Рішення № 33451674, 09.09.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2013 Справа № 920/1199/13

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Буренко Я.В., розглянувши матеріали справи № 920/1199/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства Страхової Компанії

«К'Ю БІ І Україна», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛГА», с. Пирогівка,

Шосткинський район, Сумська область,

про стягнення 31 540 грн. 70 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник Пургіна О.В. (довіреність від 24.04.2013 року);

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 31 540 грн. 70 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу.

Відповідач проти позову заперечує, вимоги позивача вважає необґрунтованими.

Позивач в судове засідання 22.08.2013 року надав додаткові пояснення з огляду на заперечення відповідача. Також позивач подав клопотання про розгляд справи без уповноваженого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази, суд встановив:

14 вересня 2009 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ям Сервіс Україна» був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № САS0003847, предметом якого є страхування транспортного засобу «Mitsubishi», державний № АА 1004 ЕР.

27 травня 2010 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi», державний № АА 1004 ЕР під керуванням водія Кирик Олександра Олександровича та транспортного засобу «ЗІЛ» державний № 05088 СВ під керуванням водія Селютіна Валерія Анатолійовича.

Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва, по справі № 3-4046 від 04.06.2010 року, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Селютіним Валерієм Анатолійовичем - п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

До позивача звернувся страхувальник з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо - транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов договору № САS80003847 укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Ям Сервіс Україна».

Позивачем, на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 17.06.2010 року та рахунку-фактури № НМРФ-12171 від 30.09.2010 року, було складено страховий акт № 1500002935.

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 71 200 грн. 86 коп., що підтверджується випискою з банку № 2038311 від 05.10.2010 року (а.с. 37).

Відповідно до статті 9 п. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах ліміту відповідальності страховика.

Пунктом 1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу винної сторони «ЗІЛ» державний № 05088 СВ застраховано у відкритому акціонерному товариству "СТ "Гарантія" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/7983122.

02 березня 2011 року позивачем на адресу відкритого акціонерного товариства "СТ "Гарантія" була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 0447/140КБ, за вищевказаним полісом, згідно якої було сплачено страхове відшкодування в розмірі 24 990 грн. 00 коп.

Згідно з розширеною довідкою відділу державної автомобільної інспекції № 2094 від 30.06.2010 року (а.с. 15) вбачається, що транспортний засіб «ЗІЛ» державний № 05088 СВ під керуванням водія Селютіна Валерія Анатолійовича належить товариству з обмеженою відповідальністю «ЕЛГА», тобто відповідачеві.

Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 17.06.2010 року матеріальний збиток завданий внаслідок даної дорожньо - транспортної пригоди транспортному засобу «Mitsubishi», державний № АА1004 ЕР складає: 56 530 грн. 70 коп.

З врахуванням виплачених 24 990 грн. 00 коп. позивач просить стягнути решту суми матеріального збитку - 31 540 грн.70 коп.

Дослідивши надані сторонами докази та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Дійсно, мотивуючи свої вимоги, позивач правомірно посилається на статті 9, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими регламентовано підстави відшкодування шкоди у відповідних випадках, а також на норми статей 993, 1191, 1172, 1187 Цивільного кодексу України, що встановлюють порядок відшкодування шкоди, зокрема, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Разом з тим, статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування. Так, відповідно до вимог п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Тобто, враховуючи вищезазначене, після дорожньо-транспортної пригоди водій та власник транспортного засобу повинен був зберігати пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а обов'язок направлення спеціаліста для визначення ушкоджень покладено на страховика.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються спеціалісти, що мають спеціальні знання для визначення механічних ушкоджень та розміру збитків, що передбачено пунктом 34.4 статті 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Однак, позивачем до позовної заяви було надано, як доказ акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 01.06.2010 року. Як вбачається з Акту огляду транспортного засобу (дефектна відомість) (а.с. 21) огляд автомобіля «Mitsubishi» 2007 року випуску державний номер. АА 1004 ЕР, після дорожньо-транспортної пригоди було здійснено на станції технічного обслуговування громадянином Зубарем, посада якого не зазначена і підписано власником автомобіля (довіреною особою) громадянином Кирик 0.0.

Щодо наданого позивачем, як доказу, звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 17.06.2010 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю «СВАН КОНСАЛТИНГ», відповідач зазначає, що замовником даної оцінки був власник автомобіля «Mitsubishi», тобто зацікавлена сторона. Оцінка вартості матеріального збитку завданого юридичній особі товариству з обмеженою відповідальністю «Ям Сервіс Україна», здійснювалась на підставі акту огляду транспортного засобу від 01.06.2010 року та фотографій, які надавались замовником (ТОВ «Ям Сервіс Україна» ).

Відповідно до висновку про вартість майна від 17.06.2010 року ринкова вартість пошкодженого автомобіля з ПДВ складає 118 147 грн. 00 коп., вартість відновлювального ремонту складає 73 130 грн. 60 коп., величина матеріального збитку 56 530 грн. 70 коп. За інформацією зазначеною у звіті, ринкова вартість подібного пошкодженого автомобіля становить 151 928 грн. 00 копійок, а ціна нового такого автомобіля становить 208 728 грн. 00 коп. Відповідач не погоджується з висновками, які викладені у звіті вважає, що ринкова вартість, вартість відновленого ремонту та величина матеріального збитку автомобіля, була завищена та визначена на суму яка була вигідна саме замовнику оцінки. При визначенні характеру пошкоджень за основу було взято акт від 01.06.2010 року, а огляд технічного стану та ідентифікація автомобіля було здійснено без участі зацікавлених осіб. Сума вартість відновленого ремонту становить більше 60 % ринкової вартості автомобіля. Тому відповідач вважає, що вартість відновлюваного ремонту, величина матеріального збитку завдані дорожньо транспортною пригодою 27.05.2010 року була завищена та не відповідає дійсному пошкодженню автомобіля. Отже, є всі підстави сумніватися у достовірності висновків оцінювача і необхідності проведення автотоварознавчої експертизи та дослідження, які було здійснені виключно спеціалістами, які згідно законодавства мають право проводити такі експертизи та дослідження і попереджаються про кримінальну відповідальність відповідно до ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до договору страхування автотранспорту № САS0003847 від 28.09.2009 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ЯМ Сервіс Україна», строк дії договору встановлено з 28.09.2009 року по 27.09.2010 року, відповідно до умов договору продовження строку дії після його закінчення (пролонгації) не передбачено. Згідно з умовами п. 10 договору для здійснення виплати страхового відшкодування страховик протягом 7 (семи) днів після одержання пакету документів від страхувальника повинен оформити страховий акт (Акт - реліз ).

Підпунктом 36.2 пункту 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Страхувальник звернувся до позивача в день настання дорожньо - транспортної пригоди, тобто 27.05.2010 року, повідомлення про настання страхового випадку по страхуванню автомобіля та відповідальності автовласників також датовано датою події. Акт огляду транспортного засобу та визначення механічних пошкоджень складено 01.06.2010 року. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку складено 17.06.2010 року. Однак, не відомо з яких причин позивач уже після закінчення строку дії договору, 04.10.2010 року оформив страховий акт № 150000293 та 05.10.2010 року та здійснив страхове відшкодування перерахувавши 71 200 грн. 86 коп. на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь моторс» (станція технічного обслуговування).

Таким чином, з моменту отримання заяви про страхове відшкодування до складання страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування пройшло 130 днів, що вказує на порушення строків визначених п.п. 36.2 пункту 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, що підтверджує направлення перерахованої суми на ремонт пошкодженого автомобіля «Mitsubishi».

Згідно із частиною 17 статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник, а відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок із визначення розміру завданих збитків внаслідок настання страхового випадку покладений на страховика, а не на особу, яка має право на відшкодування цих збитків. Проте, позивач у порушення вимог зазначеного закону свій обов'язок щодо визначення вартості завданих збитків не виконав, і не вчинив жодних дій з встановлення цього розміру. Згідно з умовами п. 10 договору від 28.09.2009 року страховик може лише за згодою страхувальника (за його письмовою згодою) визначати експерта за своїм вибором.

Жодних доказі що надають право страхувальнику здійснювати оцінку пошкодженого майна своїм експертом суду не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач же не спростував доводи, наведені в запереченнях відповідача, належних доказів в обґрунтування своїх вимог не подав, своїм правом на участь в судових засіданнях не скористався.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Повне рішення складено 13.09.2013 року.

СУДДЯ І.В. ЗАЙЦЕВА