Постанова № 3344842, 23.02.2009, Хмельницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«23» лютого 2009 року

справа № 2-а-16791/08/2270/4

Хмельницький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Ковальчук O.K. при секретарі Заблоцькому О.В.

представників позивача за довіреністю Гапонова О.О.,  Гепалова Є.Б. представників відповідача за довіреністю Крилюка В.В.,  Харламова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Понінківський картонно-паперовий комбінат» до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2008 р. № 0001402301/0,  № 0001382301/0,  № 0001392301/0,  № 0001412301/0,  № 19/701/0 та № 0010421701/0

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2008 р. № 0001402301/0,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2885344, 50 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 1923563, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 961781, 50 грн.,  № 0001382301/0,  яким визначене податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 146667, 48 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 97778, 32 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 48889, 16 грн.,  № 19/701/0,  яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 38126, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 38126, 0 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 38126, 0 грн.,  № 0001392301/0,  яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності в сумі 4320, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 2880, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1440, 0 грн.,  № 0010421701/0,  яким донараховано податок з доході фізичних осіб в сумі 2161, 29 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 709, 06 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1452, 23 грн. та рішення № 0001412301/0про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 49, 48 грн.

Оскаржувані рішення прийняті відповідачем на підставі акту № 970/231-00278866 від 10.11.2008 року про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового,  валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р.

Позивач вважає необґрунтованими викладені в акті висновки відповідача щодо нікчемності укладених позивачем договорів купівлі-продажу целюлози № ю-0114/02 від 14.02.2007 року з ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  № 05/1107 від 11.05.2007 року з ТОВ

2

«Бліцторгтовари 3000»,  № 08/0607 від 06.07.2007 року з ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  № 245/10 від 01.10.2007 року з ТОВ «Констата-Трейд 2007» і № 312/11 від 02.11.2007 року з ТОВ «Константа-Трейд 2007» та відсутності їх реального виконання у зв'язку з наведеним нижче.

Договори купівлі-продажу целюлози укладені позивачем на виконання плану санації,  затвердженого ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.01.2006 року по справі № 2/4/243-Б та у відповідності до розробленого позивачем типового договору купівлі-продажу,  який згідно до  ст. 628 Цивільного кодексу України містить елементи договору купівлі-продажу та зберігання.

Як зазначає позивач,  суть правовідносин між сторонами зазначеного типового договору полягала у набутті права власності покупцем на целюлозу з дати підписання акту приймання-передачі товару (п.1.2 типового договору),  при цьому товар залишався на зберіганні на складі продавця з правом останнього розпоряджатися целюлозою за умови повернення товару протягом двох банківських днів з дня отримання вимоги покупця (п.2.5 типового договору). Строк здійснення розрахунків за товар становить 30 календарних днів з дати затвердження господарським судом Хмельницької області мирової угоди по справі про визнання банкрутом ВАТ «Понінківський КПК» (п.2.5 типового договору)

У зв'язку з тривалим розглядом справи про банкрутство розгляд господарським судом мирової угоди відкладався на невизначений термін,  тому договори з ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  ТОВ «Бліцторгтовари 3000» і ТОВ «Константа -Трейд 2007» розірвані,  а вся целюлоза повернута постачальникам.

Позивач вважає,  що наявність у позивача (покупця) сертифіката відповідності целюлози не є обов'язковою,  оскільки целюлоза придбавалась ним з метою переробки в паперову продукцію,  а не для подальшої реалізації іншим особам,  йому не потрібно було зберігати у себе копії цих сертифікатів,  достатньо було ознайомитись з ними під час отримання целюлози.

На думку позивача,  керівник платника податку (в даному випадку керуючий санацією) має право отримувати товарно-матеріальні цінності і без довіреності відповідно до акту приймання-передачі.

Специфікації до договорів,  що втратили чинність за домовленістю сторін,  вказані як підстава складання видаткових накладних помилково. В той же час позивач вважає необгрунтованими висновки відповідача щодо розбіжності розумних термінів складання в місті Києві видаткових накладних та актів прийому-передачі целюлози,  яка знаходилась на складах продавців за межами міста,  в просторі та часі,  оскільки місце складання документу і місце передачі товару не є тотожними. Посилаючись на  ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач вважає,  що в первинному документі зазначається місце його складання,  а не місце здійснення господарської операції.

Позивач вказує,  що відсутність реальних розрахунків за отриманий не є підставою для визнання договорів нікчемними,  оскільки саме відсутність розрахунків стало підставою для їх розірвання на підставі п. 3.10 цих договорів.

Відсутність в деклараціях з податку на прибуток продавців (зберігачів) показників в графах 01.2 К1 «Приріст балансової вартості запасів» та 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» є правомірною,  оскільки,  оскільки,  на думку позивача,  товар,  який знаходиться на зберіганні,  не обліковується на балансі підприємства.

Разом з тим,  позивач не вважає відсутність договорів зберігання целюлози доказом недійсності договору купівлі-продажу,  оскільки договорами купівлі-продажу врегульовані відносини із зберігання целюлози.

З урахуванням наведеного,  позивач вважає,  що не порушував встановленого порядку формування податкового кредиту,  правомірно відобразивши податковий кредит на загальну суму 1923563.0 грн. за датою отримання у власність целюлози та підставі

3

актів приймання-передачі та податкових накладних (по першій події відповідно до пп.7.5.1 п.7.5  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Крім того,  позивач вважає незаконними дії відповідача стосовно нарахування штрафних (фінансових) санкції за неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та порушень правил оподаткування на загальну суму 1051738, 37 грн. в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів під час провадження справи про банкрутство,  запровадженого ухвалою господарського суду Хмельницької області від 12.10.2003 року у справі про банкрутство ВАТ «Понінківський КПК»,  оскільки ч.4  ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,  пеня),  не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати страхових внесків та загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,  податків і зборів (обов'язкових платежів)

А статтею 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено,  що вимоги за зобов'язаннями боржника,  визнаного банкрутом,  що виникли під час проведення процедур банкрутства,  можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З урахуванням наведеного позивач вважає незаконними податкові повідомлення-рішення від 21.11.2008 р. № 0001402301/0,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2885344, 50 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 1923563, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 961781, 50 грн.,  № 0001382301/0,  яким визначене податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 146667, 48 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 97778, 32 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 48889, 16 грн.,  № 19/701/0,  яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 38126, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 38126, 0 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 38126, 0 грн.,  № 0001392301/0,  яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності в сумі 4320, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 2880, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1440, 0 грн.,  № 0010421701/0,  яким донараховано податок з доході фізичних осіб в сумі 2161, 29 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 709, 06 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1452, 23 грн. та рішення № 0001412301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 49, 48 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними,  а висновки планової виїзної перевірки,  на яких базуються прийняті рішення,  обґрунтованими.

Представник відповідача зазначив,  що за результатами планової виїзної перевірки встановлено завищення скоригованого валового доходу за 2007 рік в сумі 9177947, 0 грн. та заниження скоригованого валового доходу за перше півріччя 2008 року на сумі 51305, 0 грн. у зв'язку з віднесенням у 2007 році до балансової вартості запасів суми витрат на придания целюлози від ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  ТОВ «Константа-Трейд 2007» і ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  в сумі 9617835, 0 грн.,  яка не використовувалась позивачем у господарській діяльності,  та не включенням у першому півріччі 2008 року до валового доходу сум процентів,  умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги в сумі 54528, 0 грн.

Відповідач вважає,  що позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 1923563, 0 грн,  нарахований позивачем у зв'язку з документальним оформленням операцій з придбання целюлози за договорами купівлі-

4

продажу,  укладеними позивачем з ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  ТОВ «Константа-Трейд 2007 р» і ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  оскільки зазначені договори є нікчемними.

На думку відповідача,  нікчемність договорів купівлі-продажу та безтоварний характер відносин між позивачем та контрагентами щодо купівлі-продажу целюлози підтверджується:

Управлінням податкової міліції ДПА міста Києва порушена кримінальна справа № 56-1937 по  ст. .250 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва щодо ТОВ «Константа-Трейд 2007»;

вироком суду від 03.09.2008 року по справі № 1-356/08 визнано участь керівника ТОВ «Бліцторгтовари 3000» Марченка В.В. у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Бліцторгтовари 3000» такою,  що заподіяла державі велику матеріальну шкоду у вигляді ненадходження до бюджету України податку на додану вартість в сумі 1388769, 0 грн.;

фактична адреса ТОВ «Ювента Сіті Груп» не встановлена;

всупереч вимогам абз. 2 п. 9  ст.  17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»договори купівлі-продажу целюлози укладені керуючим санацією без попередньої згоди комітету кредиторів;

посвідчення на відрядження керуючого санацією до міста Києва для укладання договорів купівлі-продажу та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей (целюлози) у позивача відсутні;

у відповідності до специфікацій ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  ТОВ «Константа-Трейд 2007» і ТОВ «Ювента Сіті Груп» постачають товар на склад позивача за адресою: Вінницька область м. Хмільник,  вул. Привокзальна, 7а. Проте,  за вказаною адресо ані власних ані орендованих приміщень позивач не має. В той же час відповідно до актів приймання-передачі після її придбання целюлоза зберігається на складі продавця;

згідно до затвердженої планової калькуляції собівартості продукції від 26.06.2008 року основною сировиною для виробництва паперу є макулатура,  отримана на давальницькій основі.

Крім того,  перевіркою встановлено,  що розрахунки збору за забруднення природного середовища за 2006-2008 роки,  виконані позивачем з урахуванням ліміту на розміщення відходів,  дозвіл на розміщення яких у позивача відсутній,  що,  на думку відповідача,  призвело до заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006-2008 роки на суму 97778, 32 грн.

Плановою перевіркою встановлено також порушення позивачем термінів сплати податку з доходів фізичних осіб,  заниження податку з доходів фізичних осіб та неоподаткування податковим агентом (позивачем) сум надміру витрачених коштів,  отриманих платниками податку на відрядження або під звіт і не повернутих протягом звітного місяця,  який припадає граничний строк повернення.

У період,  що підлягав перевірці,  відповідачем виявлене порушення позивачем вимог Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» щодо своєчасного використання підзвітними особами виданої під звіт готівки.

Заслухавши представників сторін,  розглянувши подані сторонами документи,  з'ясувавши фактичні обставини справи,  на яких грунтуються адміністративний позов та заперечення проти позову,  дослідивши докази суд встановив наведене нижче.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію позивач - відкрите акціонерне товариство «Понінківський картонно-паперовий комбінат» 07.07.1994 року зареєстроване Полонською районною державною адміністрацією Хмельницької області.

Основними видам діяльності позивача є: виробництво паперу та картону; виробництво паперових канцелярських належностей; роздрібна торгівля канцелярськими виробами; функціонування автомобільного транспорту; інші види оптової торгівлі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 21 жовтня 2003 року по справі № 4/243-Б порушене провадження у справі про банкрутство позивача (ВАТ

5

«Понінківський КПК) та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів,  ухвалою від 16.03.2005 року цього суду затверджений реєстр вимог кредиторів з грошовими вимогами до боржника,  до якого зокрема увійшли вимоги відповідача (ДПІ в Полонському районі) в сумі 437234, 50 грн.,  а ухвалою від 4 квітня 2005 року розпочато санацію позивача.

Ухвалою від 18 січня 2006 року господарський суд Хмельницької області затвердив план санації позивача та продовжив строк дії санації до 4 жовтня 2006 року.

Ухвалою від 11 жовтня 2006 року зазначений суд затвердив зміни до плану санації,  продовжив процедуру санації до 4 жовтня 2007 року,  визнав інвестором позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробника компанія» (м. Київ) і призначив керуючим санацією Дейнеку Миколу Івановича,  а ухвалою від 2 квітня 2007 року затвердив в новій редакції реєстр вимог кредиторів,  до якого зокрема увійшли вимоги відповідача (ДПІ в Полонському районі) в сумі 437234, 50 грн. та сума пені і штрафу в розмірі 172051, 75 грн.

За змістом плану санації позивача загальна сума вимог ДПІ в Летичівському районі складала 609286, 25 грн.

На підставі акту № 970/231-00278866 від 10.11.2008 року про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового,  валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2006 р. по 30.06.2008 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.11.2008 р. № 0001402301/0,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2885344, 50 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 1923563, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 961781, 50 грн.,  № 0001382301/0,  яким визначене податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 146667, 48 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 97778, 32 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 48889, 16 грн.,  № 19/701/0,  яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 38126, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 38126, 0 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 38126, 0 грн.,  № 0001392301/0,  яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності в сумі 4320, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 2880, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1440, 0 грн.,  № 0010421701/0,  яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2161, 29 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 709, 06 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1452, 23 грн. та рішення № 0001412301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 49, 48 грн.

Зазначені рішення прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням в результаті перевірки ряду порушень законодавства,  допущених позивачем в період з 1.04.2006 р. по 30.06.2008 p.,  після порушення справи по банкрутство,  у період санації підприємства.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

вимог п.1.32 і п.1.22.2  ст. 1,  пп.4.1.6 п.4.1  ст. 4,  п.5.1  ст. 5,  пп.5.2.1 і пп.5.2.9 п.5.2,  пп.5.3.2 п.5.3  ст. 5,  п.5.9  ст. 5,  п.6.1  ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 півріччя 2007 року в сумі 2880, 0 грн.;

вимог п.1.4,  пп.7.4.1 п.7.4  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»,  що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1923563, 0 грн;

вимог пп.6.5.1 п.6.5  ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині застосування податкової соціальної пільги до доходу,  нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата,  розмір якого перевищує суму,  яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року,  помноженої на 1, 4 та округленої до найближчих 10, 0 грн.,  чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 558, 5 грн.;

вимог пп.6.3.2 п.6.3  ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині застосування соціальної податкової пільги до нарахованого місячного доходу в

6

місяці,  в якому припинялись трудові угоди з працівниками підприємства,  чим занижено податок в сумі 91, 0 грн.;

вимог п.6.1  ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та безпідставного застосування податкової соціальної пільги до доходу за виконання разових та інших робіт,  здійснюваних на основі договорів цивільно-правового характеру,  що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 30, 0 грн;

вимог пп.8.1.2. п.8.1  ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

вимог п.2.11 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

вимог  ст. 3,   ст. .4,  п.5.5  ст. 5,  п.6.4  ст. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища,  в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за 2006 рів в с умі 28618, 4 грн.,  за 2007 рік в сумі 31942.6 грн.,  за 2008 рік в сумі 37217, 32 грн.

Суд вважає зазначені висновки відповідача,  викладені в акті перевірки,  які слугували підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,  правомірними і обґрунтованими у зв'язку з наведеним нижче.

Судом встановлено,  що в 2007 році позивач уклав ряд договорів купівлі-продажу целюлози:

№ 05/1107 від 11 травня 2007 року з ТОВ «Бліцторгтовари 3000» на загальну суму 1005006, 0 грн.,  в тому чисті ПДВ в сумі 167501, 0 грн.;

№ 08/0607 від 6 серпня 2007 року з ТОВ «Бліцторгтовари 3000» на загальну суму 1434888, 0 грн.,  в тому чисті ПДВ в сумі 239148, 0 грн.;

№ 312/11 від 2 листопада 2007 року з ТОВ «Константа-Трейд 2007» на загальну суму 4200000, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 700000, 0 грн.;

№ 245/10 від 11 жовтня 2007 року з ТОВ «Константа-Трейд 2007» на загальну суму 860400, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 143400, 0 грн.;

№ Ю-0114/2 від 14 лютого 2007 року з ТОВ «Ювента Сіті Груп» на загальну суму 4041103, 96 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 673517, 33 грн.

Зміст та умови зазначених вище договорів (за винятком вартості товару) ідентичні.

Так,  відповідно до договору продавець зобов'язався подати целюлозу згідно до специфікацій (п.1.1 договору),  право власності на яку переходить до позивача після підписання акту приймання-передачі товару (п.1.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору продавець постачає целюлозу на склад покупця (позивача) за адресою: Вінницька області,  м. Хмільник вул. .Привокзальна,  7а на протязі 10-ти банківських днів після підписання договору. Приймання целюлози по кількості і якості проводиться при його отриманні на складі позивача (п.3.5 договору).

Додатковими угодами № 1 до вказаних договорів,  укладеними зазвичай через 3-5 днів після укладення основних договорів,  внесені доповнення щодо порядку розрахунків за придбану целюлозу та порядку її передачі від покупця до продавця. Так,  сторони домовились,  що строк здійснення розрахунків за товар становить 30 календарних днів з дати затвердження господарським судом Хмельницької області мирової угоди по справі про визнання банкрутом ВАТ «Понінківський КПК» (п.2.1.2 додаткової угоди),  а разі якщо оплата за товар не надійшла протягом 480 календарних днів з дати підписання договору сторонами,  договір вважається розірваним з наступного за останнім днем,  вказаного строку і покупець зобов'язаний повернути отриманий товар продавцю за актом приймання-передачі (п.3.2.3 додаткової угоди). Одночасно,  в п.1.1.1 додаткової угоди сторони вказали,  що приймання товару по кількості та якості проводиться при його отриманні на складі продавця,  і після його приймання покупцем зберігається на складі продавця до моменту пред'явлення покупцем вимоги про повернення товару,  яку покупець має право пред'явити лише після дати оплати товару (п. 1.2.1. додаткової угоди).

7

За змістом додаткових угод № 2 до договорів купівлі-продажу,  укладених зазвичай через 5-10 днів після укладення додаткової угоди №1,  сторони домовились про втрату чинності специфікацій до договорів купівлі-продажу,  одночасно зазначивши,  що дійсними є інші специфікації до договорів.

Операції з купівлі-продажу целюлози оформлені сторонами наступним чином.

Відповідно до специфікації №1 від 14.02.2007 р. до договору № Ю-0114/2 від 14 лютого 2007 року з ТОВ «Ювента Сіті Груп» останнє постачає целюлозу на склад позивача за адресою: Вінницька область,  м. Хмільник,  вул.  Привокзальна, 7а,  а відповідно до специфікації № 2 від 26.02.2007 року продавець передає,  а позивач приймає целюлозу на складі продавця. За змістом акту приймання-передачі від 28 лютого 2007 року,  складеного в місті Києві та підписаному особисто керуючим санацією,  позивач прийняв від продавця целюлозу загальною вартістю 4041103, 96 грн. в тому числі ПДВ в сумі 673517, 33 грн. Зазначена операція оформлена податковою та видатковою накладними від 28 лютого 2007 року.

Відповідно до специфікації № 1 від 1.10.2007 року до договору № 245/10 від 1 жовтня 2007 року з ТОВ «Константа-Трейд 2007» останнє постачає целюлозу на склад позивача за адресою: Вінницька область,  м. Хмільник,  вул.  Привокзальна, 7а,  а відповідно до специфікації № 2 від 5.10.2007 року продавець передає,  а позивач приймає целюлозу на складі продавця. За змістом актів приймання-передачі від 10 та 22 жовтня 2007 року,  складених в місті Києві та підписаних особисто керуючим санацією,  позивач прийняв від продавця целюлозу загальною вартістю 516800, 25 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 103360, 05 грн. та 240239, 70 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 40039, 95 грн. відповідно. Зазначені операції оформлені податковими та видатковими накладними від 10 та 22 жовтня 2007 року відповідно.

Відповідно до специфікацій № 1 і №2 від 6.08.2007 року до договору № 08/0607 від 6 серпня 2007 року з ТОВ «Бліцторгтовари 3000» останнє постачає целюлозу на склад позивача за адресою: Вінницька область,  м. Хмільник,  вул.  Привокзальна, 7а,  а відповідно до специфікацій №3 і №4 від 21.08.2007 року продавець передає,  а позивач приймає целюлозу на складі продавця. За змістом актів приймання-передачі №1 і №2 від 25 серпня 2007 року,  складених в місті Києві та підписаних особисто керуючим санацією,  позивач прийняв від продавця целюлозу загальною вартістю 1315440, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 219240, 0 грн. та 119448, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 19908, 0 грн. відповідно. Зазначені операції оформлені податковими та видатковими накладними від 25 серпня 2007 року.

Відповідно до специфікації № 1 від 2.11.2007 року до договору № 312/11 від 2 листопада 2007 року з ТОВ «Константа-Трейд 2007 останнє постачає целюлозу на склад позивача за адресою: Вінницька область,  м. Хмільник,  вул.  Привокзальна, 7а,  а відповідно до специфікації №2 від 5.11.2007 р. продавець передає,  а позивач приймає целюлозу на складі продавця. За змістом актів приймання-передачі №1 і №2 від 6 і 14 листопада 2007 року,  складених в місті Києві та підписаних особисто керуючим санацією,  позивач прийняв від продавця целюлозу загальною вартістю 631122, 0 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 105187, 0 грн. та 1040873, 76 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 173478, 96 грн. відповідно. А згідно до актів приймання-передачі №3 і №4 від 21 і 29 листопада 2007 року позивач прийняв від продавця целюлозу загальною вартісної321416, 9 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 220236, 15 грн. та 1206587, 34 грн.,  в тому числі ПДВ в сумі 201097, 89 грн. відповідно Зазначені операції оформлені податковими та видатковими накладними.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили,  що укладені договори купівлі-продажу целюлози втратили чинність у зв'язку з порушенням позивачем термінів оплати,  проте відмовились надати письмові докази,  які б підтверджували цей факт,  а також факт передачі целюлози продавцеві після припинення дії договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд,  встановив,  що в період з 1 квітня 2006 року по травень 2008 року,  позивач не здійснював господарську діяльність з

8

виробництва целюлози,  паперу і картону,  виробів з паперу і картону( стор.7 Акту),  а виробничі потужності для виробництва патеру перебували в стані консервації з 2000-2003 років (стор.54 Акту). Крім того,  перевіркою встановлено,  що відповідно до планової калькуляції собівартості продукції,  затвердженої позивачем 26.06.2008 року,  основною сировиною для виробництва паперу є макулатура,  отримана на давальницькій основі,  а не целюлоза (стор 80 Акту).

В судовому засіданні представник позивача не спростував факт відсутності господарської діяльності у 2006-2007 роках,  а також відмовився виконати вимогу суду щодо надання калькуляції собівартості продукції,  а також не надав доказів,  які б свідчили про необхідність закупівлі целюлози для виробництва паперу в умовах відсутності такого виробництва.

Крім того,  судом встановлено,  що укладені позивачем договори купівлі-продажу целюлози мають не тільки однаковий міст,  а й однакові протиріччя щодо місця передачі товару,  місця підписання актів приймання-передачі целюлози від продавця до покупця та місцезнаходження складських приміщень. Так,  додатковими угодами до договорів купівлі-продажу передбачено,  що приймання передача целюлози відповідно до актів приймання-передачі та її зберігання здійснюється на складах продавців. Проте,  адреса складу продавця,  на якому здійснюється приймання позивачем придбаної целюлози,  а також її зберігання продавцями,  не зазначена в жодному документі. Представники позивача в судовому засіданні також не змогли повідомити суду про місцезнаходження вказаного складу.

Крім того,  перевіркою встановлено та не спростовано позивачем в судовому засіданні,  те,  що посвідчення на відрядження керуючого санацією до міста Києва для укладання договорів купівлі-продажу та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей (целюлози) не оформлялись.

Складські приміщення,  пристосовані для зберігання целюлози відсутні не тільки у її продавців,  а й у позивача. Відповідно до довідки Вінницького обласного об'єднаного БТІ від 4.11.2008 року №16 об'єкт нерухомості за адресою м. Хмільник,  вул.  Привокзальна, 7а належить ТОВ «Хмільникавтотехсервіс»,  яке,  в свою чергу,  довідками від 4 листопада 2008 року № 127 та № 4048 повідомило,  що в період з 2007-2008 років договори оренди складських приміщень за вказаною адресою з ВАТ «Понінківський КПК» не укладались,  а самі складські приміщення не передбачені для зберігання будівельних матеріалів,  запасних частин до автомобільної техніки та паливно-мастильних матеріалів у зв'язку з підвищеною вологістю цих складських приміщень (довідка від 3.02.2009 р. №14.

Разом з тим судом встановлено,  та підтверджується матеріалами справи, що керуючий санацією Дейнека,  не мав належних повноважень на укладення договорів купівлі-продажу целюлози,  що суперечить п.9  ст. 17 Закону України «Про відмовлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до якого значні угоди та угоди,  щодо яких є заінтересованість,  укладаються керуючим санацією тільки за згодою комітету кредиторів,  якщо інше не передбачено Законом або планом санації. Рішення комітету кредиторів про надання згоди на укладання керуючим санацією договорів купівлі-продажу на значні суми позивачем не надане як під час перевірки,  так і під час судового розгляду справи.

Представники позивача як на підставу для укладення договорів на придбання целюлози посилаються на План санації підприємства. Однак,  Планом санації ,  копія якого є в матеріалах справи,  передбачено,  що основними заходами по відновленню платоспроможності позивача є: проведення реструктуризації підприємства,  зміна організаційно-господарських,  фінансово-економічних,  правових заходів,  спрямованих на погашення вимог кредиторів,  залучення інвестицій від інвестора ТОВ «Торгово-виробнича компанія».

9

З метою повного та всебічного з'ясування обставин справи судом враховується також наступне.

Вироком Дніпровського районного суду від 3 вересня 2008 року у кримінальній справі про обвинувачення Марченка В.В. у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 205 Кримінального кодексу України,  встановлено,  що умисні дії Марченка В.В. (власника та директора ТОВ «Блицторгтовари-3000»),  що виразилися в участі у фіктивному підприємництві,  заподіяли велику матеріальну шкоду державі. Крім того Дніпровський районний суд встановив,  що ТОВ «Блицторгтовари-3000» за липень-серпень 2007 року (саме в цей період укладені договори купівлі-продажу целюлози та виписані податкові накладні) здійснювалась діяльність в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»,  внаслідок чого до державного бюджету України підприємством не сплачено податок на додану вартість на загальну суму 1388769, 0 грн.,  а станом на 11.06.2007 року фактичне місцезнаходження не встановлене.

Відповідно до пояснення керуючого санацією ВАТ «Понінківський КПК» Дейнеки В.В. від 25 листопада 2008 року,  наданих працівнику податкової міліції Славутської ОДПІ,  всі договори купівлі-продажу целюлози з ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  ТОВ «Константа-Трейд 2007» і ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  додаткові угоди до них,  специфікації та акти приймання-передачі товару він підписував в приміщенні офісу інвестора (ТОВ «Торгово-виробнича компанія») у місті Києві в житловому будинку на площі Незалежності. А в поясненні від 5 лютого 2009 року Дейнека В.В зазначив що нічого не відомо ані про ТОВ «Бліцторгтовари 3000»,  ТОВ «Константа-Трейд 2007» і ТОВ «Ювента Сіті Груп»,  ані про здійснення операцій з поставки целюлози та укладення відповідних договорів.

Керівник інвестора (ТОВ «Торгово-виробнича компанія») Якимов І.А. двічі не з'явився в судове засідання та позбавив суд можливості дослідити обставини укладення договорів та оформлення документів на приймання-передачу целюлози. Керуючий санацією Дейнека В.В.,  який двічі викликався в судове засідання для дачі пояснень в якості свідка,  також в судове засідання не з'явився та не спростував свої пояснення.

Отже,  з урахування викладеного суд вважає,  що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для висновку суду щодо відсутності реального виконання договорів купівлі-продажу целюлози. Водночас,  судом не встановлено,  а позивачем не доведено,  що договори купівлі-продажу були спрямовані на досягнення реальних результатів також у момент їх укладення сторонами.

Тому,  отримавши податкові накладні по господарських операціях,  які фактично не здійснювались,  та включивши зазначені в них суми ПДВ до податкового кредиту,  позивач порушив норми Закону України «Про податок на додану вартість»

Право на включення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту виникає у платника податку за умови встановлення тієї обставини,  що вартість придбаних товарів (робіт,  послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пункту 5.1.  ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу(валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,  матеріальній або нематеріальній формах,  здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,  послуг),  які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат,  сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,  організацією,  веденням виробництва,  продажем продукції (робіт,  послуг) і охороною праці,  у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну),  з урахуванням обмежень,  установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону).

Згідно з частиною четвертою пп.5.3.9. п.5.3  ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати,  не підтверджені відповідними розрахунковими,

10

платіжними та іншими документами,  обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто,  невід'ємною ознакою віднесення витрат,  понесених (нарахованих) платником податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  є використання цих товарів для здійснення господарської діяльності та реальний характер придбання послуг.

Відповідно до п. 1.32  ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи,  спрямована на отримання доходу в грошовій,  матеріальній або нематеріальній формах,  у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною,  постійною та істотною. При цьому безпосередню участь слід розуміти як зазначену діяльність особи через свої постійні представництва,  філіали,  відділення,  інші відокремлені підрозділи,  а також через довірену особу,  агента або будь-яку іншу особу що діє від імені та на користь першої особи

Згідно з підпунктом 11.2.1. п.11.2.  ст. . 11 Закону № 334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата,  що припадає на податковий період,  протягом якого відбувається одна з подій,  що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,  послуг),  а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів,  а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Таким чином,  законодавством передбачено,  що платник податку - покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість,  підтверджену належним чином оформленою податковою накладною,  яку він отримав.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 3.04.1997 р податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом,  який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку,  який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2  ст. 7 Закону № 168/97). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно до п.п.7.5.1 п.7.5  ст. 7 Закону України № 168/97 вважається ,  зокрема,  дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,  послуг). Підпунктом 7.4.5 п.7.5.  ст. 7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг),  не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідивши всі наявні докази у справі у їх сукупності,  суд вважає,  що наявність у позивача податкової накладної,  оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства,  актів прийому-передачі товару не є достатніми підставами для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту оскільки наведені в них відомості не відповідають дійсності.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено,  що податковим кредитом є сума,  на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,  визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,  послуг),  вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,  що підлягають амортизації.

11

У зв'язку з віднесенням позивачем сум податку на додану вартість,  за господарськими операціями з придбання целюлози до податкового кредиту відбулося заниження податку на додану вартість на 1923563, 0 грн.

Оскільки позивачем не доведений реальний характер господарських операцій з придбання целюлози,  безпосередній зв'язок з господарською діяльністю,  а відтак і правомірність віднесення витрат на придбання цих послуг до валових витрат,  суд вважає неправомірним включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість,  включених в ціну цього товару,  а податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2008 р. № 0001402301/0,  яким визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2885344, 50 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 1923563, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 961781, 50 законним і обгрунтованим.

Плановою перевіркою визначення валового доходу встановлено завищення позивачем скоригованого валового доходу за 2007 рік в сумі 9177947 грн.,  а також заниження скоригованого валового доходу за перше півріччя 2008 року в сумі 51305 грн у зв'язку з не включенням до валових доходів в першому півріччі 2008 року суму процентів,  умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги отриманої від ДП „Український папір",  що залишилася неповернутою на кінець такого звітного періоду в розмірі облікової ставки НБУ,  розрахованої на кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги в сумі 54528 грн

Судом встановлено,  що неправомірне формування позивачем валового доходу за 2007 та півріччя 2008 років відбулося через порушення ним вимог пп.1.22.2  ст. 1,  пп.4.1.6 п.4.1  ст. 4,  п.5.9  ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

Підпунктом 4.1.6 п.4.1  ст. 4. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено,  що до валового доходу включаються суми поворотної фінансової допомоги,  отриманої платником податку у звітному періоді,  що залишається неповерненою на кінець такого періоду від осіб,  що не є платниками цього податку,  або осіб,  які,  згідно із законодавством мають пільги з цього податку,  включаючи право застосовувати ставку податку,  нижчу,  ніж установлена п.7.2  ст. 7 або  ст. . 10 цього Закону.

За змістом п. .5.9  ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих,  що підлягають амортизації,  та цінних паперів),  сировини,  матеріалів,  комплектуючих виробів,  напівфабрикатів,  малоцінних предметів (далі -запасів) на складах,  у незавершеному виробництві та залишків готової продукції,  витрати на придбання та поліпшення (перетворення,  зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим законом ( за винятком тих ,  що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду,  різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду,  різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Проте всупереч вказаним нормам позивач до балансової вартості запасів відніс суму витрат по придбанню товарно - матеріальних цінностей від ТОВ „ Бліцторгтовари 3000",  ТОВ „Константа -трейд 2007 та ТОВ „Ювента Сіті Груп" ,  які ВАТ „Понінківський КПК" не використовувались у власній господарській діяльності в сумі 9617835 грн.

З урахуванням викладеного прийняте відповідачем податкове-повідомлення-рішення № 0001392301/0,  яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної власності в сумі 4320, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 2880, 0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 1440, 0 грн. є законним та обгрунтованим

12

Судом встановлено,  що податкове повідомлення рішення № 19/701 від 21.11.2008 року,  яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 38126, 0 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 38126, 0 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 38126, 0 грн прийняте відповідно до пп. 16.4.1. п. 16.4.  ст. 16 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"

Перевіркою своєчасності перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб встановлено несвоєчасне перерахування позивачем податку за період з 01.08.2005 р. по 02.07.07р. та за період з 31.01.2008 року по 18.03.2008 року ,  тобто в період після порушення провадження у справі про банкрутство платника податків.

За прострочення встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб,  у відповідності із вимогами пп. 16.4.1. п. 16.4.  ст. 16 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на суму податкового боргу нараховується пеня в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ,  чинної на день виникнення такого податкового боргу або на день його ( частини) погашення залежно від того,  яка з величин таких ставок є більшою,  за кожен календарний день прострочення у його сплаті. За несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб нараховано пеню в сумі 38126, 14 грн.

Податкове повідомлення рішення № 0010421701/0 від 21.11.2008 року,  яким визначене податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 709, 06 грн та фінансові санкції по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1452, 23 грн. у зв'язку з порушенням позивачем:

пп.6.5.1,  п.6.5,   ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" в частині застосування податкової соціальної пільги до доходу ,  нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата розмір якого перевищує суму ,  яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму,  діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року,  помноженої на 1, 4 та округленої до найближчих 10 гривень.",  чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 558, 50 грн.;

пп.6.3.2 п.6.3,   ст. 6 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб",  в частині застосування соціальної податкової пільги до нарахованого місячного доходу в місяці,  в якому розривались трудові угоди з працівниками підприємства,  чим занижено податок в сумі 91, 00 грн.;

пп. 9.10.2 та 9.10.3,  п. 9.10.  ст.  9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та не оподаткування податковим агентом сум надміру витрачених коштів,  отриманих платниками податків на відрядження або під звіт і не повернутих протягом звітного місяця,  на який припадає граничний строк повернення чим занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 29, 56 грн. ,  та незастосувано штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів в сумі 34, 11грн.;

п.6.1,   ст. 6 з урахуванням норм пункту 6.5,   ст. 6 Закону України „ Про податок з доходів фізичних осіб" безпідставно застосовано податкову соціальну пільгу до доходу за виконання разових та інших робіт,  здійснюваних на основі договорів цивільно - правового характеру ,  чим занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 30, 00 грн.

Відповідно до пп.17.1.9,  п.17.1,   ст. 17 Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі,  коли платник податків здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку,  якщо відповідно до законодавства такі нарахування та сплата є обов"язковою передумовою виплати,  платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов "язання з такого податку,  збору чи обов "язкового платежу.

13

Як свідчать матеріали справи,  зокрема акт перевірки, у період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року позивач здійснював видачу коштів під звіт,  а підзвітні особи перевищували встановлені строки використання виданої під звіт готівки на загальну суму 8496, 00 грн,  в тому числі:

платіжним дорученням № 311 від 12.05.2006р. перераховано підзвіт Олійник О.О. 100, 00 грн.,  Залишок станом на 01.05.2006 року становив 18, 00 грн,  авансовий звіт № 1 на суму 82, 00 грн. зданий 10.10.2006 p.;

платіжним дорученням №442 від 01.08.2006р. підзвіт Іщенко Г.Г. перераховано 200, 00 грн.,  Залишок станом на 01.08.2006 року становив 125, 00 грн,  авансовий звіт зданий № 5 від 19.09.2006 р. на суму 25, 00 грн.,  авансовий звіт № 7 на суму 50, 00 грн зданий 25.09.2006 p.;

платіжним дорученням № 311 від 12.05.2006р. підзвіт Вітюк В.М.  перераховано 100, 00 грн.,  Залишок станом на 01.05.2006 року становив 59, 07 грн.,  авансовий звіт зданий № 1 19.06.2006 р. на суму 40, 93 грн.

Відповідно до п. 2.11 Положення " Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини,  крім металобрухту,  дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт,  а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів,  уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження,  так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини),  то строк,  на який видана готівка під звіт на ці завдання,  може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п. 1 Указу Президента України " Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року у разі порушення юридичними особами всіх форм власності,  які є суб'єктами підприємницької діяльності,  норм з регулювання обігу готівки у національній валюті,  що встановлюються Національним банком України,  до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки,  а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів до підприємств застосовується штрафна санкція в розмірі.

Тому,  суд вважає,  що відповідачем правомірно прийняте рішення № 0001412301/0 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 49, 48 грн.;

Судом встановлено,  що відповідно до податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006,  2007 і 2008 роки,  складених відповідачем та зареєстрованих в податковому органі,  нарахований збір за розміщення відходів за відповідні роки. Нарахування збору за розміщення відходів здійснене позивачем з врахуванням ліміту на розміщення відходів.

Проте,  перевіркою встановлено ,  що дозвіл на розміщення відходів на 2006 ,  2007 та 2008 роки позивач не отримував. В судовому засіданні позивачем також не наданий дозвіл на розміщення відходів. Тобто,  підприємством порушено  ст. 3,   ст. 4,  п.п.5.5  ст. 5 та п.6.4  ст. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього  природного  середовища затвердженої наказом  Міністерства охорони

14

навколишнього природного середовища та Міністерства ядерної безпеки України ДПА України від 19.07.99р. №162/37,  яка зареєстрована в Мін'юсті України 09.08.99р. за № 544/3837 .

За змістом п 3 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 1.03.1999 р. нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди,  а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів,  наведених у таблицях 1.1,  1.7 і 1.9 додатка 1. Пунктом 4 Порядку передбачено,  що суми збору,  який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення,  скиди і розміщення відходів,  обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів,  скидів і розміщення відходів,  нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих відповідних коефіцієнтів.

Пунктом 6 Положення встановлено,  що ліміти розміщення відходів визначаються у порядку,  встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.8 Порядку за понадлімітні обсяги скидів і розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку в п'ятикратному розмірі.

У разі відсутності у платників збору затверджених в установленому порядку лімітів скидів і розміщення відходів збір справляється як за понадлімітні скиди та розміщення відходів відповідно до їх обсягів.

В 2006 році позивачем оподатковано 670 одиниць відходів на суму 7154, 60 грн. в 2007 році - 670 одиниць відходів на суму 7985, 65 грн.,  в 2008 році - 670 одиниць на суму 9304.33 грн.

Проте,  у зв'язку з відсутністю у позивача ліміту на розміщення відходів розмір збору слід було обчислювати з застосування п.8 Порядку в п'ятикратному розмірі збору. Таким     чином позивачем занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища: За 2006 рік в сумі 28618, 40 грн. За 2007 рік в сумі 31942, 6 грн. За 2008 рік в сумі 37217, 32 грн.

З урахуванням наведеного,  суд вважає,  що відповідачем обґрунтовано прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001382301/0,  яким визначене податкове зобов'язання по збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 146667, 48 грн.,  в тому числі за основним платежем в сумі 97778, 32 грн.,  за штрафними санкціями в сумі 48889, 16 грн.,

Досліджуючи наявні докази,  з метою повного,  всебічного та об'єктивного розгляду справи суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  термін виконання яких настав до дня введення мораторію,  і припинення заходів,  спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  яка встановлює,  зокрема,  заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф,  пеню),  інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог,  зобов'язань,  які підпадають під поняття мораторію. Таким чином,  ці положення слід застосовувати у контексті зі статтею 1 Закону,  де наведене саме визначення мораторію.

15

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те,  що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  які виникли після дня введення мораторію,  а отже,  і не припиняє заходів,  спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.  Отже,  нарахування санкцій,  застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),  а також штрафних санкцій,  грунтується на законі.

Судом встановлено,  що зобов'язання позивача щодо сплати до бюджету нарахованих відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток,  податку на додану вартість,  податку з доходів фізичних осіб,  збору за забруднення навколишнього природного середовища та нарахованих штрафних санкцій,  в тому числі за порушення порядку введення готівкових розрахунків,  виникли у позивача після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вимоги про сплату зазначених податкових зобов'язань не включені до реєстру вимог кредиторів,  що підтверджується відповідним розрахунком,  наявним в матеріалах справи.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено,  що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим,  відповідно до  ст.   ст.  11,  71 Кодексу адміністративного судочинства України,  кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно  ст.  86 цього Кодексу,  оцінює докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному,  повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене,  суд вважає,  що відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих рішень

Керуючись  ст.  ст.  11,   ст.  99,  100,  158 - 163,  167,  186,  254 КАС України,  суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити відкритому акціонерному товариству «Понінківський картонно-паперовий комбінат» в задоволенні адміністративного позову.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до  ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 25.02.2009 р.