Рішення № 33437757, 13.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

10 вересня 2013 року Справа № 927/926/13

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат", код 00381152, вул. Вишнева, 4, м. Ічня, 16700

Відповідач: Комунальне підприємство водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради, код 33380497, вул. Войкова, 1а, м. Ічня, 16700

Про примусове виконання обов'язку в натурі

Суддя Моцьор В.В.

Представники сторін:

позивача: Ващук М.В. (довіреність б/н від 3 липня 2013 року);

відповідача: Царенко І.Г. - начальник КПВГ «Ічень»; Коломієць М.В. -начальник ВТВ КПВГ «Ічень»; Радченко Л.І. (довіреність № 495 від 15 серпня 2013 року); Апанасенко К.І. (довіреність № 496 від 15 серпня 2013 року);

Рішення приймається після оголошених в судовому засіданні 30 липня 2013 року, 20 серпня 2013 року перерв згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського кодексу України у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно-консервний комбінат" подано позов до Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради про зобов'язання останнього здійснювати розрахунки за надані послуги з водовідведення на підставі п. 4.4 Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 21 червня 2013 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно-консервний комбінат", у редакції цього пункту з урахуванням пропозицій Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат", викладених у протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року до Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 21 червня 2013 року, а саме:

"4.4. Розрахунки за надані послуги з водовідведення здійснюватимуться за показами приладу обліку - лічильника стоків, який встановлений на території Споживача. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на стоки, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання м. Ічня та свердловини ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат " (згідно п.3.14 Правил №190)."

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що правовідносини між позивачем та відповідачем щодо централізованого водопостачання та водовідведення мають регулюватися договором про надання послуг від 21 червня 2013 року з урахуванням положень, викладених позивачем у протоколі розбіжностей до вказаного договору. Протокол розбіжностей до договору відповідач отримав; розбіжності на розгляд суду протягом двадцяти днів з моменту отримання вказаного протоколу розбіжностей відповідач не передав, що свідчить про те, що договір є укладеним на умовах, запропонованих позивачем, тобто у редакції з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року.

Представники відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву вважають, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі виходячи з наступного. Відповідачем 21 червня 2013 року було надано позивачу проект договору в двох екземплярах, підписаний відповідачем і скріплений печаткою. Того ж дня на адресу відповідача повернувся один екземпляр даного договору, підписаний позивачем і скріплений його печаткою, без застережень в договорі, що він підписаний з протоколом розбіжностей. Протокол розбіжностей відповідачем не розглядався і не підписувався. Нова редакція пункту 4.4 договору, де визначено спосіб проведення розрахунків вартості послуг за водовідведення, не визначила порядок оплати за послуги з водовідведення, не узгоджена з рештою норм розділу 4 договору та не в повній мірі відповідає чинному законодавству. Листом №362 від 21 червня 2013 року відповідач повідомив про свою незгоду із запропонованою позивачем редакцією договору. На сьогоднішній день позивач із відповідачем не дійшли згоди про порядок проведення розрахунків за послуги водовідведення, а оскільки це є однією з істотних умов договору, можна дійти висновку, що договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення №20-06/2013 від 21 червня 2013 року є неукладеним. Враховуючи вищевикладене відповідач просив суд відмовити в позові.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

21 червня 2013 року на адресу Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" від Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради надійшов проект договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №20-06/2013 від 21 червня 2013 року, підписаний з боку відповідача та скріплений його печаткою (далі - договір).

Позивач, не погоджуючись з окремими положеннями договору, листом від 21 червня 2013 року №06/13 (а.с. 9) надіслав на адресу відповідача підписаний позивачем договір про надання послуг, а також два примірники протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року до договору, підписані позивачем, про що свідчать опис вкладення у цінний лист від 21 червня 2013 року, а також квитанція про сплату послуг поштового зв'язку (а.с. 10-17).

Даний лист разом з додатками до нього було отримано відповідачем 21 червня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18).

Згідно протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року позивач запропонував до підписання відповідачем п. 4.4 договору в такій редакції:

"4.4. Розрахунки за надані послуги з водовідведення здійснюватимуться за показами приладу обліку - лічильника стоків, який встановлений на території Споживача. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на стоки, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання м. Ічня та свердловини ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат " (згідно п.3.14 Правил №190)."

Як зазначив позивач, викладення п. 4.4. договору у новій редакції, було викликано тим, що відповідно до п. 3.14. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

Відповідач листом від 21 червня 2013 року за №362 повідомив позивача, що не приймає норми, зазначені у надісланому йому протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року до договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення №20-06/2013 від 21 червня 2013 року (а.с. 19).

Також, відповідач листом №394 від 05 липня 2013 року повідомив позивача, що "розрахунок послуг з водовідведення буде здійснюватись по контрольному лічильнику на стоки марки ВЗЛЕТ MP УРСВ 520ц заводський номер 101705, який знаходиться на межі балансової належності мереж Виробника та споживача по вул. Леніна, м. Ічня."

Тобто, розрахунок послуг з водовідведення здійснюватиметься відповідачем на підставі п. 4.4. вказаного договору у початковій редакції, без врахування протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року до договору.

Позивач вважає, що дії відповідача з розрахунку послуг з водовідведення, вчинені у вищевказаний спосіб, є незаконними та такими, що не відповідають умовам договору про надання послуг з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

21 червня 2013 року на адресу позивача надійшов проект договору. Проект містив усі істотні умови, був підписаний представником відповідача та скріплений його печаткою. Таким чином, проект договору, оформлений у вказаний спосіб, варто було розглядати як конкретну пропозицію відповідача до вступу у договірні відносини (оферту), що свідчила про його волю на встановлення договірних зобов'язань.

Частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Позивач отримав проект договору 21 червня 2013 року та того ж дня, тобто в межах строку, передбаченого ч. 4 ст.181 Господарського процесуального кодексу України, направив відповідачу підписаний договір разом з двома примірниками протоколу розбіжностей.

Відповідач отримав підписаний позивачем договір разом з двома примірниками протоколу розбіжностей 21 червня 2013 року.

Тобто, про існування розбіжностей та пропозицій позивача відповідач знав вже 21 червня 2013 року.

Згідно з ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року №2918-111, господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Відповідно до ліцензії, яка видана 21 вересня 2011 року Чернігівською обласною державною адміністрацією для Комунального підприємства водоканалізаційного господарства "Ічень", останнє здійснює діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (а.с. 21).

З урахуванням приписів ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року №2918-111, укладення договору про надання послуг є обов'язковим для позивача з відповідачем, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 вказаного Закону, послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10 січня 2002 року №2918-111, договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційній web-сторінці Антимонопольного комітету України, Комунальне підприємство водоканалізаційного господарства "Ічень є суб'єктом природних монополій, що знаходиться у Чернігівській області (а.с. 22-24).

Таким чином, з урахуванням приписів згадуваного вище п. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідач, у разі його незгоди з пропозиціями позивача, викладеними в протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року до договору, мав передати розбіжності на розгляд суду протягом двадцяти днів з моменту отримання вказаного протоколу розбіжностей.

Відповідач станом на 18 липня 2013 року розбіжності, що містилися у вказаному протоколі, на розгляд суду не передав.

Враховуючи вищевикладене, пропозиції позивача щодо порядку здійснення розрахунку вартості послуг з водовідведення, викладені в протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року до договору, вважаються прийнятими відповідачем, договір є укладеним у редакції з урахуванням положень протоколу розбіжностей від 21 червня 2013 року.

Отже, під час розрахунку послуг з водовідведення відповідач повинен керуватися положеннями п. 4.4 договору у редакції, запропонованій позивачем в протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року, відповідно до якої:

"Розрахунки за надані послуги з водовідведення здійснюватимуться за показами приладу обліку - лічильника стоків, який встановлений на території Споживача. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на стоки, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що одходить з мереж централізованого водопостачання м. Ічня та свердловини ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (згідно п.3.14 Правил №190)".

Відповідно до абз.1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язанім належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться,

За абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, в судових засіданнях судом встановлено, що на даний час між сторонами існує спір щодо способу розрахунку послуг з водовідведення.

Позивач просить суд зобов'язати Комунальне підприємство водоканалізаційного господарства "Ічень" Ічнянської міської ради здійснювати розрахунки за надані послуги з водовідведення на підставі п. 4.4 Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 21 червня 2013 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Ічнянський молочно-консервний комбінат", у редакції цього пункту з урахуванням пропозицій Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат", викладених у протоколі розбіжностей від 21 червня 2013 року до Договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 21 червня 2013 року, а саме:

"4.4. Розрахунки за надані послуги з водовідведення здійснюватимуться за показами приладу обліку - лічильника стоків, який встановлений на території Споживача. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на стоки, кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання м. Ічня та свердловини ПАТ "Ічнянський молочно-консервний комбінат " (згідно п.3.14 Правил №190)."

Відповідно до умов ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого иемайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес шляхом встановлених способів захисту; іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також визначені способи захисту прав і законних інтересів кожного суб'єкту господарювання та споживачів.

Відповідно до ст. 6 Господарського кодексу України загальним принципом господарювання в Україні є, зокрема, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає поняття підприємництва, як це самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим законодавством способам захисту прав та інтересів та є прямим втручанням у господарську діяльність відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 13 вересня 2013 року.

Суддя В.В. Моцьор