитків (їх розмір), протиправна поведінка заподіювача (порушення умов договору); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина.

Згідно п.3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди, крім спеціальних норм, повинні брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК України, частини другої статті 224 ГК України. Крім того, для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою

та збитками і вини), так і ступінь вини в розумінні статті 1193 ЦК України.

У розгляді таких справ суди мають враховувати обставини вчинення господарюючими суб'єктами дій щодо оформлення відповідного землекористування та факти своєчасного виявлення контролюючими органами користування земельними ділянками без оформлення правовстановлюючих документів, а також вчинення дій щодо спонукання суб'єкта оформити право землекористування.

Матеріали справи свідчать, що ПП «Юнісофт» правомірно набуло право власності на нерухоме майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу від 24.01.2011 року.

За змістом статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить

право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Рішенням Харківської міської ради від 06.04.2011 року №288/11 ПП "Юнісофт" затверджено матеріали вибору місця розташування земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею, орієнтовано 0,8600 га. по вул. Морозова, 13-Б у м. Харкові для експлуатації та обслуговування складської будівлі.

ПП «Юнісофт» було замовлено та виконано ТОВ «Барвінок Зем» проект землеустрою.

В ході проведення робіт по розробці проекту землеустрою за допомогою зйомки та програми «Інвент-ГРАД» була отримана фактична площа земельної ділянки 0,8283 га для експлуатації та обслуговування складської будівлі і на даний час проект землеустрою знаходиться на визначенні кадастрового номеру у відділі державного земельного кадастру в Управлінні Держкомзему у місті Харкові.

Тобто, на даний момент триває законодавчо визначена довготриваюча процедура оформлення оренди земельної ділянки ПП "ЮНІСОФТ" і відповідач здійснив всі необхідні та залежні від нього дії для оформлення договору оренди спірної земельної ділянки.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» господарським судам необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що факт здійснення відповідачем всіх необхідних та законодавчо визначених дій для укладення договору оренди земельної ділянки, виключає наявність вини з боку ПП «Юнісофт».

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегією суддів встановлено, що позивач не довів належними доказами ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції протиправної поведінки відповідача, що повністю підтверджується матеріалами справи.

Ані прокурором, ані позивачем не надано суду належних та допустимих доказів протиправних дій або бездіяльності відповідача, як то акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис тощо.

Окрім того, необхідно враховувати, що відповідно до приписів ст.142 Господарського кодексу України прибуток суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язань.

Водночас, спірна сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин.

За таких обставин, наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Втім, позивачем не вживалися заходи щодо одержання доходів у вигляді орендної плати, а також заходи, спрямовані на уникнення збитків. Зокрема, прокурор та орган місцевого самоврядування не надали суду доказів здійснення ними відповідних заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Відтак, за відсутності вини відповідача, відсутні й правові підстави для стягнення збитків у вигляді неодержаного прибутку через не укладення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України.

По-друге, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 N110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 N963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав (п.3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Відсутність таких документів в сукупності виключає можливість нарахування збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Колегія суддів зауважує, що зазначені вище документи відсутні як в самій позовній заяві, так і в матеріалах Акту №266 про визначення збитків від 14.08.2012 року, який був затверджений Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 17 жовтня 2012 року № 629 "Про затвердження акту про визначення збитків".

В той же час, відповідно до ст.188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (в даному випадку - Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області), а згідно зі ст.10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень саме державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але аж ніяк не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Тобто, компетентним органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель є саме Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, а не Управління земельних відносин Харківської міської ради.

Тому, Акт №2599/12 від 31 липня 2012 року, складений за результатами перевірки, яка проведена Управлінням земельних відносин Харківської міської ради на підставі статті 189 Земельного кодексу України в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, не може сприйматись судом в якості підстави для нарахування відповідачу збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

По-третє, згідно ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Згідно ст.157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власниками землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМУ від 19.04.1993 року №284, відшкодуванню підлягають, серед іншого, збитки власникам землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В той же час, ст.156 Земельного кодексу України, на відміну від п.5.1. наведеного вище Порядку, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як не оформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування.

Згідно пункту 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування. Тобто, законодавством не передбачено можливості встановлення органами місцевого самоврядування підстав для відшкодування шкоди.

В даному випадку Харківська міська рада діє не як публічний орган (орган місцевого самоврядування), рішення якого обов'язкові для виконання відповідно до її компетенції, а як сторона земельних правовідносин - землевласник. Тобто, Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області від 17 жовтня 2012 року № 629 "Про затвердження акту про визначення збитків" є внутрішнім документом, що визначає в такий спосіб розмір збитків для звернення до суду, і не є правовою підставою для нарахування збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові від 27.09.2011 року у справі №5023/338/11.

Враховуючи відсутність з боку відповідача вини, підстав для нарахування збитків, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд неправомірно стягнув з відповідача збитки, застосувавши ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, ст.22 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення збитків.

У зв'язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі №922/2152/13 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, яким в позові слід відмовити.

Зважаючи на наведене та керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01 липня 2013 року по справі №922/2152/13 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Повний текст постанови складено 09.09.2013 року.

Головуючий суддя В. П. Бондаренко

Суддя В. В. Россолов

Суддя П.В. Тихий