Ухвала суду № 33427609, 27.08.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4216/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 серпня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 у справі за його адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Неон-Арт Плюс» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0006142207.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Неон - Арт Плюс» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- пункту 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 98 375,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на суму 54 167,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 40 706,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 3502,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 78 942,00 грн., в тому числі листопад 2010 року на суму 43 334,00 грн., за січень 2011 року на суму 4903,00 грн., за лютий 2011 року № на суму 27 660,00 грн., за квітень 2011 року на суму 3045,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС складено акт від 07.11.2012 № 7389/22-7/32523536 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0006142207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 111 918,00 гривень, в тому числі за основним платежем - 98 375,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 543,00 гривень.

За наслідками розгляду заперечення на зазначений акт перевірки ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС надала відповідь на заперечення від 10.11.2012 № 24722/10/22-709, в якому висновки акту залишила без змін.

За наслідками адміністративного оскарження ДПС в м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 25.01.2013 № 874/10/12-10, яким податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0006142207 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження ДПС України прийнято рішення від 25.02.2013 № 281616/10-2115, яким податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 № 0006142207 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування податкового кредиту. Крім того, аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що угоди, укладені між позивачем та контрагентами були лише задокументовані без фактичного виконання сторонами умов договорів, а тому, позивач протиправно сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем зроблено неправомірні висновки щодо нікчемності взаємовідносин між позивачем ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ Електропромторг», оскільки всі валові витрати сформовані на підставі належним чином оформлених первинних документів, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням вимог законодавства, у зв'язку з чим має бути скасоване.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Неон-Арт Плюс» зареєстровано Солом'янською районною у місті Києва державною адміністрацією, що вбачається із запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.06.2003 № 10731200000006062.

Відповідно до довідки про взяття на облік платників податків від 18.06.2003 № 3757/19-1005 позивач взятий на облік як платник податків від 13.06.2003 за № 6208 у ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС.

Основними видами діяльності згідно довідки АА № 641995 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є: неспеціалізована оптова торгівля, інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, інші види видавничої діяльності тощо.

Між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» було укладено та підписано договір від 01.11.2010 № 11110 та договір від 06.01.2011 № 060111, відповідно до яких ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» (виконавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Неон-Арт Плюс» (замовника) товар відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах та в порядку, визначених даними договорами.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» позивачем надано копії наступних документів: договір від 01.11.2010 № 11110 та договір від 06.01.2011 № 060111, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти здачі-приймання виконаних робіт, рахунки-фактури.

Крім того, між позивачем та ТОВ «НВЦ Електропромторг» було укладено та підписано договір № б/н від 01.04.2011, відповідно до умов якого ТОВ «ТК «НВЦ Електропромторг» (виконавець) зобов'язується виготовити та поставити ТОВ «Неон-Арт Плюс» (замовнику) продукцію відповідно до замовлення, а ТОВ «Неон-Арт Плюс» (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «НВЦ Електропромторг» позивачем надано рахунок-фактуру від 11.04.2011 № СФ-18, податкову накладну від 11.04.2011 № 18, акт здачі-прийняття робіт від 11.04.2011.

Згідно з п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факт реального виконання умов договорів, що надало б йому право на формування податкового кредиту з огляду на наступне.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Неон-Арт Плюс» здійснювалась ним поза межами правового поля, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, а тому недійсність укладених між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» та ТОВ «НВЦ «Електропромторг» договорів не потребують доведення в силу їх нікчемності. Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що договори не визнані недійсними в судовому порядку, оскільки в даному випадку, визнання таких правочинів недійсним судом не вимагається.

Крім того, згідно інформаційних баз даних директором TOB «ТК «Поділля-Інвест» та TOB «НВЦ Електропромторг» є ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2). Старшим слідчим з ОВС СУ ДПС у м. Києві ОСОБА_4 для врахування при проведенні перевірки TOB «Неон-арт плюс» надано копію протоколу допиту ОСОБА_3, згідно якого останній, перебуваючи на території м. Києва, не маючи наміру займатися господарською діяльністю пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт чи надання послуг, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію малознайомих осіб, за грошову винагороду, створити ряд суб'єктів господарювання, серед яких TOB «ТК «Поділля-Інвест» та TOB «НВЦ Електропромторг», усвідомлюючи при цьому, що вказані товариства створюються з метою прикриття незаконної діяльності. Так, ОСОБА_3 розуміючи протиправний характер запропонованих йому дій, направлених на прикриття незаконної діяльності, як майбутній засновник та директор вказаного суб'єкта господарювання, вступивши в попередню змову з малознайомими йому особами підписав Статут та необхідні для державної реєстрації суб'єктів господарювання документами.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 05.03.2012 у справі № 21-421а11, контрагенти позивача, податкові накладні, яких стали підставою для формування податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що виписані контрагентами позивача податкові накладні, які стали підставою для формування ТОВ «Неон-арт плюс» податкового кредиту, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Неон-Арт Плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.05.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 02.09.2013.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.