Постанова № 33443940, 10.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа№ 5011-8/16660-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників сторін:

позивача: Гребеник І.С., довіреність №11/03-13 від 11.03.2013 року,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: Дячок І.О., директор.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

на рішення господарського суду міста Києва

від 04.07.2013 року

у справі №5011-8/16660-2012 (головуючий суддя - Полякова К.В., судді - Нечай О.В., Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd"

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003"

про визнання недійсним договору застави

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003" про визнання недійсним договору застави.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про визнання недійсним договору застави №24 від 01.09.2006 - задоволено повністю. Визнано Договір застави №24 від 01.09.2006, укладений між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" (01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 3; ідентифікаційний код 21490729) у забезпечення зобов'язань за Кредитним договором №24-06V від 01.09.2006 року недійсним. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, місто Київ, проспект Перемоги, 41; ідентифікаційний код 19357489) на користь Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" (01042, місто Київ, вулиця Перспективна, 3; ідентифікаційний код 21490729) 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 00 копійок судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року по справі №5011-8/16660-2012 та прийняти нове рішення, яким яким відмовити в позові ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" до ПАТ "Брокбізнесбанк" про визнання недійсним договору застави.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

09.09.2013 року до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про відкладення розгляду справи.

Розглянувши вказане клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Обґрунтовуючи необхідність відкладення судового розгляду, апелянт посилається на неможливість представника товариства бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку із необхідністю забезпечення участі уповноваженого представника у іншій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 3 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів відзначає, що Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" є юридичною особою, а отже не було позбавлене права направити у судове засідання уповноваженого представника, видавши йому відповідну довіреність.

За таких обставин у клопотанні ПАТ "Брокбізнесбанк" про відкладення розгляду справи належить відмовити.

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні просив апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала, в судовому засіданні просила апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишити без змін у зв'язку з відсутністю підстав для його скасування, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

01.09.2006 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (Банк), правонаступником якого є відповідач - Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" (Позичальник) укладено Кредитний договір №24-06V.

За умовами зазначеного кредитного договору, Банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію у сумі 3500000,00 доларів США строком з 01.09.2006 по 31.08.2011 із сплатою 13,2% річних для поповнення обігових коштів.

В подальшому між сторонами внесено зміни до Кредитного договору №24-06V від 01.09.2006 шляхом укладання Додаткової угоди №1 від 11.09.2006, Додаткової угоди №2 від 17.10.2006, Додаткової угоди №3 від 17.10.2006, Додаткової угоди №4 від 02.11.2006, Додаткової угоди № 5 від 20.05.2008, Додаткової угоди №6/1 від 04.10.2008 (а. с. 16), Додаткової угоди №7 від 14.10.2008, Додаткової угоди №8 від 17.11.2008 та Додаткової угоди №9 від 04.11.2009. Зазначеними додатковими угодами сторонами змінювались умови кредитного договору щодо розміру ліміту кредитної лінії, щодо графіку повернення суми кредиту, розміру відсоткової ставки річних за користування кредитними коштами, а також змінювалась редакція розділу 5 "Гарантії виконання позичальником зобов'язань по цьому договору" Кредитного договору №24-06V від 01.09.2006 року.

Так, у редакції Додаткової угоди №9 від 04.11.2009, п.5.1. викладений з наступним змістом: "В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором Позичальник надає Банку заставу згідно договору застави №24/2 від 01 вересня 2006 року, договору іпотеки від 05 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим №7030, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим №7067, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року, посвідчений під реєстровим №7061, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим №7063, договору іпотеки від 06 вересня 2006 року посвідчений під реєстровим №7065, договору іпотеки від 17 жовтня 2006 року посвідчений за реєстровим №7992, договору іпотеки від 17 жовтня 2006 року посвідчений під реєстровим №7990".

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, у забезпечення виконання кредитних зобов'язань за Кредитним договором №24-06V від 01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" укладено Договір застави №24 від 01.09.2006 року.

Відповідно до пункту 1.3. Договору застави, даним договором забезпечується виконання Заставодавцем основного зобов'язання по поверненню Заставодержателеві Кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій, платежів, що передбачені та/або випливають з Кредитного договору.

Предметом застави, п. 1.4. Договору, є акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" (код ЄДРПОУ 03114260) номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1326687 штук, код випуску UA1009331000.

Позивач, звертаючись до суду, стверджував, що йому стало відомо про існування Договору застави №24, укладеного 01.09.2006 між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd", із листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестофіс" №37-1/8 від 01.11.2012. У зазначеному листі вказано, що ТОВ "Інвестофіс" здійснювало ведення реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" з 21.06.2005 до 20.01.2012 року. Крім того, у листі значиться інформація, що акції у кількості 1326687 штук, які належать ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd", знаходяться на зберіганні у Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та перебувають у заставі цього ж банку.

Підставою визнання Договору застави №24 від 01.09.2006 недійсним, позивач зазначає укладання його особою - Генеральним директором Іржаненко О.М. із перевищенням своїх повноважень, передбачених Статутом.

Так, ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" посилається на те, що Статут позивача визначає межі компетенції виконавчого органу та зборів учасників.

Пунктом 10.1. статуту визначено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників, які складаються з учасників товариства або їх представників.

Відповідно до п. 10.5. статуту, збори учасників приймають рішення шляхом голосування та оформляють їх протоколами.

У пункті 10.13. статуту закріплено, що збори учасників правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства.

Положеннями 10.14. статуту встановлено, що повноваження, передбачені, зокрема, підпунктом "н" - надання письмової згоди на укладення Генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи іншого відчуження майна товариства, - належать до виключної компетенції зборів учасників і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Виконавчим органом є генеральний директор, який обирається загальними зборами учасників товариства (п. 11.1. Статуту).

За приписами п. 11.4. статуту, генеральний директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Відповідно до п. 11.6.3. статуту, укладення генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи інше відчуження майна товариства можливе лише за наявності письмової згоди на це учасників товариства, що оформлюється протоколом загальних зборів учасників товариства.

Як стверджує позивач, органами управління позивача (загальними зборами) не приймалось жодного рішення про укладення Договору застави №24 від 01.09.2006 та про передачу у заставу акції прості іменні Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" (код ЄДРПОУ 03114260) номінальною вартістю 0,25 грн. за одну одиницю цінного паперу загальною кількістю - 1326687 штук, код випуску UA1009331000.

Відповідач, заперечуючи проти позову, неодноразово звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності з тих підстав, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, з огляду на це та враховуючи, що укладений Договір застави №24 датується 01.09.2006, позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений вимогами чинного законодавства.

Крім того, ПАТ "Брокбізнесбанк" заперечував проти позовних вимог, посилаючись на положення ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. До того, відповідач стверджує, що ст.181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України чи будь-якою іншою нормою не передбачено обов'язку іншої із сторін перевіряти наявність обмежень повноважень, окрім тих, що внесені до ЄДР. Додатково, у якості доказу надання згоди на укладення Договору застави №24, відповідачем подано до суду Витяг з протоколу засновників ВКФ "AMK Ltd" ТОВ №4 від 29.08.2006 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, при визначенні питання недійсності правочину має застосовуватися законодавство, яке діяло на момент його укладання.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Як вбачається із Договору про заставу №24 від 01.09.2006 заставодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" від імені якої на підставі Статуту діяв Генеральний директор Іржаненко Олексій Мойсейович.

Згідно з частиною 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 65 ГК України, управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Положеннями частини 3 вказаної статті встановлено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами (ч. 5 ст. 65 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. При цьому рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до норм статті 145 ЦК України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників (ч. 1). У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства, як то перебачено положеннями частини 2 статті 145 ЦК України.

За приписами ч. 3 вказаної вище статті ЦК УКраїни, компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань, при цьому такі питання, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК України).

Нормами статтей 58-60 Закону України "Про господарські товариства" визначені правові ознаки та аспекти вищого органу товариства з обмеженою відповідальністю, чітко окреслено обсяги компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, а також наведено порядок прийняття рішень загальними зборами. Як вбачається із матеріалів справи, на момент укладання Договору застави №24 від 01.09.2006, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого Протоколом №3 від 21.10.2005 Загальних зборів Учасників (Засновників) Виробничо-комерційної фірми "AMK Ltd" (товариства з обмеженою відповідальністю) та зареєстрованого Печерською районною у м. Києві державної адміністрації 15.11.2005 року.

Так, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

До того ж, пункт 10.14. Статуту позивача містить перелік питань, що належать до компетенції Зборів Учасників, зокрема п.п. "н" визначено таке питання, як надання письмової згоди на укладення Генеральним директором правочинів купівлі-продажу, постачання, міни, дарування, застави чи іншого відчуження майна товариства.

Витяг з протоколу засновників ВКФ "AMK Ltd" ТОВ №4 від 29.08.2006, який наявний у матеріалах справи, з огляду на вищенаведені норми закону, не може вважатися підтвердженням надання повноважень Генеральному директору на укладання Договору застави, оскільки зазначений витяг оформлений із порушеннях норм чинного законодавства.

Дослідивши зазначений Витяг з протоколу, суд зауважує, що останній підписаний Генеральним директором Іржаненко О.М. та Головним бухгалтером Рябич Т.А., що суперечить положенням статті 60 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що голова зборів товариства організує ведення протоколу. Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їх вимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів. Крім того, за приписами ч. 6 ст. 62 зазначеного Закону, генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Крім того, зі змісту Статуту позивача не вбачається підстав надання права генеральному директору товариства обіймати посаду голови загальних зборів, вести протокол зборів та надавати витяги з нього.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, факт відсутності повноважень у Генерального директора Іржаненка О.М. на укладання договору застави №24 від 01.09.2006 підтверджений належними та допустимими доказами, а також не спростований відповідачем, що у відповідності до положень статтей 203 та 215 Цивільного кодексу України, є підставою визнання зазначеного правочину недійсним. Тому суд вважає позовні вимоги ТОВ "ВКФ "AMK Ltd" такими, що підлягають задоволенню.

Щодо застосування строків позовної давності, відповідно до вимог викладених у заявах відповідача, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 251 ЦК України, визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ст. 260 ЦК України).

Відповідно до стаття 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України частини 1 та 5 перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила та за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як зазначено представником позивача у межах розгляду справи та підтверджено наявними у справі доказами, що визнані судом належними та допустимими, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "AMK Ltd" дізналось про існування оспорюваного Договору застави №24 від 01.09.2006 з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестофіс" №37-1/8 від 01.11.2012 троку. Тобто, позивач дізнався про наявність свого порушеного права у листопаді 2012 року та звернувся до суду у межах трьохрічного строку, як того вимагає положення Цивільного кодексу України, що також підтверджується відтиском штемпеля вхідної кореспонденції відділу діловодства та документообігу господарського суду міста Києва, який датується 22.11.2012 року.

Відповідно до п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Так, у предмет доказування обґрунтованості позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів у даній справі входять обставини, що стосуються безпосередньо укладання, зміни, виконання даних правочинів та їх відповідність нормам законодавства у момент укладання.

Проаналізувавши вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем дотримано строки позовної давності для зверненням із позовом до суду, а тому підстави для застосування строків позовної давності відсутні, а клопотання відповідача не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №5011-8/16660-2012 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №5011-8/16660-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 року у справі №5011-8/16660-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" - без задоволення.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Буравльов С.І.

Шапран В.В.