Ухвала суду № 33432091, 11.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2013 р. м. Київ К-25096/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Вербицької О.В., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі №9/99,9/106 (№22-а-8029/09) за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» (далі - ДП ДАК «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів», позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцької ОДПІ, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0003242301/0/355 від 02.10.2003, №0003242301/1/5814 від 19.12.2003, №0003242301/2/20 від 18.03.2004, №0003242301/3/48 від 28.05.2004 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДП ДАК «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» у сумі 64103,00грн. та №0000822602/0/2909 від 02.10.2003, №0000822602/1/5816 від 19.12.2003, №0000822602/2/849 від 13.03.2004 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15700,00грн. та суми штрафних санкцій у сумі 8101,00грн., №0000822602/3/1605 від 28.05.2004 про визначення суми податкового зобов'язання ДП ДАК «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» з податку на додану вартість у сумі 15700,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7850,00грн.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0003242301/0/355 від 02.10.2003, №0003242301/1/5814 від 19.12.2003, №0003242301/2/20 від 18.03.2004, №0003242301/3/48 від 28.05.2004 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ДП ДАК «Хліб України» у сумі 64103,00грн. та №0000822602/3/1605 від 28.05.2004 в частині визначення

суми податкового зобов'язання ДП ДАК «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» з податку на додану вартість у сумі 9399,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4699,50грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету з відповідного бюджетного рахунку на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» - 1,70грн. державного мита (судового збору).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності преюдиційного факту щодо відсутності об'єкту оподаткування податком на додану вартість за спірними бухгалтерськими проводками, а також з того, що незазначення в податковій накладній одиниці виміру продукції при наявності всіх інших обов'язкових реквізитів не робить останню недійсною та не свідчить про її неналежність та недопустимість як доказу, який підтверджує факт здійснення господарської операції.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 14.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 14.12.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №60/Д/26-20-026/05380958 від 29.09.2003, складеного за результатами проведеної позапланової документальної перевірки ДП ДАК «Хліб України» Кременчуцький комбінат хлібопродуктів» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2002 по 31.06.2003, податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення №0003242301/0/355 від 02.10.2003, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2002 року в загальній сумі 64103,00грн. та №0000822602/0/2909 від 02.10.2003, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15700,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8101,00грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення №0000822602/0/2909 від 02.10.2003 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкцій в сумі 251,000грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000822602/3/1605 від 28.05.2004 про визначення суми податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у сумі 15700,00грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7850,00грн..

Зі змісту акту перевірки вбачається, що до податкового кредиту включено податкові накладні, надані постачальником товарів (робіт, послуг), які не містять усіх зазначених в ній реквізитів передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР та Порядком, визначеним наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованого у Мінюсті України 23.06.1997 за №233/2037 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення. Також встановлено, що в листопаді місяці 2002 року підприємством списано з кредиту рахунку 281 «Зерно та продукти його переробки» в дебет рахунку 378 «Розрахунки по договорам товарного займу» 327168,06грн., тобто матеріальні цінності на вказану суму не використані ні на виробництво ні на реалізацію і до податкового зобов'язання по податку на додану вартість не віднесені. Таким чином підприємством

завищена сума податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за листопад місяць 2002 року на 65434,00грн. (20% від суми 327168,06грн.), внаслідок чого: завищена сума від'ємного значення об'єкту оподаткування на 64103,00грн. за листопад місяць 2002 року, яка на день початку даної перевірки не відшкодована з бюджету; занижена сума ПДВ до сплати в бюджет на 1331,00грн. за листопад місяць 2002 року.

При цьому, податковий орган виходив з того, що відповідно до ст.5 Закону України №2237-ІІІ від 18.01.2001 «Про врегулювання заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємством усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) переробних підприємств аграрнопромислового комплексу» (далі Закон України №2237-ІІІ від 18.01.2001), відноситься на зменшення заборгованості за бюджетними позичками 1995-1997 років, наданими заготівельним підприємствам для закупівлі зерна до державних ресурсів, різниця між ціною придбання зерна та ціною його реалізації (за вирахуванням витрат на зберігання і реалізацію) і курсова різниця, що виникла при проведенні розрахунків з оптовими постачальниками мінеральних добрив та паливно-мастильних матеріалів за окремими рішеннями Уряду.

Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України №186-р від 03.04.2002, погоджено з Кабінетом Міністрів України суми заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до ст. 1,2, і 5 Закону України №2237-ІІІ від 18.01.2001.

Відповідно п.4.3 Порядку визначення переліку підприємств та врегулювання відповідних сум заборгованості за бюджетними позичками, наданими державним та іншим сільськогосподарським підприємствам усіх форм власності і господарювання через обслуговуючі, заготівельні і переробні підприємства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України та Міністерства фінансів України від 11.07.2001 №207/335, заготівельні, переробні та обслуговуючі підприємства списані суми заборгованості за бюджетними позичками відображають за дебетом рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредитом рахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами».

Сума 327168,06грн. - є різниця між ціною придбання зерна та ціною його реалізації, яка була списана відповідно Закону України №2237-ІІІ, а відповідно до п.п.7.4.3 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР - у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) з оподатковуваних операціях звітного періоду.

За результатом розгляду справи було встановлено, що рішенням Господарського суду Полтавської області при розгляді справи №3/97 між цими ж сторонами, яке набрало чинності 16.05.2005 встановлено, що суттю спірної проводки не є реалізація або взаємозалік, а списання накопичених безтоварних залишків в дебет рахунку 378 «Розрахунки по договорах товарного займу»; фактично позивачем не проводилося реалізації товарно-матеріальних цінностей, висновки щодо здійснення реалізаційних операцій не підтверджуються первинною бухгалтерською документацією платника-позивача та не відповідають фактичним обставинам.

Отже обставини, встановлені вищезазначеним рішенням не підлягають доказуванню в даній справі, а тому враховуючи данні обставини не має встановлених Законом підстав для здійснення будь-якого коригування сум податкового кредиту.

Згідно п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними

деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до податкової накладної встановлено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР, а саме, податкова накладна, має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що спірні податкові накладні містять всі реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 7 Закону України №168/97-ВР, а недоліки в заповненні податкових накладних, які виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів.

З огляду на зазначене та враховуючи, що позивачем було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів, підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів, що не заперечується відповідачем, у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачеві податкових зобов'язань.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 18.12.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ О.В. Вербицька

___ А.М. Лосєв