Постанова № 33419763, 10.09.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2013 року Справа № 912/560/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. - доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Гаврилова О.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Штирбу О.В. представник, довіреність №б/н від 03.01.13;

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2013р. у справі №912/560/13

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району, Кіровоградська область, Маловисківський район, смт. Смоліне

про стягнення 423313 грн. 78 коп.

У відповідності із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 10.09.2013р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2013р. у справі №912/560/13 (суддя Глушков М.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Енерговодоканал" Смолінської селищної ради Маловисківського району на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 395130,86 грн. заборгованості, з яких 355143,04 грн. основний борг, 10000,00 грн. пеня, 7123,50 грн. інфляційні втрати, 22864,32 грн. 3% річних, а також 8466,28 грн. судового збору. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині зменшення розміру пені, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011р. між дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та комунальним підприємством "Енерговодоконал" Смолінської селищної ради Маловисківського району укладено договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №50/11-БО.

За умовами цього договору постачальник зобов'язується поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

Пунктом 1.2. договору №50/11-БО встановлено, що постачальник передає покупцю в період з 01.11.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 548,700 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень 2011 року - 115,227 тис.куб.м., лютий 2011 року - 104,253 тис.куб.м., березень 2011 року - 93,279 тис.куб.м., квітень 2011 року - 21,948 тис.куб.м., жовтень 2011 року - 27,435 тис.куб.м., листопад 2011 року - 82,305 тис.куб.м., грудень 2011 року - 104,253 тис.куб.м.

В розділі 3 договору №50/11-БО сторони погодили ціну договору.

Порядок здійснення розрахунків погоджено сторонами в розділі 4 договору №50/11-БО.

Зокрема, відповідно п. 4.1. договору №50/11-БО розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 10.1. договору №50/11-БО цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2011р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

Позивач виконав свої договірні зобов'язання, передав у власність відповідача в період з січня 2011 року по квітень 2011 року природний газ на загальну суму 941922 грн. 97 коп., що підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2011р. на суму 316418 грн. 90 коп., від 28.02.2011р. на суму 311681 грн. 92 коп., від 31.03.2011р. на суму 242615 грн. 99 коп., від 30.04.2011р. на суму 71206 грн. 16 коп. (а.с.21-24).

На день подання позову відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу виконав частково на суму 586779 грн. 93 грн.

За розрахунком позивача сума основного боргу відповідача перед дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" станом на час вирішення спору становить 355143 грн. 04 коп., що не заперечується відповідачем.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися (від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Доказів сплати заборгованості за поставлений природний газ в сумі 355143 грн. 04 коп. відповідачем господарському суду надано не було.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена частково та несвоєчасно, позивач просив суд стягнути з відповідача 7123 грн. 50 коп. інфляційних втрат та 22864 грн. 32 коп. 3% річних.

Згідно п. 7.3.1. договору №50/11-БО у разі порушення покупцем умов п. 4.1 умов цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено господарським судом, позивачем нараховано пеню в розмірі 38182 грн. 92 коп. з яких: за період з 21.02.2011р. по 29.04.2011р. на суму 316418 грн. 90 коп. нараховано 4140 грн. 81 коп., за період з 21.03.2011р. по 29.07.2011р. на суму 311681 грн. 92 коп. нараховано 9661 грн. 83 коп., за період з 21.04.2011р. по 21.10.2011р. на суму 242615 грн. 99 коп. нараховано 18825 грн. 06 коп., за період з 21.05.2011р. по 21.11.2011р. на суму 71206 грн. 16 коп. нараховано 5555 грн. 22 коп. з урахуванням п. 9.3. договору №50/11-БО, в якому визначено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити штрафні санкції. При цьому повинно бути взято до уваги майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Господарським судом при розгляді питання про зменшення пені враховано, що загальний обсяг заборгованості з різниці в тарифах по КП "Енерговодоканал", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» від 11.06.2012р. №517 (зі змінами та доповненнями від від 16 січня 2013 року N19), станом на 30.07.2012р. складає 4015441 грн. (а.с.46-47); станом на 15.04.2013р. заборгованість за надану теплову енергію перед відповідачем мають бюджетні організації на загальну суму 199734 грн. 66 коп. (а.с.45).

В судове засідання 10.09.2013р. відповідачем надано додаткові пояснення за №350 від 09.09.2013р. та довідки №1/12 від 09.09.2013р. та №1/13 від 09.09.13р. про витрати на виробництво послуг та прибутки/збитки від їх реалізації за 2012р. та перше півріччя 2013р., з яких вбачається, що відповідач мав збитки у 2012р. в сумі 2 577 824грн., а за перше півріччя 2013р. 13 693 367грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, судом першої інстанції також враховано ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №50/11-БО, період прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог частково та зменшення розміру пені до 10000 грн., вважає його законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.2013р. у справі №912/560/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 12.09.2013р.