Ухвала суду № 33419906, 03.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-821/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 вересня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Аліменко В.О.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зеніт ЛТД" (далі - позивач або ТОВ "Зеніт ЛТД") звернулося до суду з позовом до Фастівської об»єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач або Фастівська ОДПІ Київської області, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами була підтверджена належним чином оформленими первинними документами, податковими накладними, а відповідачем, в свою чергу не доведено нікчемності вказаних правочинів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в січні 2012 року посадовою особою відповідача проведена виїзна позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Зеніт ЛТД" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Реал Альянс", ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 33/7/2301-20601552 від 19.01.2012 року.

Посадова особа податкового органу за результатами перевірки дійшла висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість", в результаті чого ТОВ "Зеніт ЛТД" занижено податок на додану вартість в розмірі 187194 грн., в тому числі за грудень 2008 року в розмірі 83120 грн., за січень 2009 року в розмірі 13528 грн., за лютий 2009 року в розмірі 90546 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 33/7/2301-20601552 від 19.01.2012 року Фастівською ОДПІ Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.02.2012 року № 0000382301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 130092,50 грн., з яких: 104074,00 грн. - за основним платежем; 26018,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства, ґрунтуються на тому, що ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" як постачальники мають ознаки фіктивності, що підтверджується протоколами допитів директора ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" - Савельєвої Ю.Ю. та директора ТОВ "Фронтект" - Добровольської Я.Ю. в рамках кримінальної справи № 79002/11 про умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах ПП "Будмаксплюс" та створення групою осіб фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 2012, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. Відтак, ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект" створені та здійснюють фінансово-господарську діяльність з метою прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, створюючи незаконний податковий кредит своїм контрагентам та створює умови недоотримання коштів державним бюджетом України, у зв'язку з чим правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект" є нікчемними, оскільки вказані договори укладено проти волевиявлення уповноважених осіб підприємств-контрагентів.

З огляду на зазначене, посадові особи податкового органу також дійшли висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 187194,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо визнання нікчемними правочинів між ТОВ "Зеніт ЛТД" та ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", ТОВ "Фронтект", а також податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив їх до суду.

Обговорюючи питання правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

При вирішенні даного спору, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права визначені п.п. 7.2-7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» стосовно складання податкових накладних та правомірності складання податкового кредиту звітного періоду.

Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7).

Станом на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим податковим законодавством України.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, що в грудні 2008 року ТОВ "Зеніт ЛТД" мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс", а саме ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" надавало послуги ТОВ "Зеніт ЛТД" по зберіганню морозива.

Факт надання вказаних послуг підтверджується актами прийому-здачі робіт (послуг), податковими накладними. Оприбуткування товару (послуг) від ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2009 року заборгованість відсутня.

Крім того, в період з грудня 2008 року по вересень 2009 року позивач мав господарські відносини з ТОВ "Фронтект", а саме ТОВ "Фронтект" на адресу позивача здійснювало постачання товарно-матеріальних цінностей - плівку пакувальну.

Постачання вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими та податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних. Оприбуткування товару від ТОВ "Фронтект" в бухгалтерському обліку позивача відображалося по кредитному рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Станом на 31.12.2009 року заборгованість відсутня.

Що ж стосується твердження податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентами в силу норм ст.ст. 203, 216 ЦК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України ґрунтується на поясненнях директора ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" - Савельєвої Ю.Ю. та директора ТОВ "Фронтект" - Добровольської Я.Ю., які зокрема, зазначають, що дані підприємства на своє ім'я не реєстрували, фінансово-господарську діяльність не проводили, ніякої участі в створенні та реєстрації підприємств не приймали.

Однак, відповідачем на підтвердження своїх доводів щодо нікчемності спірних правочинів не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані контрагентами, були сфальсифікованими, як і не надано доказів на підтвердження факту притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Крім того, необґрунтованими є посилання відповідача на пояснення директора ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та директора ТОВ "Фронтект", оскільки такі пояснення не є належними доказами, які встановлюють недійсність договорів та не підтверджують наявності умислу службових осіб позивача на укладення договору, що завідомо суперечить інтересам держави.

Належними засобами, які підтверджували б відповідні юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на зміст вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в статті 218 Цивільного кодексу України, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися лише на показах свідків. Проте, відповідач в основу висновків, зроблених у акті перевірки, та тверджень про нікчемність правочинів, поклав саме покази (пояснення) директорів ТОВ "Торгівельна компанія "Альянс" та ТОВ "Фронтект".

Крім того, не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ порушення податкової дисципліни вчинені контрагентом платника податку, що узгоджується і з позицією Вищого адміністративного суду України викладеною в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.

При цьому, відповідно до ч.2 ст. 8 КАС України суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини та зазначив, що за таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Таким чином, позивачем дотримано всіх, передбачених чинних законодавством передумов для формування податкового кредиту.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Аліменко В.О.