Постанова № 33451860, 09.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2013 р. Справа№ 910/10854/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Приходько І.А. - довіреність б/н від 19.03.2013 року,

від відповідача: Ханович К.В. - довіреність № 5427 від 23.07.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ЕРДЕ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року

у справі № 910/10854/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Українського консорціуму „Екосорб"

до Публічного акціонерного товариства „ЕРДЕ Банк"

про визнання недійсним іпотечного договору від 27.04.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Український консорціум „Екосорб" звернувся до господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ „ЕРДЕ Банк" про визнання недійсним іпотечного договору від 27.04.2011 року, укладеного між позивачем і відповідачем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. за реєстровим № 573.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року (повний текст рішення підписано 09.08.2013 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ „ЕРДЕ Банк" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Український консорціум „Екосорб" у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ПАТ „ЕРДЕ Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року для розгляду справи № 910/10854/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 09.09.2013 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу та письмові пояснення до нього, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „ЕРДЕ Банк" задовольнити з підстав викладених вище.

Представник позивача проти доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив суд апеляційну скаргу ПАТ „ЕРДЕ Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 09.09.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „ЕРДЕ Банк" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.04.2011 року між ПАТ „ЕРДЕ Банк" (кредитодавець) та Лисенко Ольгою Миколаївною (позичальник) укладено кредитний договір № К-26/11 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого, в редакції додаткової угоди № 04 від 10.08.2012 року, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти (кредит) у сумі 2 750 017,68 доларів США.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, 27.04.2011 року між Українським консорціумом „Екосорб" (іпотекодавець) та ПАТ „ЕРДЕ Банк" (іпотекодержатель), що є майновим поручителем Лисенко Ольги Миколаївни, укладено іпотечний договір (надалі - іпотечний договір), відповідно до п. 2.1. якого позивач, з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав, а відповідач прийняв в іпотеку в порядку та на умовах, визначених цим договором, майнові права на нерухоме майно, а саме: майнові права на нежитлові приміщення в об'єкті незавершеного будівництва готовністю 85%, творчих майстерень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12-1, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 загальною площею 3 851,3 кв.м., та на офісні приміщення № 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11-1, 13 загальною площею 1 874,39 кв.м., що складає 18/100 часток житлового будинку, що знаходяться на земельній ділянці, кадастровий № 3222485903:02:001:0002, призначення - для розміщення багатоповерхового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Коцюбинського, буд. 9, та які належать позивачу на праві власності, на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіної Н.В. за реєстровим номером 1-2986, рішення органу місцевого самоврядування № 9 від 27.07.2006 року 3-ї сесії 5-го скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, дозволу на виконання будівельних робіт № 11/04-03/07 від 20.02.2007 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації (надалі - предмет іпотеки).

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В.О. 27.04.2011 року і зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 537.

Згідно з п. 2.2. іпотечного договору, предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма приналежностями

Відповідно до п. 2.3., 2.3.2. іпотечного договору, вартість предмету іпотеки становить 21 475 570,00 грн.

У пункті 3.1.1. іпотечного договору сторонами визначено, що іпотекодавець підтверджує, що предмет іпотеки є приватною власністю позивача та останній вправі ним розпоряджатися, і на нього (предмет іпотеки) може бути звернуто відповідачем стягнення без жодних обмежень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що предмет іпотеки на час передачі його в іпотеку, не введений в експлуатацію та був об'єктом незавершеного будівництва, а тому передача в іпотеку майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, у відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку" мала здійснюватися шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач вважає, що іпотечний договір було укладено з недодержанням ст. 203 ЦК України, що в силу положень ст. 215 ЦК України є підставою для визнання судом іпотечного договору недійсним.

Іпотека в силу ст. 575 ЦК України є окремим видом застави нерухомого майна.

Відповідно до ст. 576 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору), предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки є Закон України „Про іпотеку" № 898-IV від 05.06.2003 року.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 Закону України „Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору), предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Як зазначалось вище, згідно іпотечного договору предметом іпотеки є майнові права на нерухоме майно, а саме: майнові права на нежитлові приміщення в об'єкті незавершеного будівництва готовністю 85%, творчих майстерень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12-1, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 загальною площею 3 851,3 кв.м., та на офісні приміщення № 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11-1, 13 загальною площею 1 874,39 кв.м., що складає 18/100 часток житлового будинку, що знаходяться на земельній ділянці, кадастровий № 3222485903:02:001:0002, призначення - для розміщення багатоповерхового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Коцюбинського, будинок 9, та які належать позивачу на праві власності, на підставі договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори Дудкіної Н.В. за реєстровим номером 1-2986, рішення органу місцевого самоврядування № 9 від 27.07.2006 року 3-ї сесії 5-го скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, дозволу на виконання будівельних робіт № 11/04-03/07 від 20.02.2007 року, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації.

З наявних в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006 року, укладеного між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою та Українським консорціумом „Екосорб", акту про перенесення в натуру та передачу на зберігання межових знаків зовнішньої межі земельної ділянки УК „Екосорб" загальною площею 21,7980 га під будівництво високо поверхової секційної житлової забудови в межах с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області від 17.12.2006 року, акту про встановлення на місцевості межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків користувачу земельної ділянки УК „Екосорб" від 31.07.2006 року, рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 9 від 27.07.2006 року „Про передачу в оренду земельної ділянки Українському консорціуму „Екосорб", вбачається, що земельна ділянка, кадастровий № 3222485903:02:001:0002, загальною площею 21,7980 га, розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, в межах населеного пункту села Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, надана в оренду Українському консорціуму „Екосорб" строком на 10 років для розміщення багатоповерхового комплексу з загальноосвітньою школою та дитячим дошкільним закладом і приміщеннями торгового, медичного та культурно-спортивного призначення.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, що в договорі оренди земельної ділянки від 23.08.2006 року не зазначено про обмеження щодо передання вказаної земельної ділянки в іпотеку.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України „Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них.

З положень вищевказаної норми вбачається, що при передачі в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва в іпотеку передаються права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єкти незавершеного будівництва та майнові права на них.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду, що передача однієї з складових предмету іпотеки, в даному випадку, майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, здійснюється шляхом передачі всіх складових предмета іпотеки, визначених ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку", в тому числі, і прав на земельну ділянку.

Пунктом 40 постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва. Якщо будівля (споруда), у тому числі й об'єкт незавершеного будівництва, що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, такий об'єкт нерухомості передається в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій він розташований (статті 5- 6, 16 Закону України „Про іпотеку"). Те саме стосується й земельної ділянки, яка на час укладення договору іпотеки знаходилась у користуванні іпотекодавця, а на момент вирішення спору - в його власності. У зв'язку із цим при зверненні стягнення на будівлю (споруду) чи об'єкт незавершеного будівництва при наведених вище умовах підлягає звернення стягнення й на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт нерухомості.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що при укладенні іпотечного договору, передача в іпотеку предмету іпотеки мала відбуватися безпосередньо з передачею відповідного права на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Коцюбинського, будинок 9, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 85%, творчих майстерень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12-1, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 загальною площею 3 851,3 кв.м., та на офісні приміщення № 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11-1, 13 загальною площею 1 874,39 кв.м., що складає 18/100 часток житлового будинку, майнові права на нежитлові приміщення в якому передавались в іпотеку.

Проте, іпотечний договір не містить положень про передачу в іпотеку відповідного права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 85%, творчих майстерень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12-1, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 загальною площею 3 851,3 кв.м., та на офісні приміщення № 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11-1, 13 загальною площею 1 874,39 кв.м., що складає 18/100 часток житлового будинку, майнові права на нежитлові приміщення в якому передавались в іпотеку.

При цьому, з наданої позивачем інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 7372970 від 31.07.2013 року щодо земельної ділянки площею 21,7980 га на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради, в межах населеного пункту села Чайки, Києво-Святошинського району Київської області, кадастровий номер земельної ділянки: 3222485903:02:001:0002 вбачається, що відомості щодо обтяжень вказаної земельної ділянки в Державному реєстрі прав відсутні.

Таким чином, оскільки в іпотеку не передавались права на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вулиця Коцюбинського, будинок 9, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва готовністю 85%, творчих майстерень № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12-1, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50 загальною площею 3 851,3 кв.м., та на офісні приміщення № 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 11-1, 13 загальною площею 1 874,39 кв.м., що складає 18/100 часток житлового будинку, майнові права на нежитлові приміщення в якому були передані в іпотеку, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що іпотечний договір від 27.04.2011 року не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку".

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, згідно із ч. 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що встановлена судом невідповідність іпотечного договору вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку" є підставою для визнання спірного договору недійсним, а відтак позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своїй апеляційні скарзі скаржник посилається лише на те, що місцевий господарський суд невірно застосував Закон України „Про іпотеку", оскільки до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Відповідно до ст. 5 вищевказаного закону іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

За таких обставин, за твердженням скаржника, при укладенні спірного іпотечного договору передача в іпотеку крім майнових прав ще й прав на земельну ділянку не вимагається.

Однак, такі доводи відповідача є помилковими та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

В постанові Верховного Суду України від 17.04.2013 року у справі № 6-8цс13 викладено правову позицію, що Закон України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Отже, предметом правового регулювання Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" є відносини, що виникають з приводу іпотечного боргу, який виникає після невиконання договору, забезпеченого іпотекою, а не для забезпечення кредитного договору.

Таким чином, оскільки у даному випадку іпотечний договір було укладено з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору, то судом першої інстанції до спірних правовідносин було вірно застосовано положення ч. 2 ст. 16 Закону України „Про іпотеку".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи скаржника не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „ЕРДЕ Банк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 910/10854/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.08.2013 року у справі № 910/10854/13 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 910/10854/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.09.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Руденко М.А.