Рішення № 33435128, 05.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/16894/13-ц

Провадження №2/761/6426/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Івченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 до Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в липні 2013 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконним наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.

З врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 58-62), просить визнати незаконним і скасувати п. 2 наказу №91 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 «суворо вказано»; визнати незаконним і скасувати п. 2 наказу №92 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 «суворо вказано»; визнати незаконним наказ від 22.05.2013 року директора Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі, а саме на посаді завідувача Лісового кладовища Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»; стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.05.2013 року по день поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Наказом від 13.03.2012 року позивача призначено на посаду завідувача Лісового кладовища Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування». Наказом директора Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_2 від 22.05.2013 року, позивача звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Позивач вважає наказ про звільнення незаконним з наступних підстав. Із наказом про звільнення позивач ознайомлений не був, трудову книжку не отримував. Про повідомлення від 23.05.2013 року №620 щодо звільнення позивача відповідно до наказу №116-п від 22.05.2013 року, яке було направлено позивачу поштою, позивачу також нічого не відомо. Окрім цього, відповідачем не надано опису вкладення у поштове відправлення, який би підтверджував, що на адресу позивача направлено, саме повідомлення про звільнення. Про звільнення з роботи позивачу стало відомо 23.05.2013 року. Начальник відділу кадрів ОСОБА_3 не пояснив причини і підстави звільнення, проте повідомив, що наказ про звільнення може бути скасований, а тому трудова книжка залишається на підприємстві, а позивач повинен далі перебувати на робочому місці. Тобто, фактично з позивачем було продовжено дію трудового договору. Однак наказ про звільнення позивача так і не було скасовано. Позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів, які би підтверджували систематичне невиконання позивачем покладених обов'язків. Як вбачається зі змісту наказу про звільнення №116-п від 22.05.2013 року, у ньому як на підставу звільнення немає посилання на накази про накладення дисциплінарного стягнення чи на факт нового дисциплінарного правопорушення. Підставою для звільнення зазначено усне розпорядження директора від 22.05.2013 року. Проте, у акті про неприбуття до адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» завідувача Лісового кладовища ОСОБА_1 зазначено, що позивача звільнено з роботи, саме за неприбуття на 15 годину 21.05.2013 року на службову нараду, а не у зв'язку з наявністю наказів про дисциплінарну відповідальність. Окрім цього, позивачу ніхто не запропонував надати пояснення з приводу неявки 21.05.2013 року на службову нараду. На думку позивача, акт від 22.05.2013 року про відмову в наданні пояснень ОСОБА_1 стосовно неприбуття до адміністрації підприємства не відповідає дійсності. Позивач зазначив, що 21.05.2012 року позивач був на робочому місці та жодних факсограм про виклик до адміністрації підприємства на 15 год. 21.05.2013 року не отримував. Позивач зазначив, що сумнівним доказом є пояснювальна записка від 21.05.22013 року ОСОБА_4 та службова записка від 21.05.2013 року начальника відділу кадрів підприємства ОСОБА_3, оскільки дані особи є зацікавленими, оскільки працюють у відповідача.

Щодо наказів №91 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано та №92 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», з згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано, позивач зазначив, що вони є незаконними, оскільки статтею 147 КЗпП України не передбачено такого виду дисциплінарного стягнення, як «суворо вказати». Про дані накази, позивач дізнався лише 02.08.2013 року у судовому засіданні.

Щодо наказу від 25.05.2012 року №130 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Лісового кладовища» у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 працівника ОСОБА_5 позивач зазначив наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 коли сталася подія, позивач не був на роботі, оскільки, це був вихідний день. Відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_1 був інженер з благоустрою ОСОБА_6 Окрім цього, про належне виконання позивачем обов'язків, свідчить наказ від 27.04.2012 року №109, яким позивача було нагороджено грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків.

Ухвалою від 08.07.2013 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з врахуванням уточнень, просили суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що Наказом директора Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_2 від 22.05.2013 року, позивача звільнено з роботи на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, а саме за неприбуття ОСОБА_1 на 15 годину 21.05.2013 року на службову нараду до адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО». Окрім цього, до позивача було застосовано два дисциплінарні стягнення, які позивачем не оскаржувалися, а тому звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України є законним.

Третя особа у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що після 22.05.2013 р. ОСОБА_1 продовжував приходити на роботу і працювати на своєму робочому місці.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що книга виходу на роботу робітників «Лісового кладовища» не є документом, який підтверджує вихід працівника на роботу. ОСОБА_3 заперечував проти того, що він вказував ОСОБА_1 на те, що наказ про звільнення може бути скасований в найближчі дні. ОСОБА_3 заперечував проти того, що ОСОБА_1 повідомляв його про виклик до навчального закладу на 22.01.2013 року.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, наказом від 13.03.2012 року позивача призначено на посаду завідувача Лісового кладовища Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».

Наказом директора Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_2 від 22.05.2013 року позивача звільнено з роботи на підставі п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. (а.с. 41).

Згідно зі статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. (п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

Судом встановлено, що до позивача були застосовані наступні дисциплінарні стягнення.

Згідно Наказу №91 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 «суворо вказано»(а.с. 37).

Відповідно до Наказу №92 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 «суворо вказано»(а.с. 39).

Наказом від 25.05.2012 року №130 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Лісового кладовища» ОСОБА_1 оголошено догану. (а.с. 32).

Наказом №28 від 28.01.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» ОСОБА_1 оголошено догану(а.с. 112).

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним і скасування п. 2 наказу №91 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано та визнання незаконним і скасування п. 2 наказу №92 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Судом встановлено, що ні чинним законодавством, ні статутом відповідача, ні положеннями про дисципліну відповідача не передбачено такого виду дисциплінарного стягнення як «суворо вказати».

Як передбачено статтею 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Частиною 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про дані накази позивач дізнався лише 02.08.2013 року у судовому засіданні. В матеріалах справи немає доказів, які би свідчили, що позивач був ознайомлений з оскаржуваними наказами.

Враховуючи вищевикладене, п. 2 наказу №91 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано та п. 2 наказу №92 від 16.05.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано, є незаконними.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним наказу від 22.05.2013 року директора Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_1 на роботі, а саме, на посаді завідувача Лісового кладовища Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування», суд зазначає наступне.

В контексті п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір може бути розірваний власником лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тобто при розгляді справи про поновлення на роботі працівника, звільненого на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, суд повинен встановити наявність системи у невиконанні обов'язків працівником, а також з яких причин (поважних чи неповажних) сталося невиконання обов'язків.

Як вбачається з наказу від 25.05.2012 року №130 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Лісового кладовища» причиною для застосування стягнення стали порушення та упущення, що призвели до недотримання своєчасного і точного виконання працівниками розпоряджень керівництва у зв'язку із смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 працівника ОСОБА_5

В матеріалах справи є копія посадової інструкції завідувача кладовища (а.с. 14), у п. 5 якої зазначено, що у разі тимчасової відсутності завідувача кладовища обов'язки покладаються на інженера з благоустрою, а за його відсутності на майстра з благоустрою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 коли сталася подія, позивач не був на роботі, оскільки це був вихідний день. Відповідальною особою ІНФОРМАЦІЯ_1 був інженер з благоустрою ОСОБА_6

Тому, на думку суду не можна вважати, що підставою для покладення на позивача дисциплінарної відповідальності в даному випадку було невиконання посадових обов'язків, адже на момент, коли стався нещасний випадок, позивач не був відповідальною особою.

Як вбачається з Наказу №28 від 28.01.2013 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», причиною накладення стягнення стала відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Як вбачається з довідки Вищого навчального закладу «Національна академія управління» від 04.09.2013 року №02/500, 22.01.2013 року з 14.00 студент 4 курсу заочної форми навчання напряму підготовки 6.0304401 Правознавство ОСОБА_1 запрошувався до навчального закладу для ліквідації академічної заборгованості. Довідку-підтвердження для подання до РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» було видано.

Тобто, відповідача було повідомлено про те, що позивач перебуватиме на навчанні. Окрім цього, позивач надавав з цього приводу пояснення, про що вказано у наказі.

Слід зазначити те, що у судовому засіданні, яке відбулося 02.09.2013 року, представник відповідача не заперечував проти того, що відповідачу було відомо про навчання позивача у вищому навчальному закладі.

Відповідно до ст. 202 КЗпП України працівникам, які проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Згідно з ст. 215 КЗпП працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, а також інші пільги, передбачені законодавством.

Отже, на думку суду, була поважна причина, через яку ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці, 22.01.2013 року, а саме, він був запрошений навчальним закладом для ліквідації академічної заборгованості, що підтверджується вищезазначеними доказами.

Як роз'яснено у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Як вбачається зі змісту наказу про звільнення №116-п від 22.05.2013 року (а.с. 41), у ньому як на підставу звільнення немає посилання на накази про накладення дисциплінарного стягнення чи на факт нового дисциплінарного правопорушення. Підставою для звільнення зазначено усне розпорядження директора від 22.05.2013 року.

В матеріалах справи наявний акт про неприбуття до адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» завідувача Лісового кладовища ОСОБА_1 на 15 годину 21.05.2013 року на службову нараду (а.с. 45).

Як пояснив представник відповідача, позивача звільнено саме за неприбуття до адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» на 15 годину 21.05.2013 року на службову нараду.

Як вбачається з копії факсограми (а.с. 42), вона адресована завідувачу лісового господарства ОСОБА_1 та містить звернення про необхідність прибуття до адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО» на 15 годину 21.05.2013 року на службову нараду.

Проте, матеріали справи не містять доказів, які би свідчили про те, що позивач отримував вказану факсограму.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердив, що факсограма про виклик на виробничу нараду не надсилалася за допомогою факсимільного пристрою.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що 21.05.2012 року він був на робочому місці та жодних факсограм про виклик до адміністрації підприємства на 15 год. 21.05.2013 року не отримував.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Сумнівними доказами є пояснювальна записка від 21.05.22013 року ОСОБА_4 (а.с. 43) та службова записка від 21.05.2013 року начальника відділу кадрів підприємства ОСОБА_3 (а.с. 44), згідно яких позивач повідомлявся про службову нараду, оскільки дані особи є зацікавленими та працюють у відповідача.

Інших належних та допустимих доказів, які би підтверджували, що позивач був повідомлений про службову нараду, яка мала відбутися о 15 год. 00 хв. 21.05.2013 року у приміщенні адміністрації РС СКП «Спецкомбінат ПКПО», в матеріалах справи немає.

Дослідивши обставини справи на підставі наявних в матеріалах належних та допустимих доказів, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факту систематичного невиконання позивачем покладених на нього обов'язків без поважних причин.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В матеріалах справи є довідка про доходи позивача. Дохід позивача за березень 2013 року склав 4 605,21 грн., за квітень 2013 року 5 319,00 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2013 року по 05.09.2013 року у розмірі 15 964,76 грн.

Проте, суд вважає відмовити у задоволенні позову щодо стягнення середнього за час вимушеного прогулу за 22 травня 2013 року, оскільки, день звільнення вважається останнім днем роботи, а тому дані вимоги є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 3, 57-61, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати незаконим наказ від 22 травня 2013 року Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» № 116-п про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Лісового клодовища.

Визнати незаконним п. 2 наказу № 91 від 16.05.2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано.

Визнати незаконним п. 2 наказу № 92 від 16.05.2013 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", згідно з яким ОСОБА_1 суворо вказано.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача Лісового клодовища Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування».

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»(код 03358475) на користь ОСОБА_1(НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 травня 2013 року по 05.09.2013 року у розмірі 15964(п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири)грн. 76 коп.

Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування»(код 03358475) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 341(триста сорок одна)грн. 04 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Судове рішення в частині поновлення на роботі та стягненні заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя