Постанова № 33421467, 31.07.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року Справа № 808/4445/13-а м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Глінському А.А.

за участю:

представника позивача Сіколенко К.В.

представників відповідача Голікова Г.В., Драч Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя»

до Державної податкової інспекцій у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 22.03.2012 №0000532302 та №0000522302, оскільки позивач вважає, що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена перевірка господарської діяльності відповідача, за результатами якої складено акт 32/22-12/24912705 від 12.03.2012 на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вважає, що вони винесені з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.

Як зазначалось вище, оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені на підставі акту, яким встановлено порушення відповідачем вимог законодавства щодо його господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ТОВ «Торговий дім Альпіна», ПРАТ туристко-оздоровчий комплекс «Судак», ТОВ «Еталон-Строй-Сервіс», ТОВ «Кормові ресурси», а саме те, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності операцій. Так позивач зазначає, що у нього наявні всі необхідні документи щодо підтвердження господарських операцій із зазначеними контрагентами, які ним були придавлені під час перевірки, але перевіряючи ми вони не взяті до уваги, що призвело до хибних висновків та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі вищевикладеного просять скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 22.03.2012 №0000532302 та №0000522302.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, що співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.08.2010 по 31.10.2011 та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №2/22-12/24912705 від 12.03.2012, яким встановлено, що у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з підприємствами - постачальниками, оскільки під час проведення перевірки встановлено численні порушення позивачем вимог податкового законодавства при придбанні товарів у контрагентів, відсутність документів бухгалтерської та фінансової звітності щодо підтвердження придбання товарів, відсутність товарно - транспортних накладних на перевезення придбаних товарів, а отже податковим органом зроблено висновок про безтоварність операцій по взаємовідносинам з контрагентами.

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкові наступні повідомлення - рішення: №0000532302 від 22.03.2012, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання на суму 85 942 грн. 25 коп. за основним платежем та 18 407 грн. 40 коп. - за штрафними санкціями; №0000522302 від 22.03.20121 на суму 1 481 грн. 73 коп..

На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова служба України, до складу якого входить державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань з'ясування обставин, які не були досліджені під час позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.08.2010 по 31.10.2011 та з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за вересень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2011 року за результатами якої складено акт №2/22-12/24912705 від 12.03.2012.

Так вищевказаним актом встановлено порушення позивачем вимог Податкового Кодексу України. Вказане порушення відбулось в зв'язку з тим, що позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 85 942 грн. 25 коп., що призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування всього на суму у розмірі 48 245 грн. 73 коп..

На підставі вищевказаного акуту перевірки, податковим органом прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

При з'ясуванні обставин справи судом встановлено, що між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» 29.10.2009 було укладено договір оренди транспортного засобу, на підставі якого складено акт приймання передачі № 1 від 29.10.2009. Податковий орган в своїх запереченнях та у акті перевірки зазначає, позивач придбавав у вказаного контрагента короб яєчний за податковою накладною №306 від 30.07.2010. Дійсно між позивачем та вказаним контрагентом були господарські відносини в цей період, а саме позивачем та ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» 31.07.2010 складено акт здачі - прийому робіт №КП-0003105 щодо оренди автомобіля та проведено розрахунок за податковою накладною №0000306 від 31.07.2010. Отже твердження податкового органу щодо придбання позивачем у зазначеного контрагента короба яєчного не знайшли свого підтвердження.

01.07.2010 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Сервісна компанія «Формула» укладено договір № СКФ/СК/ПО/40014758 купівлі-продажу товарів з використання пластикових старт - карт. Умови цього договору передбачають заправку транспортних засобів позивача на відповідних автозаправних станціях. За вказаним договором ТОВ «Сервісна компанія «Формула» своєю видатковою накладною №MDB-000801 від 31.07.2010 визначила сплату за договором у розмірі 11 058 грн. 21 коп. разом з ПДВ та позивач перерахував вказані кошти на рахунок зазначеного контрагента, що підтверджується випискою банку.

16.12.2009 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Торговий дім Альпіна» укладено договір поставки №43, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім Альпіна» зобов'язується передати позивачеві нафтопродукти для заправки транспортних засобів позивача на відповідній автозаправній станції. В матеріалах справи наявні всі документи, які підтверджують реальність операцій з придбання нафтопродуктів.

23.09.2010 між ТОВ «Інтер- Запоріжжя» та ПРАТ Туристко-оздоровчий комплекс «Судак» було підписано акт виконаних робіт згідно якого ПРАТ Туристко-оздоровчий комплекс «Судак» здійснював для ТОВ «Інтер-Запоріжжя» послуги з проведення VI Міжнародної конференції по птахівництву. Перерахування коштів за надані послуги було здійснено відповідно до рахунку-фактури № 698 від 10.09.2010.

30.08.2013 ТОВ «Інтер-Запоріжжя» здійснило заміну автошин на службовому транспортному засобі, про що свідчить видаткова накладна № 93 від 30.08.2010 ат податкова накладна №3008403 від 30.08.2010.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Кормові ресурси» суд зазначає, що господарські відносини з вказаним контрагентом підтверджуються наступними документами: договір № 04/10-09 від 20.10.2009, специфікації №1, №2 від 21.10.2009, видаткова накладна № РН-0000272 від 09.11.2010, рахунок-фактура № СФ- 0000368 від 09.11.2010, видаткова накладна № РН-0000281 від 24.11.2010, рахунок - фактура № СФ-0000385 від 24.11. 2010, податкова накладна від 09.11. 2010, податкова накладна від 24.11.2010, видаткова накладна № РН-0000272 від 09.11.2010, рахунок - фактура № СФ-0000368 від 09.11.2010, видаткова накладна № РН-0000281 від 24.11.2010, рахунок-фактура № СФ-0000385 від 24.11.2010, податкова накладна від 09.11.2010, податкова накладна від 24.11.2010.

Так суд вважає, що відповідачем не правомірно зроблені висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.

Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Враховуючи наявність у позивача документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому позивачем цілком правомірно включило суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належним доказом.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, щодо відсутності товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар, оскільки статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.

Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.

Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.

Отже, з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006р.); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентами під час здійснення господарських операцій.

Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку позивачем при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, та він не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не правомірно винесено податкові повідомлення - рішення від 22.03.2013 №0000532302, від 22.03.2013 №0000522302

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.03.2013 за №0000532302 та №0000522302.

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» (ЄДРПОУ 24912705) суму судового збору у розмірі 1 068 грн. 31 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака