Рішення № 33439214, 12.09.2013, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

255/1482/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого - судді Алтухової О.С.,

секретарі - Щукіна О.В., Ангеліна Н.В.,

за участю представника позивача Ярової Л.В., представника відповідача ОСОБА_2, 3-х осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином, -

встановив:

Позивач Публічне акціонерне товариство Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» звернулося з позовом до відповідача ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на наступні обставини.

Протягом 2005 р. між банком та фізичними особами були укладені договори на реалізацію програми «Споживче кредитування», відповідно до яких, Банк надав фізичним особам споживчі кредити для придбання в ТОВ «Твій стиль» товарів народного ужитку, а саме - зимового одягу.

Всі вказані споживчі кредити були отримані співробітниками ПП «Тайфа».

Загальна сума, на яку були видані кредити склала 79330,00 грн.

Під час оформлення кредитів в Банк були надані довідки з недостовірною інформацією про заробітну плату як боржників так і поручителів, видані та підписані керівником ПП «Тайфа» ОСОБА_7

В якості забезпечення виконання зобов'язань за деякими з укладених договорів були укладені договори поруки, за якими поручителем також виступила ОСОБА_7

Згідно умов кредитних договорів і додатків № 1 до них позичальники зобов'язалися надавати банку документи, що підтверджують цільове використання Кредитних коштів, щомісячно робити плату відсотків за користування кредитом і часткове погашення суми кредиту.

Вказані позичальники умови кредитних договорів не виконали, щомісячні платежі згідно графіку погашення кредиту і сплати відсотків не здійснювали.

При настанні прострочення за кредитними договорами, позичальниками спрямовувалися письмові вимоги про погашення кредиту і сплату відсотків за його використання. Вимоги банку про виконання зобов'язань за договорами поруки за позичальників були також обернені і до ОСОБА_7 як поручителя. Проте, вимоги банку не виконані по сьогоднішній день.

З рядом позичальників особисто зустрічалися працівники служби безпеки банку. Деякі з опитаних позичальників заявили, що шляхом зловживання їх довірою громадянка ОСОБА_7 заволоділа грошовими коштами, виданими їм по вищезгаданих споживчих кредитах, ніякі документи у Банк для оформлення кредитів ними не надавалися.

Просили суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 368308,45 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним в позові, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначила, що позичальники за кредитними договорами, що були укладені між банком та ними з урахуванням недостовірних довідок про доходи, не повинні повертати кредитні кошти, оскільки вони їх фактично не отримували. Крім того, звернула увагу суду на те, що у вироку від 21 травня 2012 року чітко визначено, що позичальники кредитні кошти не отримували та те, що відповідачем банку були спричинені збитки, які згідно зі ст.1166 ЦК України підлягають відшкодуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, оскільки вироком від 21 травня 2012 року не встановлено, що своїми діями ОСОБА_7 спричинила позивачу шкоду.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримали вимоги позову.

Суд, вислухавши представників сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, протягом 2005 р. між банком та фізичними особами, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були укладені договори на реалізацію програми «Споживче кредитування», відповідно до яких, Банк надав фізичним особам споживчі кредити для придбання в ТОВ «Твій стиль» товарів народного ужитку, а саме - зимового одягу.

Всі вказані споживчі кредити були отримані співробітниками ПП «Тайфа».

Загальна сума, на яку були видані кредити склала 79330,00 грн.

Під час оформлення кредитів в Банк були надані довідки з недостовірною інформацією про заробітну плату як боржників так і поручителів, видані та підписані керівником ПП «Тайфа» ОСОБА_7

В якості забезпечення виконання зобов'язань за деякими з укладених договорів були укладені договори поруки, за якими поручителем також виступила ОСОБА_7

Згідно умов кредитних договорів і додатків № 1 до них позичальники зобов'язалися надавати банку документи, що підтверджують цільове використання Кредитних коштів, щомісячно робити плату відсотків за користування кредитом і часткове погашення суми кредиту.

Вказані позичальники умови кредитних договорів не виконали, щомісячні платежі згідно графіку погашення кредиту і сплати відсотків не здійснювали.

При настанні прострочення за кредитними договорами, позичальниками спрямовувалися письмові вимоги про погашення кредиту і сплату відсотків за його використання. Вимоги банку про виконання зобов'язань за договорами поруки за позичальників були також спрямовані і на адресу ОСОБА_7 як поручителя. Проте, вимоги банку не були виконані.

Вироком Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21 травня 2012 року, який ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30.10.2012 р. в частині залишення без розгляду цивільного позову скасовано, в іншій частині вирок суду залишено без змін, ОСОБА_7 було визнано винною за ч.2 ст. 222, ч.1,2,3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 , ч. 1 ст. 382 КК України, та встановлено, що вона підробляла та використовувала підроблені документи для отримання кредитних коштів на суму в 500 і більше раз перевищуючу неоподаткований податком мінімум доходів громадян. Крім того, було встановлено, що боржники не мали на меті отримувати кредит, однак вони знали, що кредити будуть отримувати по підробленим довідкам і не зважаючи на це, вони уклали із банком кредитні договори, які були забезпечені порукою з боку ОСОБА_7

Так, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вироком Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21 травня 2012 року було встановлено, що ОСОБА_7 шляхом підробки довідок про доходи, була спричинена матеріальна шкода банку в сукупному розмірі коштів, що були видані позичальникам по оформленим на підставі вказаних довідок кредитним договорам.

Суд вважає позицію позивача помилковою з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», цивільний позов не може бути залишений без розгляду і з мотивів відсутності необхідних для його вирішення доказів, оскільки в силу п.4 ст.64 КПК України характер і розмір заподіяної злочином шкоди підлягають доказуванню у кримінальній справі.

Суд звертає увагу на той факт, що вироком Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21 травня 2012 року вина ОСОБА_7, у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст. 222, ч.1,2,3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 , ч. 1 ст. 382 КК України була встановлена, однак при цьому ОСОБА_19 не визнавалась судом винуватою у вчиненні злочинів за ст.ст.190, 191 КК України, що давало б банку можливість звертатись із позовом про відшкодування шкоди.

Крім того, у вироку Ворошиловського районного суду м.Донецька від 21 травня 2012 року не встановлювався розмір заподіяної злочином ОСОБА_7 шкоди та його характер.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення на підставі ст.1166 ЦК України матеріальної шкоди з відповідача, оскільки позивачем не доведено факту спричинення діями ОСОБА_7 банку вказаної шкоди.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що доктриною цивільного права презюмується свобода договору. Позичальники - треті особи по справі, не зважаючи на те, що були обізнані в незаконності довідок про доходи, все одно звернулись до банку із заявами про оформлення кредитних договорів, тобто між банком та позичальниками виникли договірні відносини, механізм регулювання яких міститься в розділах І, ІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України, тобто права банку в повній мірі захищені як умовами кредитних договорів так і укладеними на забезпечення їх виконання договорами поруки.

На підставі ст. 1166 ЦК України та керуючись ст.ст. 5, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Донецьке регіональне управління» ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7, 3-ті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої злочином - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С. Алтухова