Рішення № 33437801, 10.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 р. Справа № 914/3099/13

За позовом: Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів, до відповідача:Приватного підприємства «Мега-Тех», м. Львів,про: стягнення заборгованості за договором про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, розірвання вказаного договору та зобов'язання до звільнення земельної ділянки. Суддя М. М. Синчук При секретарі Гринчишин О.За участю представників:прокурор:Леонтьєва Н. - прокурор прокуратури міста Львова. позивача:Золотий Я. М. - довіреність №4-25-13 від 02.01.13відповідача:не з'явився. Представнику позивача та прокурору роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Прокурора Галицького району м. Львова в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради до Приватного підприємства «Мега-Тех» про стягнення заборгованості за договором про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів, розірвання вказаного договору та зобов'язання до звільнення земельної ділянки.

Ухвалою суду від 13.08.2013р. провадження у справі порушено, розгляд справи призначено на 27.08.2013р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №140 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 р. не сплатив збір за місця для паркування транспортних засобів, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 27 431,59 грн., відповідачу нараховано пеню в розмірі 1 901,48 грн. Крім того, позивач просить суд розірвати Договір від 01.04.2011 р., укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех», а також зобов'язати Приватне підприємство «Мега-Тех» звільнити земельну ділянку, спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Волоській, площею 460 мІ.

В судове засідання 27.08.2013 р. прокурор з'явився, позов підтримав у повному обсязі, надав витяг (довідку) державного реєстратора про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В судове засідання 27.08.2013 р. позивач з'явився, позов підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 27.08.2013 р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив. Вимоги ухвали суду від 13.08.2013р. не виконав.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 10.09.2013 р.

В судове засідання 10.09.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на виконання вимог ухвали суду від 13.08.2013 р. надав суду Витяг державного реєстратора про внесення позивача до ЄДРПОУ.

В судове засідання 10.09.2013 р. прокурор з'явився, подав клопотання про уточнення позовних вимог, згідно яких просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі, а саме: стягнути з відповідача на рахунок 33218888700004, одержувач платежу - міський бюджет Галицького району, код установи банку - 825014, найменування банку - УДК у Львівській області, код ЄДРПОУ 22389381, код платежу 18020100 «Збір за місця паркування транспортних засобів» - заборгованість у розмірі 27 431,59 грн. за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця паркування транспортних засобів та 1 901,48 грн. - пені. Крім того, надав суду Витяг з ЄДРПОУ на відповідача станом на 23.08.2013 р., згідно якого місцезнаходження юридичної особи відповідача: 79011, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 46А, кв.1.

В судове засідання 10.09.2013 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом за адресою зазначеною у позовній заяві та у Витязі з ЄДРПОУ, згідно якого місцезнаходження юридичної особи відповідача: 79011, Львівська область, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 46А, кв.1., причин неприбуття в судове засідання не повідомив, вимог ухвали суду 13.08.2013 р. не виконав, витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача та прокурора, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 квітня 2011 року між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех» укладено договір №140 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. цього Договору, договір укладено відповідно до Податкового кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1342 «Про затвердження Правил паркування транспортних засобів», ухвали Львівської міської ради від 27.01.2011 р. №120 «Про затвердження збору за місця для паркування транспортних засобів та плати за паркування транспортних засобів на території м. Львова», із змінами та доповненнями від 31.03.2011 р. №364.

Відповідно до п. 1.2. Договору замовник (позивач у справі) надає виконавцю (відповідач у справі) у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Волоській площею 460 кв.м., згідно з планом майданчика для паркування.

Згідно п. 2.1.1. замовник зобов'язався надати виконавцю у користування спеціально визначену земельну ділянку для обслуговування майданчика для паркування на вул. Волоській, площею 460 кв.м. на 40 парко-місць.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору виконавець зобов'язується організувати роботу майданчика для паркування транспортних засобів на вул. Волоській, починаючи з 01.04.2011 року.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору виконавець зобов'язується забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця паркування транспортних засобів у розмірі 3 506,17 грн., до 30-го числа кожного місяця (у лютому до 28/29 числа) включно.

30.12.2011 р. між сторонами у справі укладено Додатковий договір №1/374 П/Т до Договору №140 П/Т від 01.04.2011 р., згідно якого сторони домовились викласти п. 2.2.6. Договору в наступній редакції: «п. 2.2.6. - Забезпечити сплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця для паркування транспортних засобів у розмірі 3 998,00 грн., до 30 числа кожного місяця (у лютому до 28/29) включно.

29.12.2012 р. між сторонами у справі укладено Додатковий договір №1/128 П/Т до Договору, згідно якого сторони домовились викласти п. 2.2.6. Договору в наступній редакції: «п. 2.2.6. - Забезпечити сплату збору за місця для паркування транспортних засобів у місцевий бюджет м. Львова у розмірі 142,46 грн. за кожен день провадження діяльності, у строки визначені для квартального звітного (податкового) періоду, при цьому сплачуючи щомісячні авансові внески в сумі 4 273,80 грн. За загальну кількість днів провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів протягом 2013 р. приймається:

І квартал - 90 днів, ІІ квартал - 91 день. ІІІ квартал - 92 дні. IV квартал - 92 дні.

Згідно розрахунку заборгованості збору за місця для паркування автотранспорту, затвердженого Департаментом фінансової політики Львівської міської ради, станом на 01.08.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за зобов'язаннями згідно Договору становить 27 431,59 грн.

Позивач надіслав відповідачу вимоги №2503-51 від 19.07.2011 р., №2503-114 від 22.06.2012 р., №2503-1225 від 17.07.2012 р., №2503-85 від 12.04.2013 р. про сплату наявної заборгованості за Договором, проте вимоги залишені відповідачем без розгляду.

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони несуть відповідальність за виконання взятих на себе за цим Договором зобов'язань у порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України.

Згідно п. 2.2.8. Договору, у разі пропуску терміну внесення суми збору за місця паркування до міського бюджету м. Львова, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

На час розгляду справи судом відповідач заборгованість в сумі 27 431,59 грн. не погасив, доказів зворотнього суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

На органи прокуратури, відповідно до статті 121 Конституції України, покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом. Право на звернення прокурора або його заступника до Господарського суду в інтересах держави передбачено пунктом 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» та частиною другою статті 2 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Даний позов заявлено прокуратурою Галицького району м. Львова в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради для захисту його прав, передбачених чиним законодавством України, а тому суд вважає, що прокурором доведено підставність звернення з відповідним позовом.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 01 квітня 2011 року між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех» укладено договір №140 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів. Згідно розрахунку заборгованості збору за місця для паркування автотранспорту, затвердженого Департаментом фінансової політики Львівської міської ради, станом на 01.08.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за зобов'язаннями згідно Договору становить 27 431,59 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у користування спеціально визначену земельну ділянку для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Волоській, площею 460 кв.м. згідно з планом майданчика для паркування на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив позивачу за отримані послуги і має заборгованість перед позивачем в розмірі 27 431,59 грн.

Відповідно до п. 2.2.7. Договору, у разі припинення дії цього Договору з підстав, передбачених цим договором та чинним законодавством України, виконавець зобов'язується забезпечити поступлення до міського бюджету м. Львова у повному обсязі відповідно до передбаченої цим Договором загальної суми сплати цього збору за термін дії цього Договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розмір позовних вимог не заперечив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 27 431,59 грн, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Згідно п. 2.2.8. Договору, у разі пропуску терміну внесення суми збору за місця паркування до міського бюджету м. Львова, відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,5 відсотка за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 901,48 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, з яким погоджується суд.

Крім того, позивач посилаючись на ст. 651 ЦК України, просить суд розірвати договір №140 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 року, укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех».

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно п. 3.2. Договору, цей договір може бути розірваний замовником в односторонньому порядку протягом одного місяця від дня письмового попередження виконавця у разі невиконання виконавцем умов цього Договору.

Відповідно до вимоги №2503-85 від 12.04.2013 р. позивач повідомив відповідача, що відповідно до Договору позивач надав відповідачу у користування земельну ділянку на вул. Волоській у м. Львові, за яку відповідач зобов'язаний сплачувати збір за місця паркування. Станом на 01.04.2013 р. заборгованість відповідача перед міським бюджетом, як збору за місця паркування транспортних засобів, становить 16 616,93 грн. Просив в тижневий термін сплатити заборгованість перед міським бюджетом Львова та привести свою діяльність у відповідність до Договору. Попередив відповідача, що невиконання даної вимоги буде підставою для розірвання в односторонньому порядку Договору №140 П/Г від 01.04.2011 р. та стягнення недоотриманих коштів в судовому порядку згідно чинного законодавства.

Як встановлено судом, відповідач вимогу позивача залишив без задовлення, доказів зворотнього суду не надав, неналежним чином виконав умови Договору, а саме не сплачував збір за місця для паркування транспортних засобів.

Таким чином, вимоги позивача про розірвання Договору №140 П/Г від 01.04.2011 року, укладеного між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех» та звільнення займаної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Волоській у м. Львові, площею 460 кв.м., є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням.

Судові витрати: прокурор за даним позовом судового збору не сплачував, оскільки, відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір», звільнений від сплати останнього за позовами про захист інтересів держави.

Таким чином суд дійшов висновків, що судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань із сплати збору за місця для паркування транспортних засобів, та стягнути їх з відповідача в дохід Державного бюджету.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Мега-Тех» (адреса: 79011, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 46 А, кв.1, ідентифікаційний код 30539460) на рахунок 33218888700004, одержувач платежу - міський бюджет Галицького району, код установи банку - 825014, найменування банку - УДК у Львівській області, код ЄДРПОУ 22389381, код платежу 18020100 «Збір за місця паркування транспортних засобів» - заборгованість у розмірі 27 431,59 грн. за несплату щомісячних авансових внесків у місцевий бюджет, як збору за місця паркування транспортних засобів та 1 901,48 грн. - пені.

Стягувач: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради адреса: 79008, м. Львів, пл. Галицька, буд. 1, ідентифікаційний код 34814670).

3. Розірвати Договір №140 П/Т про використання земельної ділянки, спеціально визначеної для забезпечення паркування транспортних засобів від 01.04.2011 року, укладений між Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та Приватним підприємством «Мега-Тех».

4. Зобов'язати Приватне підприємство «Мега-Тех» (адреса: 79011, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 46 А, кв.1, ідентифікаційний код 30539460) звільнити займану земельну ділянку, спеціально визначену для забезпечення паркування транспортних засобів на вул. Волоській у м. Львові, площею 460 кв.м.

5. Стягнути з Приватного підприємства «Мега-Тех» (адреса: 79011, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 46 А, кв.1, ідентифікаційний код 30539460) в дохід державного бюджету України 2 867,50 грн. судового збору.

6. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.