Рішення № 33441976, 12.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6084/13-ц

Провадження № 22ц/779/2199/2013

Категорія 48

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Проскурніцького П.І., Соколовського В.М.,

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по додаткових витратах на дитину, заборгованості за аліментами та неустойки за прострочення сплати аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки в розмірі 57384,00 грн. за прострочення сплати аліментів в період з лютого 2012 року по квітень 2013 року.

В процесі судового розгляду позивач збільшила позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несплату аліментів до 210 807 грн. 50 коп. та просила також стягнути з ОСОБА_2 на її користь 23476,49 грн. заборгованості по додаткових витратах на дитину та 65550 грн. заборгованості по сплаті аліментів.

При цьому, у поданому розрахунку пені обмежилася в часі нарахуванням пені за 365 днів та періодом по 22.04.2013 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2013 року позов ОСОБА_4 задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 210807 грн. 50 коп. пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2229 грн. 40 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважає, що ухвалюючи рішення про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції взяв до уваги дані, які містяться в довідці - розрахунку виданій відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ від 01.04.2013 року за №02-32/15-10. Проте судом не враховано, що дана довідка видана позивачу без звірки платежів і витрат здійснених відповідачем. Оскільки на вимогу відповідача відділом ДВС було видано уточнюючу довідку, з врахуванням поданих ОСОБА_2 платіжних документів про сплату аліментів. Згідно даних уточнюючої довідки заборгованість по сплаті аліментів на початок лютого 2012 року становила 27408 грн. 70 коп., а не 45 000 грн., яка зазначена в первинній довідці.

Крім того, апелянт вказує, на те, що судом в порушення вимог ст. 551 ЦК України довільно встановлена календарна дата початку перебігу строку позовної давності, та не застосовано до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 196 СК України про зменшення розміру неустойки.

З цих підстав рішення суду першої інстанції апелянт просив скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

ОСОБА_4 та її представник доводів апеляційної скарги не визнали. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обгрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи їхніх представників, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи в позові ОСОБА_4 в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті аліментів та додаткових витрат, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така заборгованість утворилася у зв'язку з несплатою відповідачем аліментів та додаткових витрат за виконавчим листом. На даний час виконавче провадження по стягненню цих сум не завершене, а тому, з врахуванням положень статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», які встановлюють обов'язок державного виконавця здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням та надходженням відрахованих сум аліментів стягувачам, а також вчинення всіх законних дій, спрямованих на виконання рішення суду, суд обґрунтовано вважав, що стягнені за судовим рішенням кошти не підлягають стягненню повторно, у зв'язку з чим дані позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції також прийшов до обґрунтованого висновку про те, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з невиконанням ним рішення суду про стягнення аліментів, а тому позивач в силу дії ст. 196 СК України має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Разом з тим суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 210 807 грн. 50 коп., розрахунок якої надано позивачем 26.07.2013 року.

Однак погодитись повністю з таким висновком суду, зокрема в частині визначення розміру неустойки (пені) колегія суддів не може.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 21.11.2011 року зобов'язано ОСОБА_2 сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 в розмірі 1800 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 22 постанови від 15 травня 2006 р. N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

На підставі змісту зазначеної норми та положень статей 214, 215 ЦПК, суди під час ухвалення рішення повинні були встановити факт заборгованості зі сплати аліментів, вину платника в її виникненні, період часу, за який виникла ця заборгованість, час її погашення та період, на який було прострочено сплату аліментів - з моменту виникнення до її погашення, і залежно від характеру правовідносин сторін встановити правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає, що вина відповідача у несплаті аліментів з 2010 року до лютого 2012 року відсутня, оскільки заборгованість по сплаті аліментів утворилася в період, коли ще не було видано виконавчого листа на стягнення, а тому ці місяці підлягають виключенню з розрахунку пені.

Зважаючи на те, що розрахунок розміру неустойки наданий позивачем не відповідає вимогам ст. 196 СК України, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги в частині розміру неустойки підлягають частковому задоволенню, а саме в меншому розмірі ніж заявлено позивачем.

В основу розрахунку слід покласти довідку відділу ДВС від 26.06.2013 року, яка надана на вимогу відповідача з врахуванням представлених квитанцій про сплату аліментів (а.с. 29).

Що ж до довідки - розрахунку від 1.07.2013 року, на якому настоює позивач, то його дані суперечать попередньо виданій довідці щодо сплачених ОСОБА_2 сум протягом 2010-2013 років.

Аналізуючи встановлені обставини та зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів з часу встановлення судом обов'язку відповідача по сплаті аліментів (виконавчий лист №0907/2-610/2011 року від 09.02.2012 року).

Згідно із ч. 1 ст. 20 СК до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 72, ч. 2 ст. 129, ч. 3 ст. 138, ч. 3 ст. 139 цього Кодексу, а тому на правовідносини, які регулюються ст. 196 СК, не поширюється дія норм ЦК про позовну давність.

Разом з тим, здійснюючи розрахунок пені, колегія суддів крім того, виходячи з принципу диспозитивності, закріпленого ст. 11 ЦПК України, враховує вимоги позивача щодо періоду нарахування неустойки - по 22.04.2013 року та нею ж встановлене обмеження по строку нарахування - 365 днів ( а.с. 94).

Таким чином розмір неустойки відповідно до сум заборгованості складатиме:

- за лютий 2012 року ( 1800х365х1%) 6570 грн;

- за березень 2012 року( 1200х365х1%) 4380 грн.;

- за квітень 2012 року( 1400х357х1%) 4998грн.;

- за травень 2012 року( 1800х326х1%) 5868грн.;

- за червень2012 року( 1800х296х1%) 5328грн.;

- за липень 2012 року( 1050х265х1%) 2785, 5грн.;

- за серпень 2012 року( 1800х234х1%) 4212грн.;

- за вересень 2012 року( 800х204х1%) 1632грн.;

- за жовтень 2012 року------------------------;

- за листопад 2012 року( 1800х143х1%) 2574грн.;

- за грудень 2012 року( 1300х112х1%) 1456грн.;

- за січень 2013 року( 1000х81х1%) 810грн.;

- за лютий 2013 року( 300х53х1%) 159грн.;

- за березень 2013 року( 1800х22х1%) 396грн.

Таким чином, загальна сума неустойки, що підлягає до стягнення з ОСОБА_2 за період з лютого 2012 року по 22 квітня 2013 року складає 41 168 гривень 50 копійок.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру стягуваної неустойки (пені) з ОСОБА_2 за прострочення сплати аліментів слід змінити, стягнувши з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 41 168 (сорок одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та ст.ст. 196 СК України, 11 ЦПК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2013 року в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 в загальному розмірі 41 168 (сорок одна тисяча сто шістдесят вісім) гривень 50 копійок.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 26 липня 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.Є. Меленко

Судді: П.І. Проскурніцький

В.М. Соколовський