Постанова № 33419784, 12.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.09.2013 р. справа №908/2195/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.О., Стойки О.В.при секретарі Довгалюк К.Г. від позивача:Пац В.О. - за дов. №4-333 від 16.03.12р.від відповідача:Бурдак О.В. - за дов. №01/0016 від 02.01.13р.розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід31.07.2013 рокуу справі№ 908/2195/13 (суддя Соловйов В.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо відповідачаПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжяпростягнення 2 007 105 грн. 80 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя про стягнення 2 007 105 грн. 80 коп., з яких: 468 084 грн. 58 коп. - пеня, 1 445 404 грн. 30 коп. - штраф, 93 616 грн. 92 коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя про стягнення 2 007 105 грн. 80 коп. були задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 468 084 грн. 58 коп. - пені, 1 445 404 грн. 30 коп. - штрафу, 93 616 грн. 92 коп. - 3% річних.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.13 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп. та пені у розмірі 468 084 грн. 58 коп. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп. та зменшити розмір пені з 468 084 грн. 58 коп. до 1000 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду частково не відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає скасуванню в частині задоволення в повному обсязі вимог про стягнення пені та 3% річних з прийняттям нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог в зв»язку з невірним розрахунком позивача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2012 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (Покупець) був укладений договір №2/12-ПР на купівлю-продаж природного газу, за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цьогоДоговору (п. 1.1 договору).

Відповідно п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 876 000 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Згідно п. 3.6 Договору, приймання - передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна за 1 000 куб.м. природного газу на дату укладення цього договору становить 3 509 грн. 00 коп.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:

- оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;

- оплата в розмірі 70 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п. 6.2 Договору.

Відповідно до п.6.2 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

У п. 11.1 договору зазначено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками і діє в частині поставки газу до 31.12.2012 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач, на виконання умов договору, протягом березня 2012 р. - червня 2012 р. передав відповідачу природний газ, що підтверджено актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Однак відповідач свого обов'язку з повної та своєчасної оплати природного газу, отриманого у березні 2012 р. - червні 2012 р., у встановлений Договором термін не виконав, оплативши вартість газу з прострочками протягом вказаного періоду.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на його користь 468 084 грн. 58 коп. пені, 1 445 404 грн. 30 коп. штрафу та 3 % річних у розмірі 93 616 грн. 92 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.2 Договору за загальний період прострочки з 21.04.2012 р. по 29.08.2012 р. у розмірі 468 084 грн. 58 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 Договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Судова колегія вважає, що господарський суд помилково задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 468 084 грн. 58 коп. у повному обсязі, оскільки, як вбачається з розрахунку суми пені, позивач помилково нарахував пеню на один день здійснення фактичної оплати за договором, оскільки помилково вважає день здійснення оплати днем прострочки виконання грошового зобов»язання, тобто в цей день прострочки не зменшує суму боргу на частково проплачену відповідачем суму.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку. що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня за період з 21.04.2012р. по 28.08.2012р. у загальній сумі 434 102 грн. 43 коп., а саме: за період з 21.04.2012р. по 27.04.2012р. у розмірі 58 774 грн. 05 коп., за період з 21.05.2012р. по 31.05.2012р. у розмірі 28 715 грн. 06 коп., за період з 21.06.2012р. по 26.07.2012р. у розмірі 60 646 грн. 22 коп., за період з 21.07.2012р. по 29.08.2012р. у розмірі 285 967 грн. 10 коп., з відмовою у стягненні пені в розмірі 33 982 грн. 15 коп.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 7% штрафу відповідно до п. 7.2 договору у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, судова колегія вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги позивача в частині нарахування штрафу у повному обсязі та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 7% штрафу у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп.

До того ж позивач, звертаючись із позовом, просив суд стягнути з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 93 616 грн. 92 коп. за період з 21.04.12 року по 29.08.12 року.

У відповідності до норми ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про задоволення цієї частини позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем невірно визначена кількість днів прострочення, на які нараховуються 3% річних, оскільки позивач помилково вважає день здійснення оплати відповідачем днем прострочки виконання грошового зобов»язання у повному обсязі без врахування оплаченої суми.

За таких підстав, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення з відповідача на його користь 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 21.04.12 р. по 29.08.12 р., підлягають частковому задоволенню та до стягнення підлягає сума у розмірі 86 820 грн. 47 коп. з відмовою у стягненні суми 3% річних в розмірі 6 796 грн. 45 коп. через невірний розрахунок позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності задоволення клопотання про зменшення розміру пені судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку відповідачем не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належними засобами доказування, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, можливість застосування судом свого права щодо зменшення розміру заявлених позивачем штрафних санкцій.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, штрафу та 3% річних слід частково скасувати та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають пеня у розмірі 434 102 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 86 820 грн. 47 коп. та штраф у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп. з віднесенням на відповідача судових витрат, понесених позивачем, за подання позову відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, по сумі пені та 3% річних - пропорційно задоволеним позовним вимогам, по сумі штрафу - в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 р. у справі № 908/2195/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, але частково не відповідає нормам матеріального та процесуального права України, тому підлягає скасуванню в частині розміру нарахованих пені та 3% річних, що підлягають до стягнення, в зв»язку з невірним розрахунком позивача, з прийняттям нового рішення в цих частинах, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 р. у справі № 908/2195/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 р. у справі № 908/2195/13 - скасувати частково.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя про стягнення 2 007 105 грн. 80 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЗКПО 03345716 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720, пеню у розмірі 434 102 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 86 820 грн. 47 коп., штраф у розмірі 1 445 404 грн. 30 коп. та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 39 462 грн. 47 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя про стягнення пені у розмірі 33982 грн. 15 коп. та 3% річних у розмірі 6796 грн. 45 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ЗКПО 03345716, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 338 грн. 62 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2013 року у справі № 908/2195/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Зап. обл.

Гриньова О.В.