Ухвала суду № 33431932, 10.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2013 р. м. Київ К/9991/52090/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Муравйова О.В.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року

у справі № 2а-980/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтрейд»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтрейд» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Солтрейд») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено перевірку ТОВ «Солтрейд» по дотриманню вимог податкового законодавства - правомірності визначення податку на додану вартість під час взаємовідносин з Договором про спільну діяльність №11/07 від 09.11.2007 року між ТОВ «Солтрейд» та БП «Солідарність», в особі ТОВ «Солтрейд» представляючи інтереси учасників за період з 01.01.2011 року по 28.02.2011 року та з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року, за результатами якої складено акт від 12.07.2011 року №318/2304/24725951.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2011 року №0000752304, яким ТОВ «Солтрейд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1962429,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пп. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.11.2007 року між ТОВ «Солтрейд» та БП «Солідарність» у формі ТОВ (далі - БП «Солідарність») укладено Договір про спільну діяльність №11/07 (далі - Договір про спільну діяльність), відповідно до умов якого сторони на основі внесення та об'єднання вкладів і особистої участі кожної з них, зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для спільного будівництва торговельно-громадського центру «Петрівка», розміщеного за адресою: м. Київ, вул. Вербова, 21, 23.

Відповідно до п. 3 Договору про спільну діяльність ТОВ «Солтрейд» здійснює такі вклади: грошові кошти в сумі 24341000,00 грн. та грошові кошти в сумі 20595000,00 грн.; БП «Солідарність» здійснює наступні вклади: об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, призначеної для будівництва об'єкта за адресою: м. Київ, вул.Вербова, 21, 23, вартістю 4796539,94 грн.; земельна ділянка, на якій знаходиться вклад, загальною площею 6257 кв. м., що належить учаснику 2 згідно пункту 16 рішення Київської міської ради від 15 квітня 2004 року №183/1393 та від 28 вересня 2006 року №37/94 відповідно дол. Договору оренди земельних ділянок ВЕМ №844853 від 15 березня 2007 року.

Пунктом 7.1 Договору про спільну діяльність передбачено, що особою, уповноваженою вести облік результатів спільної діяльності, в тому числі, податкову звітність, визначено ТОВ «Солтрейд».

З матеріалів справи вбачається, що за договором № 3 купівлі-продажу (відступлення) частки від 12 січня 2011 року, укладеного між ТОВ «Солтрейд», що представляє інтереси учасників Договору від 09.11.2007 року №11/07 (продавець), та ТОВ «Солтрейд» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця частку, визначену згідно спільного рішення сторін від 10 січня 2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку; об'єктом продажу є частка у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність.

Сторонами укладено акт приймання-передачі від 12.01.2011 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв частку у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність розміром 8,36 %, вартістю 3332994,00 грн.

За договором № 4 купівлі-продажу (відступлення) частки від 07.02.2011 року, укладеного між ТОВ «Солтрейд», що представляє інтереси учасників Договору від 09.11.2007 року №11/07 (продавець), та ТОВ «Солтрейд» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця частку, визначену згідно спільного рішення сторін від 10 січня 2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку; об'єктом продажу є частка у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, що виникло на підставі Договору про спільну діяльність.

Сторонами укладено акт приймання-передачі від 07.02.2011 року, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв частку у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність розміром 12,81% вартістю 5106535,98 грн.

Відповідно до умов договору №6 купівлі-продажу (відступлення) частки від 11.04.2011 року, укладеного між ТОВ «Солтрейд», що представляє інтереси учасників Договору про спільну діяльність між ТОВ «Солтрейд»та БП «Солідарність»у формі ТОВ від 09.11.2007року №11/07 (продавець), та ТОВ «Солтрейд» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця частку, визначену згідно спільного рішення сторін від 10.01.2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку; об'єктом продажу є частка у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, що виникло на підставі Договору про спільну діяльність.

Згідно акту приймання-передачі від 11.04.2011 року продавець передав, а покупець прийняв частку у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність розміром 4,5% вартістю 1800000,00 грн.

За договором № 7 купівлі-продажу (відступлення) частки від 18.04.2011 року, укладеного між ТОВ «Солтрейд», що представляє інтереси учасників Договору про спільну діяльність між ТОВ «Солтрейд»та БП «Солідарність»у формі ТОВ (продавець), та ТОВ «Солтрейд» (покупець), продавець зобов'язується передати у власність покупця частку, визначену згідно спільного рішення сторін від 10.01.2011 року, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зазначену частку; об'єктом продажу є частка у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність.

Відповідно до акту приймання-передачі від 18.04.2011 року продавець передав, а покупець прийняв частку у праві власності на майно, яка належить до спільної часткової власності, на підставі Договору про спільну діяльність розміром 3,85% вартістю 1535040,00 грн.

Реальність господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема - податковими накладними від 12.01.2011 року № 1, від 07.02.2011 року № 1, від 11.04.2011 року № 1, від 18.04.2011 року № 2 тощо.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між сторонами.

Крім того, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочину, з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді О.В. Муравйов Т.М. Шипуліна