Постанова № 33441613, 11.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/4906/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника відповідача - Міщаніна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Чутове" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

06 серпня 2013 року Державне підприємство "Чутове" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов ВП № 35972890 від 13.06.2013 року про арешт коштів боржника та від 20.12.2012 року № 10906223 про стягнення з боржника виконавчого збору; зобов'язання вчинити дії.

09.08.2013 року позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, у якій просив скасувати постанову ВП № 35972890 від 13.06.2013 року про арешт коштів боржника та від 20.12.2012 року № 10906223 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; зобов'язання зняти арешт з рахунку.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилався на норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" згідно з якими заявлені після закінчення строку чи не заявлені взагалі вимоги конкурсних кредиторів вважаються погашеними. Вказав на неотримання постанов, прийнятих виконавцем в ході примусового виконання судового рішення, внаслідок чого про існування спірних постанов позивач дізнався від банківської установи після накладення арешту.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. В письмових запереченнях зазначив, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що 25.06.2005 року ухвалою Господарського суду Полтавської області за заявою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області порушено провадження у справі №10/59 про банкрутство Військового племзаводу "Чутове" та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

15.11.2005 року ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі №10/59 визнано вимоги конкурсних кредиторів Військового племзаводу "Чутове".

15.01.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35972890 з виконання постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року № 10906223, виданого відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області щодо стягнення з Військового племзаводу "Чутове" витрат на проведення виконавчих дій в сумі 24,25 грн.

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 15.01.2013 року виконавче провадження ВП № 35972890 приєднано до зведеного виконавчого провадження №33826530, яке веде Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року виносилась державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 10906223 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2002 року № 17/437 про стягнення з ВПЗ "Чутове" на користь фонду соцзахисту інвалідів боргу в сумі 5108 грн..

Постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області від 25.12.2012 року виконавче провадження № 10906223 закінчено в зв'язку із повним виконання боржником виконавчого документа.

Постановою відділу примусового виконання рішень від 17.04.2013 року накладено арешт на кошти боржника в установах банків ПАТ "Полтава-Банк" ПОД "Райффайзен Банк Аваль" та ГУДКСУ у Полтавській області. Зазначена постанова про арешт коштів боржника направлена на адресу позивача простим листом 18.04.2013 року та неоскаржена ним у встановлені законом строки.

13.06.2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках в філії AT "Укрексімбанк" у м. Полтаві, код фінансової установи: 331649 та належать боржнику у межах суми 24,25 грн.

Не погоджуючись із винесеними постановами про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про арешт коштів боржника, позивач звернувся до суду з позовом про скасування спірних постанов та зобов'язання державного виконавця зняти арешт з банківського рахунку боржника.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 27 зазначеного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.

21.01.2009 року державним виконавцем винесена постанова ВП № 10906223 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області від 08.07.2002 року № 17/437, яка направлена боржнику 21.01.2009 року за вих.№ 03-32/125, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження та супровідним листом, копії яких долучені до матеріалів справи.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що державним виконавцем надано семиденний строк для добровільного виконання виконавчого документа та роз'яснено боржнику, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк, з нього буде стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження, виконавчий документ боржником у наданий для добровільного виконання строк не виконав.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 04.11.2010, яка набрала чинності 09.03.2011), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій не стягуються, у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Матеріалами справи підтверджується, що документального підтвердження про повне виконання рішення до початку його примусового виконання боржником відділу не надано.

Із наявної у матеріалах справи копії акта державного виконавця про витрати на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року слідує, що державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого провадження № 10906223 здійснено витрати, пов'язані з проведенням виконавчих дій, на загальну суму 24,25 грн.

На підставі вказаного акту винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 24,25 грн. від 20.12.2012 року ВП № 10906223.

Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, зауважень щодо складу фактично понесених витрат позивач не висловлював.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що при винесенні постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій на суму 24,25 грн. від 20.12.2012 року ВП № 10906223 державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження", тому позовні вимоги про скасування зазначеної постанови не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог про скасування постанови ВП № 35972890 від 13.06.2013 року про арешт коштів боржника та зобов'язання зняти арешт з рахунку, суд дійшов до наступних висновків.

Пунктом 6 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з частиною 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Оскільки, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року самостійно боржником не виконана, 13.06.2013 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Полтавській області винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на розрахункових рахунках Державного підприємства "Чутове", відкритих у філії АТ "Укрексімбанк" у м. Полтаві.

Згідно з положеннями статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Посилання позивача на те, що вимога державного виконавця про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій може бути заявлена лише в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки така вимога відповідачем своєчасно не заявлялася, то її не було включено до реєстру вимог конкурсних кредиторів, затверджених ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.11.2005, а відтак у державного виконавця не було правових підстав для винесення постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року, що у свою чергу свідчить і про незаконність постанови про арешт коштів боржника від 13.06.2013 року, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом" в редакції, що діяла на час введення мораторію, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна зробити висновок про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Згідно положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом", в редакції, що діє на час виникнення спірних правовідносин, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію; дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Оскільки у відповідача виникли вимоги до позивача після порушення 25.06.2005 року провадження у справі №10/59 про банкрутство, приписи статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на спірні правовідносини не поширюються.

Отже, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.12.2012 року та постанова про арешт коштів боржника від 13.06.2013 року прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ДП "Чутове" є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Чутове" до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Міністерства юстиції України про скасування постанов, зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко