Постанова № 33444044, 11.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 924/677/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Крейбух О.Г.

судді Юрчук М.І. ,

судді Василишин А.Р.

при секретарі Михальчук В.К.

за участю представників:

позивача: Швець Р.П.;

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" на рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.13 р. у справі № 924/677/13 (суддя Магера В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь-ДМ"

про стягнення 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. - інфляційні втрати та 360 057,53 грн. - 3 % річних за час користування чужими коштами

ВСТАНОВИВ:

В травні 2013 року ТзОВ «Хліб Інвестбуд» звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТзОВ «Русь» про стягнення 444 924,17 грн., з яких 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 360 057,53 грн. 3 % річних за час користування чужими коштами /а.с.2-6/.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 року у справі № 924/677/13 (суддя Магера В.В.) позов ТзОВ «Хліб Інвестбуд» до ТзОВ «Русь» про стягнення 444 924,17 грн. задоволено частково.

Стягнуто з ТзОВ «Русь» на користь ТзОВ «Хліб Інвестбуд» 72 328,77 грн. 3 % річних та 1446,57 грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В позові про стягнення 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 287 728,76 грн. 3 % річних відмовлено /а.с.83-85/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач ТзОВ «Хліб Інвестбуд» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 року у справі № 924/677/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення 444 924,17 грн. задоволити в повному обсязі /а.с.93-97/.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник вказує наступне:

- місцевий господарський суд дійшов невірного висновку, що 3 % річних та відшкодування інфляційних втрат підлягають нарахуванню з 01.02.2013 року, з дня набрання чинності рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013 року у справі № 10/5025/1229/12, однак, період безпідставного користування чужими коштами починається з дня одержання відповідачем таких коштів;

- при прийнятті оскаржуваного рішення, судом залишено поза увагою ст.ст.536, 625, 1214 ЦК України та факт безпідставного одержання відповідачем грошових коштів в цілому.

Таким чином, на думку скаржника, правові підстави для відмови в задоволенні позову в частині стягнення 84 866,64 грн. інфляційних втрат та 287 728,76 грн. 3 % річних відсутні; просить рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов про стягнення 444 924,17 грн. задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.08.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., та призначено до розгляду на 11.09.2013 року /а.с.92/.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 року внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, відповідно до затверджених складів колегій та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. /а.с.127/.

11 вересня 2013 року в судовому засіданні позивач повністю підтримав вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі.

11 вересня 2013 року відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав; участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив; про причини неявки суд не повідомив. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи /а.с.123, 126/.

За наведеного, ухвалою від 21.08.2013р. явка уповноважених представників сторін в судове засідання 11.09.2013р. обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання 11.09.2013р., тому колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на таке.

15.09.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі - покупець, позивач, апелянт) та товариством з обмеженою відповідальністю «Русь» ДМ (надалі - постачальник, відповідач) було підписано контракт № КФ0137 на поставку зерна майбутнього врожаю (надалі - Контракт), відповідно до п.1.1 якого постачальник у визначений сторонами строк передає покупцю у власність товар-овес ІІ класу в кількості 12 000 т. загальною вартістю 23 400 000 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2 Контракту, термін поставки 30 вересня 2012 року (включно).

Згідно п.п.1.2.1, 1.3 Контракту, поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього Контракту. Базис поставки: EXW, сертифікований елеватор указаний в специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємними частинами (згідно правил ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до п.п.1.4-1.1.4.3 Контракту, орієнтовна вартість контракту становить 23400000 грн. Ціна Товару може бути зменшена за односторонньою вимогою Покупця, але не більш ніж на 25 % від ціни, що встановлена в п.1.1 контракту або яка існує (склалася на ринку) на момент поставки партії Товару за погодженням Сторін. Ціна Товару може бути збільшена за домовленістю Сторін. Кількість товару може бути змінена за погодженням Сторін.

Відповідно до п.1.5 Контракту, сторони домовились, що однією з істотних умов даного контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який має бути нотаріально посвідчений у встановленому законом порядку. Предметом договору застави буде майно, визначене в пункті 1.1 цього Контракту. Продавець усвідомлює та погоджується, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед покупцем, які передбачені статтею 1 цього Контракту та полягають в тому, що продавець поставляє покупцю товар в термін, передбачений пунктом 1.2. цього Контракту. Покупець має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи проценти, неустойку, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрат пов'язаних із зверненням стягнення на товар та його реалізацію (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Згідно п.2.1 Контракту, передача товару проводиться на умовах EXW франко елеватор згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.

Відповідно до п.2.2 Контракту, постачальник зобов'язується передати одночасно з кожною партією товару такі документи: оригінал складського свідоцтва про зерно, оригінал аналізної картки сертифікованого елеватора або сертифікату якості ДХІ, оригінал податкової накладної на товар.

Пунктом 2.5 Контракту встановлено, що остаточний розрахунок з постачальником проводиться покупцем на підставі наявності таких документів: Контракту складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом та Покупцем; складських документів на зерно, виписаних Покупцю (за наявності відповідного базису поставки); акту приймання-передавання на весь обсяг зерна (Товару); картки аналізу зерна виданих сертифікованим елеватором або посвідчення про його якість, виданого Державною хлібною інспекцією; видаткових накладних на Товар; податкових накладних на залишок суми вартості зерна, не оплаченої за контрактом (р. 2 контракту).

Відповідно до п.3.1 Контракту, розрахунки за цим договором здійснюються згідно порядку розрахунків, затвердженому Додатком 1 до цього Контракту на підставі Планового проекту вирощування вівса, погодженому сторонами та викладеному в Додатку 2 до Контракту.

Згідно п.3.2 Контракту, постачальник у день надходження авансового і кожного наступного платежу на свій поточний рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму.

На виконання умов вказаного контракту, позивачем здійснено попередню проплату на загальну суму 10 000 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями:

- платіжне доручення від 28.04.2012р. №771753799 на суму 2000 000,00 грн. /а.с. 27/;

- платіжне доручення від 09.02.2012р. №71048618 на суму 200 000,00 грн. /а.с. 28/;

- платіжне доручення від 29.03.2012р. №71481787 на суму 2 500 000,00 грн. /а.с. 29/;

- платіжне доручення від 22.03.2012р. №771752074 на суму 500 000,00 грн. /а.с. 30/;

- платіжне доручення від 02.03.2012р. №71481792 на суму 200 000,00 грн. /а.с. 31/;

- платіжне доручення від 02.03.2012р. №71481786 на суму 600 000,00 грн. /а.с. 32/;

- платіжне доручення від 02.03.2012р. №71481784 на суму 600 000,00 грн. /а.с. 33/;

- платіжне доручення від 02.03.2012р. №71481785 на суму 600 000,00 грн. /а.с. 34/;

- платіжне доручення від 04.11.2011р. №68126727 на суму 500 000,00 грн. /а.с. 35/;

- платіжне доручення від 04.11.2011р. №68126730 на суму 100 000,00 грн. /а.с.36/;

- платіжне доручення від 04.11.2011р. №68126728 на суму 600 000,00 грн. /а.с. 37/;

- платіжне доручення від 03.11.2011р. №68126515 на суму 200 000,00 грн. /а.с. 38/;

- платіжне доручення від 01.11.2011р. №68126502 на суму 300 000,00 грн. /а.с. 39/;

- платіжне доручення від 16.09.2011р. №12791 на суму 200 000,00 грн. /а.с. 40/;

- платіжне доручення від 23.12.2011р. №69898688 на суму 300 000,00 грн. /а.с. 41/;

- платіжне доручення від 01.11.2011р. №68126503 на суму 100 000,00 грн. /а.с. 42/;

- платіжне доручення від 05.10.2011р. №17685 на суму 200 000,00 грн. /а.с. 43/;

- платіжне доручення від 29.11.2011р. №3524 на суму 300 000,00 грн. /а.с. 44/.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. по справі № 10/5025/1229/12 стягнуто з ТзОВ "Русь" ДМ на користь ТзОВ «Хліб Інвестбуд» кошти в сумі 10000 000,00 грн. як безпідставно набуті, які сплачувались позивачем на його власний страх та ризик, оскільки за умовами контракту № КФ0137 від 15.09.2011р. у позивача не виникло зобов`язань по оплаті товару. Дане рішення набрало законної сили /а.с.18-26/.

Рішенням від 21.01.2013р. по справі № 10/5025/1229/12 встановлено факти, які згідно ст.35 ГПК України не потребують додаткового доказування, а саме:

"04.09.2012р. відповідач направив на адресу позивача лист №36, яким повідомив, що недофінансування згідно Контракту № КФ0137 на поставку зерна майбутнього врожаю та Планового проекту вирощування та порядку розрахунків у не повному обсязі зі сторони ТзОВ «Хліб Інвестбуд» призвело до складних обставин в господарстві ТзОВ «Русь» ДМ, які стались при збирані урожаю, а саме з оплатою збиральної техніки та автомобілів, що призвело до неможливості у короткий термін зібрати урожай. Посилаючись на форс-мажорні обставинами, що підтверджується висновком Торгово-промислової палати України, що призвели до загибелі посівів вівса на площах 708 га на суму 2 830 584 грн., п.6 Контракту на поставку зерна майбутнього врожаю від 15.09.2011р. № КФ0137; просить термін виконання зобов'язань перенести відповідно до терміну дії зазначених обставин стихійного лиха (форс-мажор), про що укласти відповідний Контракт та платіж в сумі 2830584 грн. списати.

21.09.2012р. відповідач направив на адресу позивача лист, яким повідомив, що, оскільки покупцем не здійснено у визначений строк оплату коштів, як передбачено додатком 1, 2, посилаючись на ст. 530 ЦК України, ТзОВ "Русь" ДМ зупиняє виконання зобов'язань щодо передачі товару за Контрактом до моменту повної сплати Покупцем коштів, а саме в частині 13400 000,00 грн.

Позивач листом від 24.12.2012р. звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 10 000 000 грн., сплачених за контрактом від 15.09.2011р."

З огляду на те, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. у справі № 10/5025/1229/12 стягнуто з ТзОВ "Русь" ДМ кошти в сумі 10 000 000,00 грн., як безпідставно набуті, позивач просить стягнути 84 866,64 грн. інфляційних втрат за період з 16.09.2011р. по 31.01.2013р. та 360 057,53 грн. 3 % річних за користування чужими коштами за період з 16.09.2011р. по 29.04.2013р.

Згідно ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом враховується, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе зобов'язань, а з інших підстав.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Натомість, розрахунок інфляційних витрат за період з 16.09.2011р. по 31.01.2013р. позивачем проведено вибірково, без врахування періоду, за який визначалась дефляція.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у справі № 16/5025/1011/12 у постанові від 20.02.2013р.

За наведеного, поскільки за умовами контракту від 15.09.2011р. № КФ0137 у позивача не виникло обов'язку здійснення оплати за товар; грошові кошти у сумі 10000000,00 грн. сплачені позивачем відповідачу без достатньої правової підстави; обов'язок по їх поверненню у відповідача виник за рішенням господарського суду Хмельницької області від від 21.01.2013р. у справі № 10/5025/1229/12, яке набрало законної сили 01.02.2013р., то нарахування інфляційних втрат за період з 16.09.2011р. по 31.01.2013р. є безпідставним і позовні вимоги про стягнення 84 866,64 грн. збитків від інфляції до задоволення не підлягають.

Щодо стягнення 360 057,53 грн. 3 % річних за період прострочення з 16.09.2011р. по 29.04.2013р.

Згідно п.2 ст.1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відтак, право позивача на нарахування та отримання процентів за користування чужими грошовими коштами передбачено законом.

Однак, розмір таких процентів положеннями Цивільного кодексу України чи інших актів цивільного законодавства, що регулюють відносини поставки, не передбачений. Тому у даному випадку слід застосовувати аналогію закону щодо розміру стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст.1048 ЦК України, оскільки статтею 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону), а в даному випадку подібність відносин полягає в користуванні грошовими коштами.

Відповідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011р. у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011р. у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011р. у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011р. у справі № 3-116гс11.

У період з 23.03.2012р. по 10.06.2013р. облікова ставка НБУ була встановлена у розмірі 7,5 % згідно з постановою Правління Національного банку України від 21 березня 2012 року N 102 "Про регулювання грошово-кредитного ринку".

Поскільки рішення господарського суду Хмельницької області від 21.01.2013р. у справі № 10/5025/1229/12 набрало чинності 01.02.2013р., при цьому, останнє фактично не виконано відповідачем, тому кредитор вправі вимагати стягнення з боржника сум процентів річних з дати набрання рішенням законної сили до повного виконання грошового зобов'язання.

Тобто судом здійснено розрахунок процентів за користування чужими коштами, виходячи з їх розміру - 3 % річних, що є меншим облікової ставки НБУ - 7,5 %, яка діяла у період з 01.02.2013р. по 29.04.2013р.

10000000,00 грн. х 3 : 100 : 365 х 88 = 72328,77 грн.

Відтак, позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково у сумі 72 328,77 грн. за період прострочення із 01.02.2013р. по 29.04.2013р., в позові про стягнення 287 728,76 грн. (360 057,53 грн. - 72 328,77 грн.) 3 % річних слід відмовити.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 72 328,77 грн., а в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 84 866,64 грн. та 287728,76 грн. - 3 % річних слід відмовити.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними, документально необгрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді справи. Рішення господарського суду Хмельницької області у даній справі ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 22.07.13 р. у справі № 924/677/13 залишити без змін, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/677/13 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Василишин А.Р.