Постанова № 33431696, 12.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 906/302/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Капацин Н.В., Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.07.13у справі№ 906/302/13-ггосподарського судуЖитомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплозабезпечення"простягнення суми за участю представників від:позивачаГусак Б.М. (дов. від 22.03.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою про стягнення із Комунального підприємства "Теплозабезпечення" основного боргу в сумі 3276438,55 грн., 941145,17 грн. пені, інфляційних втрат в розмірі 63 795,05 грн. та 246296,14 грн. річних.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.05.13 (суддя

Маріщенко Л.О.), залишеним без змін (за винятком уточнення суми, на яку поширюється відстрочка виконання) постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Василишина А.Р., суддів:

Юрчук М.І., Крейбух О.Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 960 000,00 грн. основного боргу, 561 878,36 грн. пені, 245107,36 грн. річних, 6795,04 грн. інфляційних втрат. Відмовлено в позові в частині стягнення 966 362 грн. основного боргу, 379 266,81 грн. пені та 1188,78 грн. річних. Припинено провадження в частині стягнення 135 0076,55 грн. основного боргу за відсутності предмету спору. Відстрочене виконання рішення до 28.08.13 (з врахуванням уточнення, внесеного апеляційним судом) в частині стягнення 960000 грн.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині зменшення пені на 40%, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених судових актів з порушенням норм матеріального права (ст.549-552 ЦК України, ст.233 ГК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту касаційної скарги, позивач оскаржує судові акти виключно в частині зменшення пені на 40%, в іншій частині (щодо стягнення та відмови у стягненні суми основної заборгованості, щодо правильності нарахування пені, річних та інфляційних, щодо припинення провадження у справі, щодо надання відстрочки) судові акти не оскаржуються, висновки судів не заперечуються.

Враховуючи межі перегляду справ в суді касаційної інстанції, визначені ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права), а також повноваження суду касаційної інстанції, визначені

ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України (щодо саме розгляду касаційної скарги, а не повного перегляду справи, без зв'язаності доводами скарги), справа переглядається судом касаційної інстанції в оскаржуваній частини та в межах доводів касаційної скарги.

Зменшуючи пеню на 40%, суди попередніх інстанцій мотивували свої висновки збитковістю відповідача, а також невідповідністю тарифів за послуги з теплопостачання, водопостачання та водовідведення, а також інших комунальних послуг, які надає відповідач, економічно обґрунтованим, а також невідшкодуванням державою різниці в тарифах в передбаченому законодавством порядку. Також суди вказали на те, що природний газ, який закуповував відповідач, використовувався виключно на виробництво і постачання теплової енергії для потреб населення. Зокрема, відповідач подав докази в підтвердження об'єктивності причин прострочення виконання договірних зобов'язань з оплати за газ, та документи, які свідчать про спрямованість відповідача на врегулювання спору мирним шляхом, а саме: часткова сплата боргу в період з порушення справи до винесення судового рішення, баланс підприємства за 2011 рік та 2012 рік.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині стягнення та відмови у стягненні суми основної заборгованості, щодо правильності нарахування пені, річних та інфляційних, щодо припинення провадження у справі, щодо надання відстрочки, тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції. Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 40%. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру фінансових санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих доказів суди дійшли висновку про необхідність використання такого права суду, через що колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок правомірним.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.13 у справі № 906/302/13-г залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді Н.В. Капацин

В. В. Палій