Ухвала суду № 33434653, 11.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3384/13 11.09.2013 11.09.2013 11.09.2013

Провадження №22-ц/784/2747/13

провадження № 22ц/784/2747/2013 Головуючий у першій інстанції: Гуденко О.А.

категорія 05 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

11 вересня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Довжук Т.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника третьої особи Биковської Т.В.,

при секретарі судового засідання Орельській Н.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційними скаргами

ОСОБА_6 та ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2013 року

за позовом

ОСОБА_6 до ОСОБА_4, треті особи - Центральний відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний ВДВС), ОСОБА_7 про визнання права власності на автомобіль та зняття арешту,

в с т а н о в и л а:

В травні 2013 року ОСОБА_6 звернувся з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту.

Позивач зазначав, що 2 березня 2008 року придбав у ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_4, за 40000 грн. автомобіль марки ВАЗ 2110 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Останнім була видана 24 листопада 2010 року довіреність на його ім'я з правом повного розпорядження, користування та володіння транспортним засобом та був переданий вказаний автомобіль та технічний паспорт. Однак, через відсутність у нього певного досвіду, він не оформив договір купівлі-продажу автомобіля належним чином. Крім того, відповідачем вказаний автомобіль з реєстраційного обліку в органах ДАІ знятий не був, він не міг зареєструвати його у встановленому законом порядку.

Згодом, 30 листопада 2011 року вказаний автомобіль було вилучено інспектором ДАІ м. Цюрюпинськ Херсонської області у зв'язку із арештом майна ОСОБА_4

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки ВАЗ 2110 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виключити його з акту опису та зняти арешт з вказаного автомобіля.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши докази по справі, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Судом встановлено, що на виконанні у Центральному ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-457, виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 9 квітня 2008 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Металург» 20315 грн. 70 коп. 15 квітня 2009 року відкрито виконавче провадження. Постановою державного виконавця Центрального ВДВС оголошено розшук належного боржнику ОСОБА_4 майна, а саме автомобіль марки ВАЗ 2110 4, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. 12 грудня 2011 року УДАІ УМВС України в Миколаївській області повідомило Центральний ВДВС про затримання співробітниками ДАІ вказаного транспортного засобу.

ОСОБА_6 вважає, що вказаний автомобіль належить йому на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4 на його ім'я, якою йому було передано усі повноваження власника автомобіля, а також останній сам передав йому автомобіль та технічний паспорт, у зв'язку із чим просив визнати за ним право власності на автомобіль на зняти з нього арешт.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 5 ст. 656 ЦК України на окремі види майна може бути встановлено спеціальний порядок набуття громадянами права власності.

Зокрема, порядок набуття права власності на автомобіль встановлений Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 7 вересня 1998 року.

Пунктами 7, 8 Правил передбачено, що однією з умов відчуження транспортного засобу є зняття його з обліку в підрозділі ДАІ.

Отже, набуття права власності на автомобіль здійснюється при наявності договору купівлі-продажу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з відміткою підрозділу ДАІ про зняття цього засобу з обліку.

Однак з матеріалів справи вбачається, що з моменту передачі спірного автомобіля позивачу, цей транспортний засіб не був знятий з обліку в органах ДАІ та до цього часу зареєстрований за ОСОБА_4

Отже, укладення сторонами договору купівлі-продажу не знятого з обліку в органах ДАІ автомобіля, суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, основний висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль та зняття арешту з цього автомобіля, є правильним.

Доводи ОСОБА_6 про те, що він набув право власності на спірний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу із ОСОБА_7, оформленого розпискою, та отримав від відповідача довіреність від 24 листопада 2010 року, якою йому було передано усі повноваження власника автомобіля, а також на відсутність коштів для своєчасної реєстрації спірного автомобіля в органах ДАІ, не можуть бути достатнім доказом набуття позивачем права власності на автомобіль з наведених вище підстав.

Посилання ОСОБА_6 на те, що суд розглянув справу за відсутності третьої особи ОСОБА_7, не маючи даних про те, що його було повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи, спростовується належним в матеріалах справи зворотнім повідомленням (а.с. 30).

Доводи апеляційної карги ОСОБА_4 про те, що він визнає позовні вимоги ОСОБА_6, не можуть вважатись достатньою обставиною для задоволення позову, оскільки сторонами не дотримано спеціальний порядок відчуження автомобіля, передбачений Правилами.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційні скарги не містять. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: