Постанова № 33431695, 11.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року Справа № 914/339/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р.у справі господарського суду№ 914/339/13-г Львівської областіза позовомпрокурора міста Борислава в інтересах держави в особі Бориславської міської радидоПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про Нафтогазовидобувне управління "Бориславнафтогаз" Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" внесення змін до договору оренди землі від 07.10.2010 р. № 04.10.439.00053в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Баклан Н.Ю., посв. № 008813 від 11.10.2012 р.;позивача: не з'явились;відповідача: третьої особи: Пушанко І.О., дов. № юр-222/д від 08.05.2013 р.; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2013 р. прокурор міста Борислава в інтересах держави в особі Бориславської міської ради (далі - Рада) звернувся до господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив внести зміни до укладеного між Радою та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - Товариство) договору оренди землі від 07.10.2010 р. (державна реєстрація від 24.12.2010 р. № 04.10.439.00053), виклавши його пункти 5 та 9 у наступній редакції:

- "п.5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 44 451 грн. 38 коп., відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держкомзему у м. Борислав Львівської області від 14.02.2012 року № 618";

- "п.9 Орендна плата згідно рішення Бориславської міської ради від 17 листопада 2011 року № 420 становить 12% (дванадцять) від нормативної грошової оцінки і вноситься орендарем у грошовій формі, що складає 5 334,16 грн. в рік (п'ять тисяч триста тридцять чотири гривні 16 копійок), або 444,51 грн. (чотириста сорок чотири гривні 51 копійка) в місяць, щомісячними платежами на розрахунковий рахунок 33210812700012 в УДКСУ у м. Бориславі Львівської області, код ЗКПО 37942974, код платежу 13050200, отримувач Бориславська міська рада".

Позовні вимоги прокурор міста Борислава, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовував тим, що договір оренди землі, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Товариство не погодилося із пропозицією Ради внести у зазначений договір відповідні зміни, у зв'язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.04.2013 р. (суддя Гулик Г.С.) позовні вимоги прокурора міста Борислава в інтересах держави в особі Ради задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. (колегія суддів: Давид Д.Д., Данко Л.С., Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2013 р. залишено без змін.

Судові рішення прийнято з мотивів, наведених прокурором у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. і рішення господарського суду Львівської області від 04.04.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог прокурора. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення спірного договору, ст. 144 Конституції України, ст.ст. 632, 651, 652 ЦК України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 4, 15, 16, 17, 43, 79, 11128 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. 21, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та положення постанов Пленуму Вищого господарського суду України.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

За розпорядженням секретаря другої судової палати від 09.09.2013 р. розгляд справи у касаційному порядку здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. (головуючого), Мачульського Г.М. та Швеця В.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 25.02.2010 р. № 1107 між Радою та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступником якого є Товариство), від імені якого діяла структурна одиниця нафтогазовидобувне управління "Бориславнафтогаз" 07.10.2010 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування свердловини № 1200 НГВУ "Бориславнафтогаз" ВАТ "Укрнафта", яка знаходиться на території Ради, загальною площею 0,0566 гектарів земель промислового призначення, строком на 25 років (далі - Договір). Державну реєстрацію Договору здійснено 24.12.2010 р. за № 04.10.439.00053. Земельну ділянку передано орендарю за актом приймання-передачі від 07.10.2010 р.;

- за приписами п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 23 442,30 грн. Орендна плата згідно рішення Ради від 6 березня 2008 року № 568 становить 3% від нормативно-грошової оцінки і вноситься орендарем у формі та розмірі 58,61 грн., щомісячними платежами на розрахунковий рахунок 37210812700012 в УДКСУ у м. Бориславі Львівської області, код ЗКПО 22402093, код платежу 13560200, отримувач Бориславська міська рада (п. 9 Договору);

- пунктом 13 Договору сторони погодили, що розмір орендної плати переглядається один раз в рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом;

- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (п. 36 Договору).

За приписами частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 якого передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки землі.

Частинами першою, другою ст. 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 ЦК України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд та від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що:

- з 01.01.2012 р. на підставі рішення Ради від 23.09.2011 р. № 373 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Борислава" затверджено нову грошову оцінку земель м. Борислава;

- 17.11.2011 р. Радою було прийнято рішення № 420 "Про внесення доповнення до Положення про порядок визначення і справляння орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м. Бориславі", яким внесено доповнення до п.п. 2.4 п. 2 зазначеного Положення та встановлено ставки орендної плати, зокрема, за земельні ділянки для обслуговування свердловин з видобутку нафти та газу, об'єктів інфраструктури, які належать до нафтогазової галузі у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки;

- відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки управління Держкомзему у м. Борислав Львівської області від 14.02.2012 р. № 618, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 44 451,38 грн.;

- не зважаючи на неодноразові звернення Ради до Товариства з пропозиціями про внесення відповідних змін до Договору оренди землі від 07.10.2010 р. (листи від 31.07.2012 р. вих. № 3-21/1877, від 13.11.2012 р. вих. № 3-18/2934 та від 14.12.2012 р. вих. № 3-18/3255), сторони не досягли згоди щодо розміру орендної плати (лист Товариства від 07.12.2012 р. № 04-146), що і слугувало підставою для звернення прокурора із даним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора міста Борислава в інтересах держави в особі Ради про внесення змін до пунктів 5 та 9 Договору оренди землі від 07.10.2010 р., виходячи з положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішень Ради від 23.09.2011 р. № 373 "Про затвердження грошової оцінки земель міста Борислава" та від 17.11.2011 р. № 420 "Про внесення доповнення до Положення про порядок визначення і справляння орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення в м. Бориславі".

Викладені у касаційній скарзі, із посиланням на положення постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", доводи Товариства про те, що при розгляді спору судами порушено правила підсудності, визначені ч. 1 ст. 15 ГПК України, і справа підсудна господарському суду міста Києва, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються з огляду на наступне.

Посилання скаржника на постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" є недоречними, оскільки зазначеною постановою роз'яснено застосування законодавства щодо цілісних майнових комплексів як окремого виду майна. Питання земельних відносин залишилися поза межами цих роз'яснень, оскільки роз'яснені постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин", у пункті 1.6 якої зокрема зазначено, що у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з укладенням, зміною, розірванням, виконанням, припиненням договорів оренди земельних ділянок, інших договорів щодо користування земельними ділянками, у тому числі про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами користування земельною ділянкою, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених частиною дев'ятою статті 16 ГПК.

За приписами частини 8 ст. 16 ГПК України справи у спорах, що виникають із земельних відносин, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини.

Не може бути підставою для скасування постанови апеляційного суду й посилання скаржника на необхідність зупинення провадження зі справи у зв'язку з відкриттям провадження за адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування рішення Ради від 17.11.2011 р. № 420. З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином розглянув таке клопотання Товариства і дійшов висновку щодо його відхилення, оскільки рішення переглядається судом апеляційної інстанції на момент його прийняття. При цьому з матеріалів справи вбачається, що на час вирішення справи в суді першої інстанції провадження за таким позовом не існувало.

Всі інші доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, не спростовують його висновків, тому відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, які містяться в оскаржуваному судовому акті.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. у справі № 914/339/13-г є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. у справі № 914/339/13-г господарського суду Львівської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя В.О. Швець