Постанова № 33452143, 10.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 902/531/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Мамченко Ю.А. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Саган І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" на рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2013 року у справі № 902/531/13 (суддя Білоус В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат"

про розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011, укладеного 08.09.2011 року між ТзОВ "Енмарк" та ТзОВ "ПМК Адат" і про зобов'язання ТзОВ "ПМК Адат" повернути ТзОВ "Енмарк" екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, реєстраційний номер 52739 АА, заводський номер DHKHEL WOE 70002140, вартістю 191625 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Дейнеко П.В., за довіреністю

відповідача - Шамраєнко А.В., за довіреністю

Розпорядженням Голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Коломис В.В., змінено склад колегії суддів у справі № 902/531/13. Утворено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Огороднік К.М., суддя Мамченко Ю.А., суддя Тимошенко О.М.

В судовому засіданні 10.09.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енмарк" (далі - ТзОВ "Енмарк") звернулось до господарського суду Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК Адат" (далі - ТзОВ "ПМК Адат") про розірвання договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011, укладеного 08.09.2011 року між ТзОВ "Енмарк" та ТзОВ "ПМК Адат" та про зобов'язання ТзОВ "ПМК Адат" повернути ТзОВ "Енмарк" екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, реєстраційний номер 52739 АА, заводський номер DHKHEL WOE 70002140, вартістю 191625,00 грн.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.07.2013 року у справі № 902/531/13 в позові відмовлено. Визнано недійсним договір фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 року укладений між ТзОВ "Енмарк" і ТзОВ "ПМК Адат". Здійснено розподіл судових витрат у відповідності до ст. 49 ГПК України. Стягнуто з ТзОВ "Енмарк" в дохід державного бюджету 1000,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених ухвалою суду. Стягнуто з ТзОВ "ПМК Адат" в дохід державного бюджету 1500,00 грн. штрафу за ухилення від вчинення дій покладених ухвалою суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Як на підставу для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення, позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.

08.09.2011 року між ТзОВ "Енмарк" в особі директора Самченко А.А. (лізингодавець) та ТзОВ "ПМК Адат" в особі директора Кізь І.С. (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № ФЛ - 54/2011 (далі - Договір лізингу, Договір). Відповідно до п. 3 Договору лізингу лізингодавець набуває у власність предмет лізингу та надає його лізингоодержувачу за плату у володіння та користування на умовах даного Договору та Правил фінансового лізингу (Додаток № 1 до даного Договору). Найменування предмета лізингу та його технічні характеристики вказані в Специфікації (Додаток № 2 до даного Договору). Згідно п. 4 Договору лізингу продавцем предмета лізингу є ТзОВ "Кредит Європа Лізинг". Всі платежі за даним договором сплачуються в українській гривні, згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 3 до даного Договору) (п. 5 Договору лізингу). Загальна сума договору лізингу складає 1369618,29 грн. (п. 5.1. Договору лізингу). Перший лізинговий платіж складає 438000,00 грн. (п. 5.1.1. Договору лізингу). Останній лізинговий платіж складає 30100,32 грн. (п. 5.1.2. Договору лізингу). Вказаний договір підписано директором ТзОВ "Енмарк" Самченко А.А. та директором ТзОВ "ПМК Адат" Кізь І.С., скріплено відтисками печаток сторін договору. Згідно Додатку № 2 до Договору лізингу (Специфікація Предмета лізингу), предметом лізингу є Екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, № DHKHELWOE70002140, вартістю 1095000, 00 грн. Додатковою угодою № 1 до Договору лізингу сторони затвердили Додаток № 3 до Договору лізингу - Графік лізингових платежів, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплатити щомісячні лізингові платежі протягом 24 місяців загальною сумою 1369618,29 грн.

Відповідно до Акту приймання - передачі до Договору фінансового лізингу 23.09.2011 року ТзОВ "Енмарк" передало, а ТзОВ "ПМК АДАТ" прийняло у фінансовий лізинг Екскаватор DOOSAN SOLAR 340LCV, № DHKHELWOE70002140. У вказаному акті вказано, що майно є власністю Лізингодавця до моменту виконання всіх зобов'язань за Договором лізингу.

08.09.2011 року між ТзОВ "Кредит Європа Лізинг" (продавець) та ТзОВ "Енмарк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 080912, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю Екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 340LCV, заводський № DHKHELWOE70002140, номер двигуна DE12TIS705562EC (товар), а покупець прийняти у власність та сплатити продавцю загальну вартість товару. Загальна вартість товару разом з ПДВ 20% становить 1040000,00 грн. Оплата за договором здійснюється на поточний рахунок продавця в такому порядку: покупець сплачує продавцеві аванс у розмірі 400000,00 грн., в строк не пізніше 14.09.2011 року включно; основна оплата товару здійснюється покупцем за вирахуванням раніше сплаченого авансу у строк два робочі дні з моменту зняття товару з обліку та отримання покупцем підтверджуючих документів, як це визначено в п. 4.1. Договору. Права власності на товар у покупця виникає з моменту 100% оплати вартості товару та підписання Акту прийому-передачі товару.

23.09.2011 року між ТзОВ "Кредит Європа Лізинг" в особі генерального директора Мурата А.А., головного бухгалтера Сафронової Г.Ю. та ТзОВ "Енмарк" в особі директора Самченко А.А. укладено Акт приймання-передачі, згідно якого ТзОВ "Кредит Європа Лізинг" передало, а ТзОВ "Енмарк" прийняло екскаватор гусеничний DOOSAN SOLAR 340LCV, заводський № DHKHELWOE70002140, номер двигуна DE12TIS705562EC, 2008 рік випуску, загальною вартістю 1040000, 00 грн.

Місцевий господарський суд, розглянувши справу, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет іпотеки. При цьому зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу № 080912 від 08.09.2011 року та Акту приймання-передачі від 23.09.2011 року до вказаного договору, позивач набув право власності на предмет договору лізингу лише 23.09.2011 року, тобто на момент укладення договору лізингу (08.09.2011 року) не був власником майна, що передавалось лізингоодержувачу (відповідачу). Відтак, господарський суд Вінницької області дійшов висновку про невідповідність укладеного договору фінансового лізингу вимогам цивільного законодавства, що в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України є підставами для визнання правочину недійсним, скористався наданим п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України правом та визнав Договір лізингу недійсним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного. Спірні відносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України та Законом України "Про фінансовий лізинг". Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Правовий аналіз вказаних норм цивільного права дає змогу встановити, що лізингодавцеві дійсно належить право на укладення договору лізингу, предметом якого є товар який буде придбаний ним у майбутньому, однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем набуто право власності та передано у фактичне володіння предмет Договору лізингу лише 23.09.2011 року. Таким чином, станом на 08.09.2011 року позивач у справі (лізингодавець) не набув права власності на предмет договору лізингу. В силу приписів ст. 806 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що між сторонами у справі укладено договір непрямого лізингу, законодавчі вимоги до якого встановлюють необхідність наявності належним чином оформленого права власності на предмет лізингу на момент укладення такого договору, тобто момент отримання (оформлення) права власності на такий предмет повинен передувати у часі як моменту укладення договору лізингу, так і сплаті лізингових платежів. З вказаним пов'язується також момент виникнення зобов'язань за договором, адже сплата лізингових платежів за договором повинна здійснюватись лише за переданий товар, оскільки остання включає в себе також і відшкодування вартості предмета лізингу. З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо суперечності договору лізингу приписам цивільного законодавства, відтак і наявності підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання такого договору недійсним.

Отже, рішення господарського суду Вінницької області у справі, в частині визнання договору фінансового лізингу № ФЛ-54/2011 від 08.09.2011 року укладеного між ТзОВ "Енмарк" і ТзОВ "ПМК Адат" недійсним, слід залишити без змін.

Щодо необхідності зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. При цьому пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Окрім того, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно. Під час розгляду даної справи місцевий господарський суд правомірно та підставно прийшов до висновку про те, що відсутні підстави для зупинення провадження по справі, оскільки він самостійно може повно встановити та повно з'ясував обставини, які мають значення для правильного розгляду поданої позовної заяви.

З огляду на наведене, суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що з огляду на те, що розірвати договір з підстав визначених в законі, договорі, можна лише договір який не суперечить закону, тому позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу, з підстав невиконання відповідачем грошових зобов'язань, задоволенню не підлягають в зв'язку із визнанням судом договору фінансового лізингу недійсним. У зв'язку з вищевказаним, не підлягають задоволенню також позовні вимоги і про повернення предмету лізингу, оскільки підставою цих позовних вимог було невиконання відповідачем грошових зобов'язань щодо лізингових платежів, розірвання договору, а не визнання недійсним договору, ст. 216, ст. 1212 ЦК України, з чим судова колегія також погоджується.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 1 ст. 83 ГПК України таке право надано суду при прийнятті рішення у справі. Вказаною статтею процесуального закону також надано суду право на стягнення в доход Державного бюджету України штрафу за ухилення від вчинення дій, покладеним господарським судом на сторону. Отже, відсутні підстави також і для зміни чи скасування судового рішення у справі в частині стягнення штрафу з сторін у справі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Вінницької області судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енмарк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 23.07.2013 року у справі № 902/531/13 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Тимошенко О.М.