Рішення № 33445734, 11.09.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/2350/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1827/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Хмельницький

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.,

суддів: Спірідонової Т.В.

Переверзєвої Н.І.

при секретарі: Чебан О.М.

з участю: представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1827/13 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія ,

В С Т А Н О В И Л А :

в лютому 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим що 06 жовтня 2006 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11049651000, згідно якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 176 200 грн. з розрахунку 17,5 % річних на строк до 06 жовтня 2017 року.

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, тому до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимагати від боржників повного, належного виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Оскільки, позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує протягом тривалого часу, про що неодноразово повідомлявся, в тому числі, і шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим,

______________

Головуючий в першій інстанції - Продан Б.Г. Категорія № 19, 27

Доповідач - Харчук В.М.

станом на 09.01.2013 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 144 651 грн. 06 коп.

Тому ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в сумі 144 651 грн. 06 коп., а також судовий збір у розмірі 1446 грн. 51 коп.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримував повністю, представник відповідача позовні вимоги визнавав частково.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта банк» - 135 380 грн. 94 коп. заборгованості за кредитним договором, з яких 113 045 грн. 19 коп. тіло кредиту, заборгованість за відсотками 17 335 грн. 75 коп., 5 000 грн. штрафу та стягнуто 1 446 грн. 51 коп. судового збору.

Не погодився із таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

На думку апелянта, судом безпідставно стягнуто з нього на користь банку штраф в сумі 5 000 грн., оскільки банком не надано доказів в зв'язку з чим на нього покладено штраф саме в такому розмірі.

Посилається, що п. 7.1 Кредитного договору та п. 2.1 договору поруки, визначено, що розмір ставки для обрахування штрафних санкцій становить 15 %, а не 35 % як з нього стягнуто, тобто такі санкції за невиконання зобов'язання є безпідставними.

Апелянт вважає, що при обрахуванні суми штрафу судом не враховано п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, яким встановлено перебіг позовної давності в один рік, а судом стягнуто з нього суму штрафу за весь період прострочення основного платежу.

З огляду на такі доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 просив, скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Дельта Банк» у стягненні штрафу.

В решті рішення суду першої інстанції не оскаржується жодною із сторін.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає частковому задоволенню, а рішення Хмельницького міськрайонного суду від 26 червня 2013 року в частині стягнення із ОСОБА_2 5 000 гривень штрафу на користь банку скасуванню з ухваленням в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права - ст.ст. 525-526, 549, 1046, 1049, 1054ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 213 ЦПК України..

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213, 308, 309 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах та на підставах заявленого позову та на підставі наданих сторонами належних і допустимих доказів.

Кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу апелянта і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань.

Підставами для скасування рішення суду повністю чи частково є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 16, 509, 524, 525-526, 533, 536, 546; ст. 549, ч.ч. 1, 2, 3; ст. 551, ч. 3; ст.ст. 599, 610, 611, 614, 1046, 1048-1049, 1054 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду у визначений Законом спосіб за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За договором кредиту банк надає позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити обумовлені проценти за користування ним.

Зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності та розумності.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

За користування чужими коштами позичальником сплачуються проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Видами забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків.

Боржник несе таку відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона доведе, що це порушення сталось внаслідок випадку чи непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ „Дельта Банк" та стягуючи із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором, в тому числі і 5000 гривень штрафу, суд першої інстанції не умотивував своє рішення в цій частині та ухвалив рішення, яке суперечить встановленим обставинам та дослідженим доказам, які їх підтверджують.

Судом встановлено, що 06 жовтня 2006 року між Акціонерним комерційним банком „УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 11049651000.

За умовами договору банк надав позичальникові кредит в сумі 176 200 гривень на споживчі потреби на період із 06 жовтня 2006 року по 05 жовтня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 17,5% річних.

Відповідно до розділу 2 договору на забезпечення виконання зобов'язань позичальником в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1. Крім того, виконання зобов'язань забезпечено порукою ОСОБА_4.

У випадку невиконання зобов'язань позичальником банку надано право вимагати дострокового погашення кредиту.

Виконання зобов'язань забезпечено також обумовленою умовами договору неустойкою у вигляді пені та штрафу.

А саме: пунктом 7.1 Договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх зобов'язань за договором, зокрема, термінів повернення кредиту, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума заборгованості виражена у гривні.

Пунктом 7.2 Договору передбачено право банку на стягнення штрафу в розмірі 5% від суми нецільового використання кредиту.

Пунктом 7.6 Договору передбачено право банку на стягнення штрафу в сумі 500 гривень за порушення своїх зобов'язань, передбачених пунктами 4.3, 4.4, 4.5, 4.7 Договору (ненадання банку інформації щодо перевірки забезпечення кредиту, контролю за його цільовим використанням, неповідомлення банку про зміну паспортних даних позичальника, адреси місяця проживання, місця роботи, порушення обов'язку позичальника не передавати в нову заставу вже заставлене банку майно без письмової згоди банку, надавати працівникам банку можливість проведення перевірок з питань цільового використання кредиту, фінансового стану позичальника, аналізу його платоспроможності).

Банк виконав свої зобов'язання і обумовлені кошти за договором кредиту ОСОБА_2 видав у повному обсязі.

Однак, ОСОБА_2 своїх зобов'язань по своєчасному погашенню кредиту відповідно до обумовленого графіка та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав і допустив заборгованість.

08 грудня 2011 року між АКБ „УкрСиббанк", перейменованим у ПАТ „УкрСиббанк", та ПАТ „Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами ПАТ „УкрСиббанк", в тому числі і за кредитним договором ОСОБА_2

Право вимоги на погашення заборгованості за кредитним договором (повернення тіла кредиту, сплаті відсотків) за даним кредитним договором перейшло до ПАТ „Дельта Банк", яке 24.10.12 звернулось до ОСОБА_2 з вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором в сумі 138 736,92 гривень.

Однак, ОСОБА_2 кошти за кредитним договором банку не повернув.

Тому ПАТ „Дельта Банк" звернулось до суду із позовом про стягнення 113 045,19 гривень заборгованості по тілу кредиту та 33 642,02 гривень заборгованості по відсотках.

У позові та наданих розрахунках ПАТ „Дельта Банк" не просив суд стягнути із відповідача ОСОБА_2 штраф чи пеню за певні, обумовлені договором порушення умов договору.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно стягнув з ОСОБА_2 на користь банку 113 045,19 гривень заборгованості по тілу кредиту, визначив та стягнув заборгованість по відсотках в сумі 17 335,75 гривень. Цей розмір заборгованості (тіло кредиту та відсотки), визначений судом першої інстанції, жодна із сторін не оскаржує.

Однак, стягуючи із ОСОБА_2 на користь позивача 5 000 гривень штрафу, суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності, вийшов за межі позовних вимог позивача, який не заявляв вимог про стягнення штрафу, за межі умов кредитного договору, не мотивував ці вимоги конкретними порушеннями конкретних пунктів та умов кредитного договору.

У рішенні суд першої інстанції також не мотивував свої висновки щодо обґрунтованості стягнення штрафу, не зазначив конкретні допущені позичальником порушення умов кредитного договору та його пункти, які б давали підстави до стягнення штрафу.

Тому в цій частині суд першої інстанції ухвалив незаконне і необґрунтоване судове рішення.

Наведені обставини фактично визнані сторонами і підтверджуються дослідженими доказами: засвідченими у встановленому порядку копіями кредитного договору та графіка погашення кредиту (а.с .8-20), договору поруки (а.с.21-23, 70-98), договору купівлі-продажу вимог та акту приймання-передачі документів (а.с.24, 29-30), розрахунком заборгованості (а.с.56), витягом з кредитного договору ОСОБА_2 (а.с.59-66), письмовими претензіями банку та довідкою банку (а.с.6-7, 69).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року в частині стягнення 5000 гривень штрафу скасувати.

У задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в цій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: (підпис)

судді: (підписи)

Копія відповідає оригіналу:

Суддя апеляційного суду В.М. Харчук