Постанова № 33451927, 13.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2013 р. справа №905/3096/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Малашкевича С.А.

Суддів Ломовцевої Н.В. , Ушенко Л.В.

при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши апеляційну скаргу Максименко Г.П. Федоренко Д. А. - за довір. Жевагін Б. І. - за довір. Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялтана рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013 року у справі№ 905/3096/13 (суддя: Захарченко Г.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшин», м. Донецькдо відповідача: Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялтапро визнання недійсним договору купівлі - продажу від 09.08.04р. та застосування наслідків недійсності правочину,В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.06.2013 року у справі 905/3096/13 задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн», м. Донецьк до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму», м. Ялта про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.04р., внаслідок чого:

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09.08.04р., вчинений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму;

Зобов`язано Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» (98612, Автономна Республіка Крим, м.Ялта, вул.Кривошти, б.27; ЄДРПОУ 03348005) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» (83003, м.Донецьк, вул.Калузька, б.10, ЄДРПОУ 28654561) нерухоме майно, що розташоване за адресою м.Ялта, смт.Гаспра, вул.Алупкинське шосе, 60: резервуар чистої води «Марат» ємністю 1000куб.м., стіни й перекриття з залізобетону, ширина - 15 метрів, висота - 5,5 метрів, з двома чавунними люками, чотирма вентиляційними ковпаками, двома металевими дробинами висотою - 5,5 метрів; допоміжні приміщення - подаюча камера №2, фундамент бутовий висотою - 0,8 метрів, стіни з цегли, ширина - 3,7 метрів, довжина - 5,96 метрів, висота - 1,8 метрів, перекриття залізобетонні плити, з двома засувками діаметром 200мм., двома чавунними засувками діаметром 200мм., одною засувкою діаметром 125мм., водоміром діаметром 200мм.; допоміжні приміщення - видаткова камера-колодязь №3, цегляні стіни, висота - 0,9 метрів, перекриття - металеві дверцята з однією чавунною засувкою діаметром 100мм., однією засувкою діаметром 200мм.; санітарну зону, огородження металеві ґрати висотою - 2 метри, довжиною - 3,1 метри, в кількості 47 штук, загальною довжиною - 107 метрів, підпірна стіна - бутова, висота - 2,6 метра, довжина - 25 метрів, розташована на земельній ділянці площею 2 500 кв.м.; металевий водовідвід від резервуару чистої води «Марат» до кінцевої камери діаметром 200мм., довжиною 580 метрів; металевий водовідвід від резервуару чистої води «Марат» до ЦТП діаметром 200мм., довжиною 450 метрів.

Стягнуто з Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» витрати по сплаті судового збору в сумі 7026,87грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування підстав для його скасування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Зокрема, апелянт по-перше, не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стосовно безпідставності спливу строку позовної давності, по-друге, вказує на відсутність в матеріалах справи доказів того, що договір був підписаний саме генеральним директором ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» Петренко Г. А., як і доказів, які б підтверджували факт його відпустки; по-третє, що стосується висновку експерта стосовно вартості відчужуваного майна, то відповідно до п.1.3. договору вказано, що вартість майна була визначена згідно висновку експерта; в четвертих, вказує на відсутність доказів того, що спірний договір укладений всупереч волі директора ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» Петренко Г. А. Тобто позивач не довів, що вищезазначений договір було укладено під впливом помилки, обману, тяжкої обставини чи зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою. У зв`язку з чим, вважає необґрунтованими твердження суду першої інстанції стосовно того, що договір укладено з порушенням порядку, передбаченого Статутом ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» і всупереч його волі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу від 09.09.2013 р. № 09/09/13 доводи апеляційної скарги заперечив, з мотивів, викладених у відзиві.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників сторін, які прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.

09 серпня 2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лікувальний комплекс «Марат» (продавець) та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (покупець) був укладений договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує споруди - резервуар чистої води ємністю 1000куб.м., з розвідною мережею, обладнанням та допоміжними приміщеннями згідно акту приймання-передачі майна на земельній ділянці, розташованій за адресою м.Ялта, смт. Гаспра, вул.Алупкинське шосе-60.

Відповідно до п.2.1 договору продавець зобов'язаний передати майно, вказане в п.1.1 договору в п'ятиденний строк з моменту підписання договору. У п.2.2 договору встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити вказане в п.1.1 договору майно до 30.08.04р.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що вартість вказаного майна визначається сторонами в сумі 293993,28грн., згідно висновку експерта.

У п. 3.1. договору сторони узгодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного його виконання.

Пунктом 3.2. договору сторони визначили, що договір вважається виконаним з моменту підписання акту-приймання передачі майна, визначеного в п.1.1 договору та оплати покупцем коштів, згідно умов договору

Актом приймання передачі від 09.08.04р. підтверджується передача продавцемь покупцю майна, що розташоване за адресою м.Ялта, смт.Гаспра, вул.Алупкинське шосе, 60:

1. резервуар чистої води «Марат» ємністю 1000куб.м., стіни й перекриття з залізобетону, ширина - 15 метрів, висота - 5,5 метрів, з двома чавунними люками, чотирма вентиляційними ковпаками, двома металевими дробинами висотою - 5,5 метрів;

2. допоміжні приміщення - подаюча камера №2, фундамент бутовий висотою - 0,8 метрів, стіни з цегли, ширина - 3,7 метрів, довжина - 5,96 метрів, висота - 1,8 метрів, перекриття залізобетонні плити, з двома засувками діаметром 200мм., двома чавунними засувками діаметром 200мм., одною засувкою діаметром 125мм., водоміром діаметром 200мм.;

3. допоміжні приміщення - видаткова камера-колодязь №3, цегляні стіни, висота - 0,9 метрів, перекриття - металеві дверцята з однією чавунною засувкою діаметром 100мм., однією засувкою діаметром 200мм.;

4. санітарна зона, огородження металеві ґрати висотою - 2 метри, довжиною - 3,1 метри, в кількості 47 штук, загальною довжиною - 107 метрів, підпірна стіна - бутова, висота - 2,6 метра, довжина - 25 метрів, розташована на земельній ділянці площею 2 500 кв.м.;

5. металевий водовідвід від резервуару чистої води «Марат» до кінцевої камери діаметром 200мм., довжиною 580 метрів; металевий водовідвід від резервуару чистої води «Марат» до ЦТП діаметром 200мм., довжиною 450 метрів.

Згідно Статуту позивача, в редакції 2013 рорку, ТОВ «Едельвейс Еволюшн» створено шляхом виділу з ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат». Відповідно до передавального акту станом на 26.03.13р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельвейс Еволюшн» передані права та обов'язки за договором купівлі-продажу від 09.08.04р.

Таким чином,ТОВ «Едельвейс Еволюшн» є правонаступником ТОВ «Лікувальний комплекс «Марат» в частині взаємовідносин, що виникли за договором купівлі-продажу від 09.08.04р.

Згідно статуту відповідача Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму» є правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму на підставі постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.05р. №540.

Позивач вважає, що зазначений договір підлягає визнанню недійсним, з підстав того, що відчуження майна відбувалось з порушенням порядку, встановленого Статутом ЛК «Марат», у зв`язку з тим, що спірний правочин з боку ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" підписаний особою, яка не мала повноважень на укладення оспорюваного договору, наслідком чого позивач вважає, що нерухоме майно, яке є власністю позивача, вибуло із його володіння без його волевиявлення.

Суд першої інстанції позов задоволений у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09.08.2004 р., що був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс «Марат» та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму та застосування реституції відповідно до ст. 216 ЦК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як визначено у Постанові Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 7 ст. 176 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.Підставами для визнання спірного правочину недійсним позивач вказує те, що спірний правочин з боку ТОВ "Лікувальний комплекс "Марат" був підписаний особою, яка не мала повноважень на укладення оспорюваного договору, оскільки на момент підписання договору генеральний директор підприємства Петренко Г. А. на підставі наказу № 06/35 від 06.08.2004 р. знаходився у щорічній відпустці з 7 по 21 серпня 2004 р., а також те, що такий правочин був вчинений з порушенням порядку встановленого Статутом цього товариства, а саме всупереч розділу 6 статуту, при відчуженні майна, що становило предмет договору, не було викликано експерта з оцінки, а також при підписанні договору не було повідомлено учасників товариства про майбутні операції з продажу нерухомого майна.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з юридичними особами.

Згідно із ст.4 Закону України «Про господарські товариства» товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Відповідно до п.1.2 з Статуту ТОВ «ЛК «Марат» в редакції 2002р., що діяла на час укладення спірного правочину, засновниками (учасниками) товариства є: Федерація незалежних профспілок Криму, Приватне підприємство «Хелп» та Приватне підприємство «Фламінго».

Пунктом 6.18 Статуту ТОВ «ЛК «Марат» встановлено, що виконавчим органом товариства є генеральний директор, що здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Генеральний директор в межах своєї компетенції має право визначати організаційну структуру Товариства, затверджувати правила, процедури та інші внутрішні документи товариства, визначати умови оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філіалів і представництв, здійснювати операції по здачі в оренду до 5 років, операцій по заставі, продажу рухомого і нерухомого майна (з обов'язковим викликом експерта по оцінці), по списанню і реалізації малоцінного інвентарю.

Як встановлено, договір купівлі-продажу від 09.08.04р. від імені продавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат") був підписаний генеральним директором підприємства Петренко Г.А., який діяв на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" в редакції 2002р.

Згідно наказу ТОВ «ЛК «Марат» № 06/35 від 06.08.2004 р. (а.с. 15) вбачається, що на час укладення спірного правочину - 09.08.2004 р., генеральний директор товариства - Петренко Геннадій Анатолійович знаходився у щорічній відпустці з 07 по 21 серпня 2004 року включно. В період знаходження Петренка Г. А. у відпустці на підставі наказу 06/36 від 06.08.2004р.(а.с. 56) тимчасово виконуючим обов'язки генерального директора на період з 07 по 21 серпня 2004 року був призначений комерційний директор Петренко Геннадій Геннадійович, якому було передано право підпису за керівника усіх договорів, що укладаються, а також бухгалтерської та податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час знаходження генерального директора Петренко Г.А. у відпустці, тимчасово припиняються повноваження останнього, як керівника (органу) юридичної особи, яку він мав представляти у відповідних правовідносинах, а тому Петренко Г. А. не міг здійснювати від імені товариства функції представництва, у тому числі розпоряджатися належним Товариству з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат" майном шляхом вчинення спірного правочину.

Стосовно укладення спірного правочину з порушенням встановленого Статутом порядку, зокрема в частині не проведення експертної оцінки майна та не повідомлення учасників товариства про відчуження спірного майна, суд виходить з наступного.

Відповідно до розділу 6 (п. 6.18) Статуту ТОВ «ЛК «Марат» в редакції 2002 року (яка діяла на час укладення спірного правочину) до компетенції генерального директора входить у тому числі здійснення операцій з продажу рухомого та нерухомого майна (з обов`язковим викликом експерта по оцінці). Генеральний директор повідомляє учасників товариства про майбутні операції по вищезазначених угодах (у тому числі, щодо продажу рухомого і нерухомого майна). Тобто, даним Статутом був встановлений певний порядок укладення таких правочинів.

В матеріалах справи відсутні відомості про проведення експертної оцінки майна та складення відповідного звіту. Відповідачем цього факту не спростовано.

Крім того, листом №20/04 від 20.04.13р. ПП «Хелп», яке на час укладення спірного правочину було учасником ТОВ «ЛК «Марат», повідомило, що на момент укладення договору купівлі-продажу від 09.08.04р. генеральний директор ТОВ «ЛК «Марат» не повідомив ПП «Хелп» про здійснення продажу резервуару чистої води ємністю 1000куб.м., з розвідною мережею, обладнанням та допоміжними приміщеннями на земельній ділянці, розташованій за адресою м.Ялта, смт.Гаспра, вул.Алупкинське шосе-60. Доказів повідомлення іншого учасника ТОВ «ЛК «Марат» - ПП «Фламінго» також не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердженість документальними доказами факту повідомлення учасників ТОВ «ЛК «Марат» про майбутнє відчуження спірного майна та про порушення при укладені оспорюваного правочину встановленої процедури відчуження майна.

За таких обставин, слід вважати, що майно, внаслідок укладення спірного правочину, вибуло з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувальний комплекс "Марат", поза його волею.

Доказів схвалення спірного правочину в наступному ТОВ «ЛК «Марат», відповідно до ст.241 Цивільного кодексу України, суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про недійсність спірного правочину.

Позивачем заявлені також вимоги про застосування реституції відповідно до ст. 216 ГК України.

Статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги.

Пунктом 10 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 встановлено, що реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на час розгляду справи відповідач залишається власником нерухомого майна, розташованого за адресою м.Ялта, смт.Гаспра, вул.Алупкинське шосе, 60, а саме: резервуара чистої води "Марат" ємністю 1000куб.м., стіни й перекриття з залізобетону, ширина - 15 метрів, висота - 5,5 метрів, з двома чавунними люками, чотирма вентиляційними ковпаками, двома металевими дробинами висотою - 5,5 метрів; допоміжні приміщення - подаюча камера №2, фундамент бутовий висотою - 0,8 метрів, стіни з цегли, ширина - 3,7 метрів, довжина - 5,96 метрів, висота - 1,8 метрів, перекриття залізобетонні плити, з двома засувками діаметром 200мм., двома чавунними засувками діаметром 200мм., одною засувкою діаметром 125мм., водоміром діаметром 200мм.; допоміжних приміщень - видаткова камера-колодязь №3, цегляні стіни, висота - 0,9 метрів, перекриття - металеві дверцята з однією чавунною засувкою діаметром 100мм., однією засувкою діаметром 200мм.; санітарної зони, огородження металеві ґрати висотою - 2 метри, довжиною - 3,1 метри, в кількості 47 штук, загальною довжиною - 107 метрів, підпірна стіна - бутова, висота - 2,6 метра, довжина - 25 метрів, розташована на земельній ділянці площею 2 500 кв.м.; металевого водовідводу від резервуару чистої води "Марат" до кінцевої камери діаметром 200мм., довжиною 580 метрів; металевий водовідвід від резервуару чистої води "Марат" до ЦТП діаметром 200мм., довжиною 450 метрів. Знаходження переліченого майна у власності відповідача підтверджується довідкою про балансову належність спірного майна та копією інвентарної картки відповідача (а.с. 135, 136).

Враховуючи, що спірний договір купівлі-продажу від 09.08.2004 р., який укладений між ТОВ «ЛК «Марат» та Виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму визнано недійсним, а також доведеність знаходження спірного майна у власності відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про повернення зазначеного вище майна позивачу.

Доводи апелянта стосовно невірного застосування судом першої інстанції правил щодо обчислення строків позовної давності відхиляються як безпідставні.

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що строк позовної давності за спірними вимогами не порушено, оскільки про факт продажу спірного майна позивач дізнався лише у березні 2013 року, коли на підставі наказу № 11/2 від 11.03.2013 р. було проведено інвентаризацію майна товариства.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013 р. у справі № 905/3096/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства південного берега Криму», м.Ялта - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 05.06.2013 у справі № 905/3096/13 - залиши без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: Н.В. Ломовцева

Л.В. Ушенко

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3 у справу

4 ДАГС